i c66bbbbf7dda0d4b

Unknown

Добре, що в салоні ніхто того не бачив.

бованців — записує охочих.

— Пияк! Боягуз! — продовжує йти у наступ Муся. —

Тільки шкода, що ззаду у «чарівної машинки» вічка

Бабій!

немає, адже закарбувала б і матроса в закоротких

Аби тільки не дати йому оговтатись.

штанях, що з тилу на публіку виглядає і час від часу

— Звідки такі висновки? — спокійно каже не-

ялозить ганчіркою на довгій палиці по підлозі, стара-

гідник.

ється. Зиркає

з-під кашкета матроського пильним

— Усі бачать, як ви біля мадам Такіхасі в’єтесь!

оком, ніби шукає в цій юрмі когось.

— А ви мені що, дружина, щоби ревнувати? — по-

А в салоні — порожньо.

сміюється той.

Крізь скляні двері видно, як кілька офіціантів ліни-

— Та мені на вас… тьху! — каже Муся. — Але пе-

во зі столиків посуд прибирають.

ред людьми ж незручно!

Побачили пані в блакитній сукні — вклонилися.

— Так ми ж тут для того і є, щоби людей підбадьо-

Певно, щось тут забула.

рювати різними сімейними сценками!

А юна панянка дійсно ходить в задумі довкола сто-

— Це огидно, огидно! — фукає Муся.

ликів з великим тканим ридикюлем, ніби щось шукає.

— Огидно зі столів посуд красти!

Дочекалася, доки офіціанти з тацями вийдуть, —

Сказав і пішов собі.

і прожогом до столів. З того, де княжна Анастасія сиді-

Ніби холодної води Мусі за комір вилив.

ла, взяла ложку двома пальчиками — і до ридикюлю су-

* * *

нула, потім ще й чашку туди ж — з якої служниця пила.

Озирнулась і до столика Лизавети Павлівни, звід-

Поки гості на верхній палубі розважалися, присором-

ти блюдце, з якого та чай сьорбала за купецькою

лена Муся зі своєю здобиччю побігла до каюти.

звичкою, поцупила.

Намагалася тихо прослизнути, щоби її ніхто не по-

Поклала і… здригнулася від голосу, що звалився

бачив. Але не вийшло. Адже назустріч їй викотилася, на неї зненацька:

сувора мов фурія, мадам Шток. За нею — Жорж із

— О, та ви ще, виявляється, клептоманка!

кліткою, умовляє не ганьбитися.

Випросталась Муся, мов стріла.

Але мадам Шток біля кожної каюти зупиняється

Ридикюль за спину сховала. Що тут скажеш?

і шепоче страшним голосом:

— А ви… Ви… — задихається від сорому і гніву. —

— Соломоне! Соломошо…

Мартопляс!

— Маман, припиніть, незручно… — зупиняє її Жорж.

Зморщився Олексій, немов оцту ковтнув.

А підступний папуга цього разу — на боці маман,

— Ну от, — каже, — у мене від вашого голосу зно-

кричить на весь коридор:

ву зуб розболівся!

— Соломошо, дай червінець!

94

95

—

Незручно на стелі спати! — відказує мадам Шток

Кожен охайно підписала — «Лизавета Павлівна

і знову в кожні двері стукає: — Соломоне, гаспиде, Копито», «Княжна Анастасія», «Ольга (служниця)».

все одно ж знайду!

Просушила. А тепер — найважливіше: треба звіри-

Зі своєї каюти-цирульні мосьє Очінь визирнув:

ти ці відбитки з тими, які знайшла в кімнаті Віктора

— Ви на куафюр, мадам?

Передері.

— Згинь, сатано! — лається мадам Шток.

Щойно порозкладала папірці — той, з Петербурга,

І далі побігла.

і ці, з салону, щойно лупу дістала, як почула, як хтось

Ледь Мусю з ніг не збила. А пробігаючи, жалісним

до каюти увійшов. За ручку вбиральні смикнув.

оком в її бік скосилась і патетично руки заломила: Дідько б забрав цього напарника — працювати

— Ось, голубонько, затямте, що таке шлюб з таки-

заважає, розсердилася Муся. Швидко папірці між

ми зрадниками, як мій і ваш!

сторінками брошури Шерла поскладала, саквояж за-

Муся одразу і затямила.

клацнула і під ванну сховала.

Хоч і дуже кортіло їй сказати, що до того зрадника

Голову під кран сунула, рушником замоталась.

не має жодного стосунку. Але втрималась, подумав-

Воду вимкнула. І до дверей вухом припала.

ши, що своїм «сумним прикладом» мадам Шток ніби-

У каюті нібито тихо. Може, спати завалився?

то підтримує, жіночу солідарність проявляє, а зна-

Відчинила Муся двері і бачить картину, огидніше

чить — недаремно тут хліб споживає.

від якої ще не бачила.

Промчали Штоки повз неї, нарешті настала тиша.

Адже дійсно, де вона таке бачити могла?

Обережно відчинила Муся каюту — дякувати бого-

Стоїть над її розкиданими на ліжку речами Олексій

ві, там нікого не було.

і розглядає увесь натюрморт, котрий Муся прибира-

Певно, «співмешканець» чарівну мадам Такіхасі

ти не звикла: панчохи, підв’язки, корсет, шовкова

впольовує.

комбінація. Очі вирячив, немов абориген, що впер-

Але все одно треба підстрахуватися.

ше вітрильник на горизонті свого безлюдного остро-

Муся взяла свій саквояж і у вбиральні зачи ни-

ва побачив.

лася. Про всяк випадок воду пустила і взялася до

Потім — о жах! — двома пальцями підв’язку перед

справи.

очима здійняв, роздивляється, як дитина брязкальце.