Майже опівночі
Шрифт:
— Поки що нічого, — розчаровано відповів він. — Я мав надію з'ясувати що-небудь з приводу тих П-51. На цивільній службі є ще кілька сотень таких винищувачів. З допомогою ФБР ми зараз перевіряємо кожен з них, але досі не виявлено нічого істотного. Ті літаки могли вилетіти в пустелю на зустріч зі «сто тридцяткою», знаючи точний розклад її польоту, а могли й тижнями очікувати на якомусь із сотні занедбаних аеродромів. Ніхто їх там не побачив би. Потрібен тривалий пошук. — Елліот знизав плечима. — Першої-ліпшої хвилини ми можемо натрапити на слід і знайти пілотів. Але поки що нічого немає.
Елліот
— Я нічого не можу додати до того, що сказав Фред. Полковник Гарольд Кімболл відмовився говорити. Ллойд Паккард також зберігав мовчанку.
Доктор Девід Шейнкен задрімав. І ніхто не відчув потреби розбудити шановного представника науки.
Джон Ховінг вирішив порушити ніякову мовчанку:
— Я наказав виконати на ЕОМ ретельне дослідження усіх можливих варіантів, — мовив він діловим тоном. Перед тим він уже звелів Рії Карлайл адресувати свої зауваження тільки йому, і з усього видно було, що він готовий співробітничати з іншими. — Проте поки що нам бракує вихідних відомостей. Нам потрібні якісь характеристики банди, яку ми розшукуємо. ЕОМ 4датна перевірити кожен можливий варіант, хоч який незначний, причому в мільйони разів швидше, ніж це зробили б ми. Більше того, я…
— Містере Ховінг! — перебив його Кербі. — А скільки часу треба буде вашим людям, щоб запрограмувати машину на таке завдання? Звичайно, йдеться про результат, який мав би сенс.
Ховінг зобразив на своєму обличчі подив з недоречності такого запитання.
— Ну, зважаючи на надзвичайність ситуації, нам, звичайно, дадуть зелену вулицю, і, гадаю, це забере не більш як дві доби.
— Аж дві доби?
— Так.
— У нас немає двох діб, містере Ховінг. Ми не можемо згаяти навіть дві години. — Кербі поклав свої кулачиська на стіл. — При всій моїй повазі до вас, я все ж таки змушений запитати, чи дізнаємося ми про щось істотне після цих ваших… гм… наукових досліджень? Чи дістанемо ми в своє розпорядження висновкя, яких не можемо зробити ось тут, зараз?
Вінсевт пильно подивився на свого помічника. Кербі знов кудись хилить, а зараз просто-таки вбиває цвяхи у домовину представника Управління національної безпеки. Ховінг мав вигляд людини, що потрапнла під невблаганний прес.
— Ну, знаєте, містере Кербі… При всій повазі до вашої точки зору, — почав Ховінг, ледве стримуючись, щоб не скипіти, — я думаю, ви все ж таки не спроможні оцінити можливості вашого управління, і…
— Облиште, містере Ховінг. Я ж не сперечаюсь. Я тільки запитав вас. Я хочу заощадити час. Ви можете мені віддовісти?
— Ви так ставите питання, Кербі, що я відповідати на нього не буду.
Представник ФБР стенув своїми широченними плечима, даючи зрозуміти, як він оцінює пропозицію Ховінга. Потім окинув усіх присутніх поглядом.
— Пропозиція містера Ховінга, звісно, становить інтерес, — процідив він, і в голосі його прозвучала неприхована зневага до Управління національної безпеки з усіма його комп'ютерами. — Я із задоволенням прочитав би їхній звіт. На дозвіллі, коли все це скінчиться. Дослідження ва ЕОМ — це вправа з теорії ігор. Але ми зараз не граємо в якусь гру.
Різке постукування люлькою по столу привернуло загальну увагу до Нійла Кука. Представник ЦРУ роздивлявся попіл, що висипався на стіл. Ні до кого зокрема не звертаючись, він глухо вимовив:
— Браво, містере Кербі. Можливо, ми тут усе-таки чогось досягнемо. — Він осміхнувся у відповідь на ворожі погляди Ховінга та Кардайл. — Але в нас нічогісінько не вийде, поки ми не усвідомимо, навіщо це було зроблено і хто за всім цим стоїть. А якщо ви зі мною не згодні, то пропоную відкласти нараду. Бо нашому шановному генералові доводиться зараз, як влучно висловився містер Кербі, крутити біляче колесо, а не займатися пошуками бомб.
— Викладайте свої міркування, — втрутився Шерідан, — і вертаймося до діла.
— Оскільки всі можливості ще відкриті для нас, генерале, то варто припустити і наявність комуністичної диверсії, що контролюється з-за кордону.
— Та будьте ж розсудливим, Кук, хай вам чорті — вигукнув Ховінг. — Ви ладні шукати комуністів навіть у своєї матінки під ліжком.
Обличчя Кука перетворилось на холодну розлючену маску. І вигук Ховінга немов завис у повітрі, наштовхнувшись на крижану мовчанку.
Нарешті озвався Шерідан, який, звертаючись до Кука, сказав:
— Продовжуйте.
— Не можна виключити припущення, що вся ця справа запланована, фінансується і контролюється комуністами, — повів далі Кук. — Якщо так, тоді Кербі взяв не той слід, і пограбування банку — чисто випадковий збіг. Та оскільки ми поки що нічого не знаємо, нам слід перевірити обидві версії.
Вінсент нахилився вперед, склав руки, мов перед молитвою, і несподівано запитав:
— А навіщо комуністам підривати бомбу в Канзас-Сіті, містере Кук?
Кук гмукнув і потягся по тютюн.
— Не забігайте наперед, містере Вінсент. Звідки вам відомо, що вони хотіли підірвати бомбу в Канзас-Сіті? Відомо тільки, що негр намагався найняти квартиру в центрі міста і що при цьому він мав у валізі атомну бомбу. Аж ніяк не виключено, що він або вони мали намір використати її в іншому місці, а Канзас-Сіті правив тільки за перевалочний пункт. А якби навіть вони справді хотіли підірвати бомбу в Канзас-Сіті — що вас бентежить?
Вінсент замислився над словами Кука. Що ж, вони хоч і блукали із зав'язаними очима, але принаймні зуміли чітко сформулювати кілька можливих версій. Відповів за нього Шерідан:
— Вам не здається, що, якби усім цим керували комуністи, води б обрали відчутніші мішені, ніж звичайне собі місто без військових об'єктів? Скажімо, штаб-квартиру нашої протиповітряної оборони в Колорадо. Однією бомбою, підірваною десь поблизу, вони знищили б усю нашу систему ППО та центр координації космічних польотів. Така мішень варта була б витрат, Або, скажімо, Пентагон, Панамський канал чи ще котрийсь із десятків важливих стратегічних об'єктів. Але місто?.. — Шерідан знизав плечима. — Просто вбити людей — ні, це не пояснення.