Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

did retard introduction of serfdom, not least because a large part of the population took

on Cossack status. Mr. Brumberg also ignores the ways in which the Cossacks did play

a positive role in the national-religious life of Ukraine. In the early 1620s, Hetman Petro

Konashevych- Sahaidachny founded a chair at the Orthodox Brotherhood School in Lviv

and protected the consecration of a new Orthodox hierarchy by the Patriarch of Jerusalem.

The intermixing of Orthodox religious and Ruthenian-Ukrainian national traditions on

the borderland of Western and Eastern Christianity makes it difficult to divide religious

248248

from national factors, but this should not surprise, since it remains an aspect of Eastern

European life to this day».

Frank E. Sysyn Acting Director Canadian Institute of Ukrainian Studies University

of Alberta Edmonton, Canada

[69]

Сисин Франк Е., «Чи є гетьмани героями?»

У відповідь на «Нарешті не бачити» (22 жовтня 1992 р.) Абрагама

Брумберга

До видавців:

«Я думаю, що в своїх пориваннях викрити Брумберг зайшов надто далеко. Він

не бере до уваги того, що починаючи з XVІ й до середини XVІІІ століття велика

частина території України була землею, де жорсткі умови східноєвропейського

кріпацтва приживалися важко. На противагу його твердженню, козаки вели

повстання, а формування козацьких загонів таки сповільнювало поширення

кріпацтва не найменшою мірою тому, що велика частина населення прийняла

статус козацтва. Містер Брумберг також ігнорує те, яким чином козаки відігравали

позитивну роль в національно-релігійному житті України. У 1620-х роках гетьман

Петро Конашевич-Сагайдачний створив кафедру в Православній Братській школі

у Львові та захищав освячення нової православної ієрархії Єрусалимським

патріархом. Змішування православних релігійних та русько-українських

національних традицій на прикордонній землі східного та західного християнства

ускладнює поділ на релігійні та національні фактори, але це не має дивувати, адже

таким є аспект європейського життя і на сьогодні».

Виконувач обов’язків директора:

Канадський інститут українських досліджень

Університет Альберти

Едмонтон, Канада

[70] «By then, the Poles had barely been holding their own, thanks to well-prepared

trenches and a series of spoiling forays by their infantry and 8,000 husaria, or heavily

armored shock cavalry. During one determined assault, the Turks managed to break

through the Polish defenses, only to be driven from the fortress by a counterattack by

Chodkeiwicz at the head of three regiments of husaria and one of light cavalry. In that

critical fight, the aged, ailing Chodkiewicz had to transfer command to his lieutenant,

Stanislaw Lubomirski. He died soon after, on September 24».

[70]

До того часу Поляки ледве трималися завдяки добре підготовленим ровам

та грабіжницьким набігам піхоти та восьмитисячної гусарії, або добре озброєної

ударної кавалерії. Протягом однієї спрямованої атаки турки змогли пробитися через

оборону поляків».

[71] http://www.savage-comedy.com/_Petro_Konashevych,

In 1646, John III Sobieski, a monarch of the Polish-Lithuanian Commonwealth,

had said the following about Sahaidachny:

«He was a man of great spirit who sought danger, did not care about his own life,

249

was swift and energetic in battle, cautious, slept little and was sober… was careful at

discussions, and non-talkative in conversations».

[71] 1646 р. Джон ІІІ Собєскі, монарх Польсько-литовського Обєднання,

сказав про Сагайдачного таке:

«Це була людина великого духу, він шукав небезпеку, байдуже ставився до

власного життя, був швидким та енергійним у битві, обережним, мало спав та був

розсудливим… був обережним у дискусіях та неговірким в розмовах».

250250

І ЗРАДНИКИ, І КАР’ЄРИСТИ, І ЄРЕТИКИ…

Новели про І. Богуна та розгром Росії І. Виговським під Конотопом мають спільні

посилання на зарубіжних авторів, бо ж одна все-таки епоха. Кинемо іронічним

поглядом на бачення Конотопської битви в «Короткій історії Туреччини», звернемо

увагу на те, що Виговський, Немирич та ін. виступають винятково як польські

або ж литовські феодали. А ще вони разом з І. Богуном, так само як І. Мазепа,

постають на чужих сторінках нерідко то російськими, то польськими то ще чиїмись

зрадниками. Насправді ж польський король достеменно знав І.Богуна, причому на

власних від нього поразках, як високоталановитого і авторитетного полководця, то

ж звільняв його з неприступної кам’яниці не з якихось альтруїстичних міркувань

чи навіть на прохання українського гетьмана, а в надії на діяльну участь у війні з

Росією. Богун, своєю чергою, воюючи проти московитів, підтримував зносини з