Маруся Богуславка

Старицкий Михаил Петрович

Степан

Ось тут в руці! (Кида кості.)

Голоси

Аж двадцять три!

Шляхтич перший

Пан ма!

Шляхтич другий

Ха-ха-ха-ха! На це число й три пеца!

Охрім

Е, брате, зле! Якраз настав твій пас,

А ти спустив...

Степан

На посміх! Глум, та й годі!

(До себе.)

Що тут чинить? Фортуна

надійшла,

Немає чим за хвіст її вхопити...

Ні шеляга... крім жовтяків шести...

В Сохрона б то позичити? Так зроду

На гру не дасть... та й мало з ним... А жид?

Кий біс!

Голоси

Що ж пан? Здоровий кін на столі!!

Степан

А! Пропадай! До пеців ще й коня!

Шляхтич другий

Чи добрий кінь?

Шляхтич перший (регоче)

З гори біжить за вітром?

Степан

Та, пане, тут такого скрізь нема...

Взяв з-під паші... дукатів з сотню вартий!..

Охрім

Степану я повірю...

Шляхтич другий

Ну, то йде!

Голоси

Сімнадцять! Ой?!

Степан (несамовито)

У мене двадцять двоє!!

Шляхтич перший

Ось двадцять три!

Охрім

Пропав турецький кінь!

Степан

Шельмовство! (Схоплюється.)

Шляхтич перший

Цо-о?

Охрім

Та то проклін до лиха...

Степан (чуло)

Ох, коню мій, товариш дорогий!

Не виручив... а виручав повсюди,

І я тебе, незрадного, продав

За мить одну пекельного завзяття!

А, сатано! На хвилоньку єдину

Їх одурить... І, може, все верну?

Щось серце рве і б'є в виски... Панове!

Дозвольте ще поставить ставок з п'ять.

Моє добро зашито все в саквах...

Не хочеться переривать...

Шляхтич перший

А хто

Поручиться за пана?

Степан (запальчиво)

Честь і гонор!

Охрім

Та ще і я!

Степан

Ой доле, виручай!

Грають тихо.

ВИХІД Х

Ті ж і Сохрон з жидом.

Сохрон

Так, коли хоч,- п'ять сотен польських злотих;

За другого ж не більш як сотен три...

Жид

Вельможний

пан ласкавий, дуже мало.

Той кінь гнідий - під гетьмана... антик,

Ціни нема! Ой вей, як лицар сяде,

То закрасить Україну цілком!

Сохрон

Ти язиком не ляпай тут багато

І не бари часу мені... не дам

І шеляга тобі я більше... Хочеш -

Бери мерщій... Ось золото! (Висипа на руку.)

Жид

Ой-ой!

Хоч дешево... а пану маю скинуть,

Бо лицаря такого скрізь нема!

Сохрон

Ну, ну, не гай! Ось маєш всенькі гроші

За два коня...

Жид (лічить)

Так вірно!

Сохрон

А тепер

Скажи мерщій сідлати їх, бо їду...

Жид

Та, може б, пан спочив...

Сохрон (грізно)

Уб'ю, як пса!

Жид

Біжу! (Набік.) Нехай його мордує маму!

Сохрон

Отак гаразд! Тепер безпечно нам.

І дощ ущух - за три дні будем дома!

Коли б вони перелетіли сном

Чи маревом розвіялись по степу...

Як занудивсь я, зірочко моя,

Жду й не діждусь хвилини раювання...

Ну, та тепер не з'їм і не досплю,

А буду, знай, летіть до Богуслава...

Де ж мій Степан? Чи ба! Таки устряв!!

Е, годі жарт! (Підходить.)

Степане, гей, Степане!

Покинь, вставай! Вже коні під сідлом!

Шляхтич другий

Ні, перше пан нас поквитує...

Шляхтич перший

Правда!

Степан (злосно)

Я не встаю... Панове... Кілька слів...

(До Сохрона.)

Не можу я рушати звідсіль зараз...

Ти постривай...

Сохрон

Я? Тут тривать! Шкода!

На чортзна-що щоб я хвилину тратив!

Та завались земля!..

Степан

Що ж... бачиш... так

Ніяково...

Сохрон

Ет, лихо? Кинь дукати,

Що там програв, що винен їм - і квит!

Рушати час! Купив я двоє коней!

Степан (з жаром)

І стратив все?

Сохрон

Ні, злотих з двісті є!

А що?

Степан

Та так... (Набік.) Я вдесятеро винен.

Години з дві пожди... найбільше три...

Сохрон

Прогайнувать на три години щастя?

Я не здурів... та і для чого це?