i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
веселіша актриса!
ючи з зубів папіроси, гнівно зиркнув убік режисера —
Фаїночка зупинилася.
мовляв, сам знаю, як знімати!
42
43
Обидва стояли на нижній палубі,
Але дідько розбере, хто є хто.
пітана, і завзято знімали «документальну фільму» на
Тому намагалися тісніше оточити мосьє Очінь, мод-
замовлення Київського пароплавства.
ного цирульника з самого Хрещатика. Той знав усіх!
— Зліва — в контражурі вийде… — відказав опе-
І офіціанти, мов зграя пінгвінів, топталися біля ньо-
ратор і забуркотів крізь зуби: — Теж мені — Люм’єр…
го, дослухаючись до влучних коментарів знавця ви-
«Прихід потяга — відхід потяга» — тьху! На що час ви-
щого світу.
трачаємо?
— Мій папаша половину Хрещатика перестриг! —
І голосно промовив:
між тим хвалився мосьє Очінь, кланяючись направо
— Мене, між іншим, на знімальному майданчику
і наліво гостям. — А я далі пішов: усе київське висо-
з мадам Холодною чекають!
ке панство стрижу. Вони без мене — нікуди! Я їм —
— Не сумуй, брате, — поплескав його по плечі
і перманент, і зачіски по-французькому.
кудлатий режисер. — Тут роботи на чотири дні. Гро-
Звісившись з перил, закивав у поважну юрму:
ші добрі платять. Харч — за вищим розрядом. Ла-
— Ваше-сте… Ваше-сте… Мої вітання! Шарман!
бораторія прямо в каюті: проявимо плівку, пока-
Гранд шарман!
жемо товстосумам — і тю-тю! Справжнє мистецтво
«Ваше-сте», звісно, на кивок мосьє ніяк не реагу-
творити!
вало, але хіба то важливо?
Оператор незадоволено похитав головою і закру-
Офіціанти шорошили вуха і пошепки питали у знав-
тив ручку.
ця світського товариства:
— Цього павича відзніми… Крупняком! — шепнув
— А це хто?
режисер і гукнув до капітана: — Активніше вітайте
І той, набурмосившись, мов бойовий півень, гордо
гостей, пане капітане! Вас побачить світ!
відповідав:
Улещений такою перспективою капітан підніс ру-
— Міністр фінансів, пан.. м-м-м… «еспаньйолка» —
ку до козирка, вклонився і замахав поважному
мого виконання! З дружиною мадам Софі: вчора «са-
панству другою рукою, скошуючи око на камеру: чи
харет» мені замовила — дві години вовтузився!
знімає.
— А то? — знову питали офіціанти.
Камера знімала. Публіка повільно рушала вгору
— Де? З «тюрбаном»? Холодний перманент? Це ма-
сходами, віталася з капітаном.
дам
Матроси, підхопивши багаж, проводжали пасажи-
шанування і все таке інше! Феєрично! Беліссімо! —
рів до кают.
і до офіціантів: — Стригтися хотіла — відмовив. Вони
На другій палубі вишикувалися офіціанти та інша
зараз усі стрижуться, бо емансипе…
обслуга.
— Хто? Що?
Звішувалися з перил, витягали шиї. Не часто ж
— Одне слово — вільного поводження… Це ни-
можна побачити стільки поважних людей разом!
ні в моді.
44
45
Пані та панове вервечкою здіймалися трапом і кож-
Не знав мосьє Очінь і поважної купчихи, що потуж-
ного усюдисущий мосьє Очінь знав особисто, з кожним
но пливла по червоному килиму в оточенні трьох чер-
мав спілкування, кожного стриг-голив чи не щодня.
ниць і чотирьох приживалок.
Офіціанти завмирали в шанобі і навіть остраху: ось
І високого пана в чорному макінтоші і капелюсі фа-
з якою людиною доводиться спілкуватися.
сону «Пушкін».
— А ось ті — хто? З папугою?
Замикаючи урочисту ходу, на палубу увійшов ци-
— «Бобрик» — то мосьє Шток — найкращий київ-
ганський хор — зі співами і танцями.
ський ювелір, козяча ти морда невчена!
Посадка закінчувалася.
— Сам ти морда! А поруч — хто?
Останньою трапом промчала юна особа, тягнучи
— Тут усе сімейство: синок — це той, що з папугою.
поперед себе важку валізу, в’язанку книжок і чорний
І дружина — ваше-сте, ваше-сте! — закланявся опа-
медичний саквояж.
систій матроні, — Фіра Гераклівна. Перманент —
Оркестр гримнув туш.
крупний шарман!
Проводжаючі замахали хустками.
— А то, певно, поважний птах…
Пароплав видав потужний гудок…
— Еге ж, це гер Айзен, посол германський… Ва-
* * *
ше-сте, моє шанування! Тужур! Тужур!
І все далі — у такому ж дусі. Усе і всіх знає мосьє
…Обійшовши сірий адміністративний будинок, пере-
Очінь.
слідувач Мусі Петька Шнур (а це був саме він!) кинув
А по-простому — Сидір Очкуренко, цирульня якого на
на березі чоботи і куфайку, пірнув «стовпчиком» у сріб-
Фундуклєєвській, та, що «Зефір та Єва» називається…
лясті хвилі і сильними рухами погріб за той борт па-