Маруся Богуславка

Старицкий Михаил Петрович

Щоб затягтись в запалі до нестями...

Розсатанить себе в пекельній грі.

Степан

Прошу найбільш що на години дві...

Сохрон

Не можу...

Степан

А! Уваж хоч на годину!

Сохрон

Не можу, ні!

Степан

Бабій!

Сохрон

А ти пак хто?

Сестра чека в сльозах, в тривозі, в тузі,

А брат затявсь з паскудством у корчмі...

Степан

Сестра,

сестра! Що з нею статись може?

Пряде, співа спокійно і без сліз...

Сохрон

Ти по собі, розбещений...

Степан

Е, брате,

Опіки я не потребую... й сам

Повчити б зміг...

Сохрон

Кого? Мене? Ну, спробуй!

Жид (входить)

Готово все!

Шляхтич перший

Що ж пан?

Степан

Я вмить... (До Сохрона.)

Пожди...

Сохрон

Ні хвилі!

Степан

Звір!!

Сохрон

А ти ж то хто, друзяка?

Для капості...

Степан

Та не для баби, ні!

Сохрон (за шаблю)

Коли б не брат ти був Марусі.

Степан

К бісу

Із нею йди!..

Жид полохливо підходить до мурзи і щось гаряче йому розказує.

Сохрон (вихопив до половини шаблю)

Ей, слово ще! (Опам'ятавшись.)

Шляхтич другий

Що ж пан?

Степан (до шляхтича)

Я зостаюсь!

Сохрон

Так я без тебе їду...

Степан

Під три чорти!..

Сохрон

А гинь ти у багні! (Вибіга.)

ВИХІД XI

Ті ж без Сохрона.

Шляхтич перший

Пан забаривсь... ждемо... остатня ставка...

Шляхтич другий

А потім вже пан принесе сакви...

Голос

Коли важкі, ми лицарю підсобим...

Степан

У мене є, панове, сили вкрай...

Без жартів-но! Я ставлю тридцять пеців.

Шляхтич перший

Ого, махнув!

Шляхтич другий

З одчаю!

Охрім

Що ж, іде!

Голоси

Програв козак!..

Степан (осатаніло)

Будь проклят я і всі ви!

Шляхтич перший

Ха-ха! Пече!

Шляхтич другий

Пора й сакви!

Всі

Пора!

Степан (до жида)

Гей, слухай-но... на хвилю... Ти ж пак знаєш

І хутір

наш... і коней косяки...

І пасіки... Спитай у Богуславі -

Заможні ми... та й в Січі [8] в мене єсть

І золото, і многоцінна зброя...

Позич мені на коротенький час...

Хоч сотні три дукатів... слово, клятьбу

Тобі даю... верну з лихвою все

З якою хоч - тільки рятуй у скруті!

Жид

Ох, лицарю... я вірю... певен я...

Та тільки де такі у мене гроші?

Щоб я дітей не бачив...- вей-зе мір!

Ой-ой!

Степан

8

– Запорізька Січ, Запорозька Січ - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася в першій половині XVI ст. за Дніпровськими порогами. Виникнення Запорізької Січі було зумовлено посиленням феодально-кріпосницького гніту на Україні. Запорізьке козацтво вело тривалу боротьбу проти турецько-татарської агресії, разом з донськими козаками брало участь у героїчних походах проти Османської імперії і Кримського ханства.

Нема?

Жид

А щоб я пейси стратив!

Степан

Ну так і край! (Вийма пістоль.)

Шляхтич перший

Ждемо на пана ми!

Шляхтич другий

Цікаві нам дукати гонорові!

ВИХІД ХІІ

Ті ж і мурза, йде тихо, зупиняється серед кону.

Жид (удержує Степана, що хотів кинутись)

На бога!.. Ой, який палкий... ще єсть

Рятунок нам... у мурзи сила грошей...

(Степана мало не тягне.)

Пресвітлий пан такеє серце ма,

Якого вже на цілім світі годі...

Ось лицар мій до ласки поклика:

Йому на час потрібні, вей мір, гроші...

На малий час: з бакшишом верне... Я

Ручаюся на балабусту й діти!

Мурза

У позику? Аллах! Я не лихвар!

Але я рад запомогти в пригоді,

Коли юнак споможе і мені...

Степан

Не все гаразд я розумію...

Мурза

Пане,

Я закохавсь в твою сестру, і от -

Коли мені споможеш її мати,

То заплачу аж двадцять сотень лір.

Жид

Ой скарб!

Степан (з жаху)

Що? Як? Сестру продать в неволю?

Мурза

О, твій язик не ті слова вжива...

Твоя сестра - моя неволя й згуба,

Для неї дам чудово-пишний рай...

Вона моїм подружжям першим буде,