Корабель приречених
Шрифт:
— Ви виграли, — сказав він.
Напруження зникло з облич гравців. Гарднер відкинувся на спинку крісла. На добродушно-привітному обличчі з носом-цибулиною з'явився вираз задоволення. Пальці потяглися до виграшу і з насолодою почали перебирати гроші.
Коннор змішав карти. Очі його були напівзаплющені. Здаючи для нової партії, він час від часу слинив вказівний палець і наче відважував партнерові кожну карту.
Домерж посміхнувся в думці: руки — чудове дзеркало душі, бо не здатні так прикидатися, як обличчя.
— Де ж ваша дружина? — запитав Коннор Гарднера.
— В
Містер Коннор послинив палець і відкрив козиря.
— Цю партію ви програли, містер Гарднер!
— Нічого не вдієш. Може, ми зробимо невелику перерву і вип'ємо по бокальчику за здоров'я нашого великого французького гостя? Сідайте, мосьє. Нам приємно бачити вас. Ви знову побуваєте в Англії після подорожі в Америку? Я був би радий вітати вас у своєму домі.
— Ви цікавитесь живописом, сер?
— Звичайно. Я мимохідь бачив виставку ваших картин у Лондоні. Мені особливо сподобалися портрети. Я хотів би, щоб ви намалювали для мене…
— … Портрет пані Гарднер?
— Так, але разом з тим, я, власне, думав і про свої підприємства в Глазго.
— Розумію. Заводи, освітлені сонцем, труби в диму і потоки людей, що йдуть на роботу.
— І на все це відкривається вид з вікна, біля якого стоїть моя дружина, — уточнив містер Гарднер.
— Прекрасно! — схвалив Домерж, лукаво блиснувши очима, а сам подумав: «На додачу до всього ліворуч, на передньому плані, треба ще зобразити чекову книжку Гарднера, і тоді все найдорожче для нього буде зібрано разом».
— Ви погодились би? — запитав Гарднер майже з острахом.
— А у вас був сумнів щодо цього?
Коннор зрозумів іронію француза.
— Ніякісінького! — весело відповів він за Гарднера.
Білий, сяючий золотом театральний зал був переповнений. Едвард сидів поряд з графинею Розес, що, прикриваючись віялом, позіхала. Перед ними походжали сер Брюс Ісмей і командор Сміт з розкішно одягненою місіс Барбарою Хорткліф, про яку говорили, ніби вона найбагатша і найвеселіша вдова Америки. Кеннеді теж були тут. Мерджері знайшла собі нового поклонника в особі віконта Деларош. Проте вона все ще крадькома позирала на Едварда. Та він не бачив ні її, ні пустої п'єски з життя пастушки, в якій з справжнім натхненням грала Пассера. Увага Едварда була прикута до Аліси Гарднер, що сиділа біля леді Ротшільд. Він не міг одірвати погляду від профілю прекрасної жіночої голівки, на якій в золотистій короні волосся зорями брильянтів сяяла діадема.
Тимчасом на сцені в лісі з пап'є-маше пастушка Пассера сумувала за своїм милим.
— Де ти, мій коханий? Я жду тебе. Я навіки твоя, — ламаючи руки, вона благала його повернутись.
Паперові верхівки дерев злегка здригалися в такт роботи суднових машин. Але вихована світська публіка, звичайно, дивилася крізь пальці на цю невеличку
— О любий мій, прийди, я обійму тебе, — раділа синьйора Пассера і, закликаючи милого, простягла до нього руки, щоб зробити шлях до себе бажанішим і легшим. Але тут сталася катастрофа! Несподівано гучно тріснув корсаж пастушки, і перед скам'янілими глядачами у всій своїй хвилюючій красі з'явилося жіноче тіло. Швидко упала завіса, закривши чарівне видовище.
Хвилину панувала мовчанка, і раптом вибух реготу містера Кеннеді розірвав тишу. Стюарт Фагерті підхопився з місця і, почервонівши по саме волосся, кулею вилетів з залу. Решта підвелися за ним. Вистава закінчилась!
Два чоловіки до крові кусали губи, щоб не розреготатися, як містер Кеннеді.
— Ось тобі й великий успіх!
— З цим корсажем ляснув і чоловік номер п'ять. Бідна Пассера! Ви бачили, як вискочив Фагерті?
— Та що ви, шановний? Ця пікантна історія принесе їй щонайменше три шлюбних контракти. Хочете, поб'ємося об заклад?
Пассера, не тямлячи себе від гніву, втекла в невелику артистичну вбиральню за сценою.
Антрепренер Міка, права рука артистки, злякано дивився на неї.
— Мадонно, що сталося?
Пассера блиснула очима на маленького товстого неаполітанця і закричала:
— Ось! Дивись! Це нестерпно! Коли судно прийде в Нью-Йорк, наді мною сміятиметься весь світ!
— Ти нічого не розумієш! Навпаки, всі, весь світ буде біля твоїх ніг. — Міка заломив руки. — Боже мій, що я витерпів з цією жінкою! За шматок хліба стільки хвилювань! Я бажав тобі добра, знаєш ти це? Тільки добра!
У синьйори Пассери перехопило подих. Їй потрібен був час, щоб збагнути зміст слів неаполітанця.
— Що?.. Ти бажав мені добра? Ти?.. — Вона затремтіла від обурення і, голосно ридаючи, впала в крісло.
Це було щось нове для Міки, він не міг зрозуміти, чого хоче Пассера. Знизавши плечима, антрепренер відступив назад.
— О Ліа… схаменись, з Фагерті вже все покінчено. Я давно хотів, щоб ти здихалась цього поклонника. Є досить інших, а такий невеличкий скандал — найкраща реклама, особливо для Америки. Я тільки трошки допоміг тобі. І за це така подяка!
Пассера схопилася руками за голову.
— Щиро дякую! Що ти робиш з мене? Повію! Ти кидаєш мене в обійми то до одного, то до другого мужчини. І називаєш це рекламою? Негідник! Геть з моїх очей! Негайно, негайно!
Міка покірно вийшов з каюти, причинивши двері.
Аліса Гарднер дуже злякалася, коли перед нею раптом з'явився Едвард.
— Чого ви переслідуєте мене, лорд Хакслі? Ви ж знаєте, що я одружена і щаслива!
— Ні, Алісо, не щаслива. Я вже казав вам про це сьогодні, і тоді ви не заперечували. Більше того, ви подарували мені усмішку, яку я ніколи не забуду. Не проганяйте мене. Будьте щирі! Перед собою будьте щирі! — Він пристрасно притяг її до себе.