Кейс тренера

Главник Олена

Робота тренерів у парі

Групу ведуть або два тренери з приблизно однаковим рівнем досвіду, або основний тренер та помічник, що відповідає за організаційні питання тренінгу. Робота в парі доцільна коли:

група велика – більше 15—20 учасників;

треба водночас з веденням групи здійснювати аудіо- чи відеозапис;

в групі існують два або більше «проблемних» учасників, кожний з яких потребує особливої уваги тренера;

тренер прагне до самовдосконалення шляхом обговорення процесу тренінгу з компетентною людиною;

існує

потреба навчання іншої людини проведенню тренінгу. Робота в парі висуває певні умови, має свої переваги, але й деякі ризики.

Умови:

особистісна психологічна сумісність ведучих;

однакове розуміння ними мети та завдань тренінгу;

попереднє погодження ними норм і правил спільної роботи;

попередній розподіл повноважень і обов'язків кожного ведучого.

Переваги:

можна краще простежити особистісну та групову динаміку;

можна розподілити обов'язки (наприклад, один проводить міні-лек-цію, інший – рольову гру);

можна розподілити ролі (наприклад, один виконує функції інформаційного лідера, інший – створює позитивну емоційну атмосферу в групі);

підвищується ефективність роботи в малих групах за великої кількості учасників тренінгу;

існує можливість порадитись з компетентною людиною під час перерв та обговорити результати по закінченню тренінгу;

учасники мають наочний приклад спілкування, розуміння та взаємодії між тренерами.

Ризики:

неповна особистісна сумісність між тренерами, розбіжність поглядів щодо ведення тренінгу;

різний (нерівномірний) темпоритм роботи ведучих, що негативно впливає на засвоєння матеріалів учасниками групи,

прагнення тренерів справити враження один на одного або перебрати на себе більшу частину повноважень («поборотися за владу» в групі);

прагнення групи внести розлад у взаєморозуміння тренерів. Загалом підвищенню тренерської ефективності та розвитку навичок

міжособистісного спілкування сприяє дотримання нижченаведених рекомендацій.

Будьте самим собою – спроби наслідувати когось іншого виглядатимуть нещирими або штучними. Застосовуйте добрі методи викладання, запозичені в інших, але застосовуйте їх у своєму власному стилі.

Створіть атмосферу взаємоповаги. Підтверджуйте цінність знань та досвіду дорослих слухачів та їхній можливий внесок у заняття.

Намагайтесь персоналізувати свої стосунки з людьми, знайомлячись з ними ближче. Звертайтесь до людей за іменами, вказаними на бейджиках. Звертайтесь до них на ім'я, вітаючись зранку, а також спілкуйтесь з ними під час перерви.

Реагуйте на невербальні сигнали своїх слухачів – чи не свідчить їхній вираз обличчя про нерозуміння або незгоду? Якщо так, вирішуйте проблему, звертаючись безпосередньо до людини, яка щось не розуміє (або до всієї групи, якщо кілька учасників потребують пояснень чи мають запитання). Можливо, люди втомилися і потребують перерви? Діагностуйте цю ситуацію. Якщо так, завчасно повідомляйте, що заняття буде закінчено за п'ять хвилин (якщо це відповідає регламенту) або зробіть коротку перерву; проведіть кілька вправ, аби

люди могли відпочити і переключитися.

Відведіть час для запитань, і поставтеся до них з належною повагою. Якщо ви відповідатимете різко, поглядаючи на годинника і вживаючи зауваження на зразок «Я не знаю, як це сказати простіше», «Як я уже казав» тощо, тим самим руйнується позитивне навчальне середовище. Якщо додаткові пояснення потрібні лише одному-двом учасникам, запропонуйте їм зустрітися пізніше.

Уникайте ненормативної лексики і жартів. Намагайтеся заздалегідь визначити потенційно делікатні моменти і, по можливості, уникайте їх.

Говоріть змістовно, гендерне нейтральною мовою.

Ніколи не сперечайтеся зі слухачами, оскільки невдоволення одного з них може поширитись і на інших. Існує декілька корисних фраз, що допомагають у потрібний момент розрядити ситуацію, наприклад, «Як показує мій досвід» (з особистим досвідом важко сперечатися), «Я так розумію, що це – ваша особиста думка», «Я згоден, що можуть існувати винятки, наприклад…» тощо. Запропонуйте обговорити гострі моменти у приватній розмові з учасником, який намагається вам заперечити.

Будьте дипломатичним, реагуючи на поведінку, яка викликає у вас невдоволення. Наприклад, якщо один з учасників намагається нав'язати свою думку іншим, можна запросити людей висловлювати свої думки. Учасникові, який відхиляється від теми обговорення, можна сказати «Даруйте, що перериваю, але мені здається, ми відхилилися від теми. Ми ще не завершили обговорення» тощо. У деяких випадках, якщо поведінка надто деструктивна або неадекватна, необхідно поговорити з людьми особисто.

Виявляйте професіоналізм, будьте добре підготовлені, приходьте на заняття вчасно, проводьте їх організовано, використовуючи якісні матеріали.

Будьте відкритим у спілкуванні зі слухачами під час занять у складі малих груп, особистих розмовах під час перерв, перед початком та після завершення занять. Реагуйте на зауваження та запитання.

Зберігайте почуття гумору, виявляйте терплячість, гнучкість та винахідливість.

Методи навчання у тренінгу

«Процеси викладання і навчання є взаємно стимулюючими, викладання – це лише половина навчання» Конфуцій

Стилі викладання – навчання

Науковими дослідженнями встановлено, що людина, як правило, засвоює лише близько 30 відсотків (або ще менше) інформації, яку вона чує або бачить, або чує та бачить одночасно. А коли люди беруть активну участь, наприклад в обговоренні питань, рівень засвоєння зростає приблизно до 50 відсотків. Під час практичних дій, особливо коли люди обговорюють свої дії в ході практичних занять, рівень засвоєння зростає приблизно до 75 відсотків. Найвищий рівень засвоєння (близько 90 відсотків) спостерігається тоді, коли люди одразу застосовують набуті знання в реальному житті або навчають інших (див. Рис.).