Капітан Зірвиголова
Шрифт:
Усе перемішалося в страшенному безладді — руки, ноги, рушниці, рюкзаки.
Фанфан, з мавпячою спритністю ставши на ноги, першим знайшов у собі сили пожартувати:
— Нічого страшного!.. А знаєш, я взагалі, мабуть, резиновий.
Зірвиголова насилу підвівся на одне коліно, тяжко перевів подих і провів рукою по лобі.
— А мене так стукнуло по голові, — сказав він, — що в очах ніби мільйон електричних лампочок засвітилось.
— Нічого не розгвинтилося, хазяїне? — спитав
— Дрібниці! Хіба в нашому віці можна боятися таких піруетів? — відповів Жан.
Улани в цей час мчали щодуху. Їх була ціла дюжина, і вони не сумнівалися, що одразу ж покінчать із цими хлопчиськами, які, на їх думку, втратили здатність чинити опір.
Зірвиголова зібрав усі свої сили і самовладання.
Він вирішив битися і за всяку ціну виконати дане йому доручення. Падіння дуже приголомшило його, але він не давав і взнаки, що йому погано. Залізна воля поборола фізичний біль.
Швидко знявши з плеча маузер, Жан прицілився в уланів, які з піками наперевіс мчали на них, припавши до грив своїх коней.
— Не стріляй, — кинув він Фанфану.
Читачі «Крижаного пекла» пам’ятають, мабуть, яким чудовим стрільцем став Жан Грандьє у Клондайку завдяки урокам одного канадця.
Улани скакали по чотири вряд.
Пролунали підряд чотири постріли, такі часті, що вони ніби злилися в один.
Крр… — ніби полотно розідралося.
Чотири вершники першого ряду гепнулися на землю з розтрощеними черепами.
Коні другого ряду інстинктивно повернули вбік, щоб не потоптати вбитих, але передні коні все ще мчали вперед і після падіння своїх вершників. Один з коней з блискавичною швидкістю скакав серединою шляху; зараз він наскочить на велосипеди і розчавить обох Молокососів. То була гніда коняка з темнокаштановими манжетами біля копит і з білою зіркою на лобі.
Гримнув п'ятий постріл. Куля з страхітливою точністю влучила в центр білої зірочки і рознесла тварині череп. Кінь важко впав за двадцять кроків від велосипедистів.
— Хай йому чорт, оце так постріл! — пробурмотів Фанфан, такий же спокійний під вогнем, як і його командир.
Усе сталося майже за мить.
Англійці обливали Молокососів потоками лайки і погроз, які, зрештою, справляли на них не більше враження, ніж каркання ворон.
Улани вже не наважувалися йти на лобову атаку. Вони рушили на противника з флангів. Їх стрій нагадував гострий кут, вершина якого ніби впиралася в хлопців.
Зірвиголова з величезним спокоєм навів рушницю спочатку на правофлангового кавалериста, потім зразу ж перевів приціл на лівофлангового. Він стріляв немов той мисливець, що дуплетом вбиває двох куріпок. Обидва солдати впали, навіть не скрикнувши, не змахнувши руками.
Шість вершників і один кінь вбиті сімома пострілами! Є від чого вжахнутися!
Та в Клондайку Зірвиголови перевершив і це досягнення,
Чудовий стрілець простяг Фанфанові свою рушницю із спорожнілим магазином.
— Дай твою! — сказав він.
Маленький парижанин віддав йому свою заряджену рушницю, і Зірвиголова полегшено зітхнув, знову відчувши в руках надійну, придатну до роботи зброю.
Англійці на мить завагались. Та це й зрозуміло: вони хотіли пополювати на двох підозрілих велосипедистів, зіграти забавну партію своєї улюбленої гри «підколімо свиню», а наразилися на двох молодців, які за хвилину знищили шістьох уланів.
Атака не вдалась. Марно двоє найближчих до Молокососів уланів намагаються на повному скаку проколоти їх піками. Піки занадто короткі і не досягають мети, а пущені в кар'єр коні вихором пролітають повз Молокососів.
Фанфан, просіявши, показав уланам носа і гукнув їм навздогін:
— Провалюйте з своїми держаками від мітли! Вони придатні тільки на те, щоб збивати з дерев горіхи чи яблука!
— Не поспішай радіти, — зауважив Зірвиголова.
— Думаєш, вони повернуться?
— Не сумніваюся. Усім серцем ненавиджу їх, але охоче визнаю їхню мужність.
— Отже, по-твоєму, їм замало цього прочухана?
— Звичайно. А ось і доказ… Лягай! Швидше!..
Зірвиголова, зваливши на землю свого товариша, розплатався поруч із ним у канаві.
І вчасно! Гримнуло шість пострілів. Знялися стовпи пилу, злетіли уламки каміння.
— Фі! — тріумфував Фанфан. — Та що вони, ногами, чи що, стріляють?.. Точнісінько, як я!
Улани пересвідчилися, мабуть, що кінною атакою нічого не доб'єшся: вони від’їхали метрів на триста, спішилися і, заховавшись за своїми кіньми, відкрили огонь у відповідь.
Дуже необережний хід, коли маєш справу з таким стрільцем, як Зірвиголова.
Величезна вибоїна, вирита бурськими повозками, приховувала не гірше від траншеї. Зірвиголова, не звертаючи уваги на град куль, якими усипали їх англійці, прицілився в одного з ворожих коней, трохи нижче вуха. Уражений пострілом кінь, веред тим як упасти, здибився, відкривши при цьому солдата, що притаївся за ним.
Пролунав другий постріл. Улан, влучений у лоба, перекинувся навзнак.
— Усього п'ятеро лишилось! — загорлав Фанфан, але тут же вигукнув: — Вжалили!..
Він необережно підняв голову над землею, і англійська куля, наче різцем, зняла мочку його правого вуха.
— Та ти не хвилюйся, справжнісінька дурничка!
— Тим краще. Пора вже кінчати, — відгукнувся Зірвиголова.
Легковажно спорожнивши магазини своїх рушниць, улани припинили на хвилину вогонь. Поки вони похапцем, квапливо риючись у патронташах, перезаряджали рушниці, Зірвиголова з блискавичною швидкістю перестріляв коней.