Кропива
Шрифт:
– А що ви, куме, не кажіть, а земля просіла.
– Це ж як зрозуміти вас, куме?
– Раніше було, ото, як сяду по великому – так член аж в землю впирається. А зараз ви тільки подивіться, як вона просіла!!
ДОКТОРЕ, Я ПІТНІЮ
Приходить жінка до лікаря і жаліється:
– Докторе, я пітнію.
– Під мишкою?
– Та ні, докторе, під Гришкою. А Мішка – то мій чоловік.
с. Ворзель 1986 рік.
ДВА
Їде чоловік на волах, а назустріч йому кум з валізою і гукає до нього:
– Добридень, вам куме, чи не могли б ви і мене трохи підвезти?
– А чому б то й ні, ще й питаєте! Звичайно. Сідайте, куме, сідайте. Доброго здоров’ячка вам.
Сів кум поруч, проїхали метрів триста, як знов просить кума, щоб той зупинив свій транспорт.
– Що, куме, трапилось? – питає перший.
– Хочу, хай мене Господь простять, по великому.
– Вас почекати чи ви самі догоните?
– Дожену сам.
Поїхали. Їхали-їхали. Вже й далеченько від’їхали, а кума все нема і нема.
Розвернулись. Під’їхали. Запитують:
– Що трапилось, куме?
– Та от покакати я покакав, та ніяк не можу попісяти.
– Ой, куме-куме, так ви ж наступили на кінець.
КУКУРУДЗЯНЕ ТРІПЛО
Помер Микита Сергійович і попав у рай. В раю, як і на наших заводах та фабриках, є скрізь своя прохідна і свій відділ кадрів.
Ото на одну з них і приходить Микита, став і дивиться:
сидить Карл Маркс, Володька Ульянов, Гітлер, Сталін і в кожного з них на рукаві пов’язка з емблемою "ТК". Задумався Микита Сергійович, що б це могло значити? Та поки він думав, і йому теж приліпили таку точнісінько. Ще більше задумався Микита Сергійович і звертається до Петра з Павлом:
– Я, здається, був непоганим політиком, але так і досі не можу зрозуміти, що значать оці на рукавах пов’язки з емблемою "ТК", чи не змогли б ви мені пояснити?
– Видно, поганий з вас був політик, коли не можете розібратись в такому простому питанні, – вигукнули Петро з Павлом одночасно. – Так от, Карл Маркс – це теоретик Комунізму, Ленін – це творець Комунізму, Гітлер – це терорист Комунізму.
– А хто ж тоді, на вашу думку, я?
– А ти просто тріпло кукурудзяне.
ПОРА ЗАВ’ЯЗУВАТЬ З П’ЯНКОЮ
Їдуть Василь Іванович з Петькою в таксі. Раптом їх зупиняє розкішна жінка і проситься, щоб ті її підвезли. Взяли.
Жінка сіла навпроти дзеркала, розчепирила ноги так, що вся краса її чудова засвітилась на весь салон. Петька терпів-терпів, а коли вже терпець увірвався – він взяв і сфокусував те чудне видіння на Василя Івановича, який дрімав. А коли той відкрив очі і глянув у люстерко, то йому здалося, що його морда стала схожою на те, що він побачив у ній. Василь Іванович звернувся до Петькі:
–
КОМСОМОЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ
Гуляють комсомольське весілля на Півночі. Всі напились до свинячого вереску. Половина гостей за столом, половина під столом. Нарешті один з них піднімається і гукає на всю залу:
– Так от, хто з вас ще молоду не… пробував?
– Я!– роздалося хрюкання з-під стола.
– А ти хто такий?
– Я... жених.
– А ти ще встигнеш.
Якутія. Амга. 1986 р.
БІЛЯ ПЕРЕХОДА
Двоє друзів біля переходу дивляться, як собака перебігає дорогу через перехід і один до другого:
– Грицю, а ти знаєш, чого жінки попадають під колеса автомобіля частіше ніж собаки?
– Ні.
– А ти от придивися до собаки, яка перебігає дорогу, яка вона розумна. Вона, перше як ступити на дорогу, то дивиться наліво, а як добігла до середи, то відразу дивиться направо. А жінка вирячить очі на симпатичного мужика, мов корова на нові ворота, замість того, щоб дивитись на дорогу, от тобі і вся причина.
РАЗОМ ПОВЕЧЕРЯЛИ
Стоїть часовий на посту і дуже захотів в туалет, а пост залишать заборонено. Він тут же швиденько зробив своє діло, став і стоїть. Аж дивиться, йде генерал, забрав у солдата автомат і до нього:
– Ану їж дермо, а то застрелю.
Діватися було нікуди і солдату прийшлось з’їсти дермо.
Генерал до солдата:
– Молодець, солдат, – і віддав йому автомат. А як солдат взяв автомата, як тут же скомандував до генерала:
– А тепер ти їж, інакше застрелю.
А на вечірній перевірці генерал провіряв взвод і раптом помітив того днювального і йому підморгнув. А товариш, який стояв поруч, помітив це і до солдата:
– А звідки ти його знаєш?
– Та вчора разом вечеряли.
1980 р.
БІЛЯ ЮВЕЛІРНОГО МАГАЗИНА
– Ти кого це так довго чекаш?– Гаврило до Петра.
– Дружину.
– І давно?
– Та вже десь більше години.
– Багато грошей взяла?
– Десь гривень двісті.
– Е, дружище, з такими грошима, як ти їй дав, тобі ще прийдеться довгенько чекати.
– І це ж чому?
– Бо що вона зможе купити за такі гроші?
В КОРЧМІ
Сидить чоловік в корчмі і постукує пальцями то з одної сторони стола, то з другої. Приходить офіціантка і запитує:
– Що ви робите, шановний?
– Відганяю крокодилів.
– Яких крокодилів? Їх же тут нема.
– А тому і нема.