Імена твої, Україно
Шрифт:
that they would be at great disadvantage in a daytime engagement, the Cossacks kept their
chaiky just below the horizon until nightfall. At dusk, the chaiky under Sahaidachny’s
command advanced from the southwest with their masts lowered, riding only 21A.2
feet above the water, which made the flotilla virtually invisible to the Turks. With half
their crews rowing and the other half forming boarding parties, about 80 to 100 chaiky
surrounded the Turkish galleys around midnight. After a bloody but brief hand-to-hand
242242
battle, the Cossacks subdued the Turkish forces, freed the Ukrainian galley slaves and
seized any plunder or weapons they could find before firing the Turkish galleys.
[62]
2003. – Липень.
Козаки-пірати Чорного моря
«Козаки-пірати Чорного моря захищали українців від турків, допомагали будувати
націю та встановили традиції, що й досі мають місце в українському флоті.
Було дві причини збільшення розміру та активності тих набігів. По-перше,
сотні козаків поверталися із польської служби протягом Московитської династичної
війни, відомої під назвою «Часи безладів». Із перевстановленням громадської влади
під новою династією Романова, ті ненаймані козаки стали великим запасом людської
сили, яка могла бути застосована у важливих походах проти турків.
Другою причиною було обрання гетьманом Петра Сагайдачного (1613 р.).
Сагайдачний був активним аристократом із Галичини, що на заході України. Після
навчання в Острозькій Академії він швидко зростав у рангах та допомагав вести
успішні напади на кілька турецьких укріплень вздовж західного узбережжя Чорного
моря, зокрема на Варну (1606), Очаків (1607), Перекоп (1607 та 1608), Kiлію (1609),
Ізмаїл (1609) та Аккерман (1609).
На відміну від попередників, Сагайдачний усвідомлював, що запорізьке військо
може бути чимось більшим, ніж просто великою групою найманців на окраїнах
Польші. Вони могли також бути потенційним ядром української нації. Атакуючи
османські цілі, він прагнув здобути визнання європейських держав, які вважалися
ворогами турків на Балканах та у Східній Європі. До 1618 р. запорожці були членами
антитурецького об’єднання. Сагайдачний навіть переніс офіційний осередок влади до
старої української столиці Києва й вів іноземну політику, що номінально перебувала
під керівництвом Польської Корони, але для практичних потреб була незалежною.
Під час двох основних походів 1613 року
турецькі торгові центри в Криму. Після повідомлення про другий напад Султан
Ахмед І відправив велику флотилію галер, щоб заблокувати гирло Дніпра біля
Очакова. Розуміючи, що напад вдень не принесе успіху, козаки тримали чайки за
горизонтом до настання ночі. У сутінках під керуванням Сагайдачного козацькі судна
з опущеними вітрилами виступили з південного заходу, пливучи на відстані лише
21A.2 футів над водою, що робило флотилію практично невидимою для турків…»
[63] http://209.85.129.104/search?q=cache:PjWlit3vtCgJ:en.wikipedia.org/wiki/
Khotyn+chotyn+battle+1621&hl=ru&ct=clnk&cd=1&gl=ua&client=firefox-a
«The battle, described by Waclaw Potocki in his most famous work Transakcja wojny
chocimskiej, marked the end of the long period of Moldavian Magnate Wars».
[63] «Ця битва, описана Вацлавом Потоцкі в його найвідомішій праці «Transakcja
wojny chocimskiej», позначила кінець довгого періоду Війн Молдовських Магнатів»
[64] http://www.kismeta.com/diGrasse/chocim_1673.htm,
243
Хотинська битва 1673 року
Нарис про польсько-турецькі відносини в середині XVII століття
«Збереження відповідних стосунків із Туреччиною було фундаментальною
метою зовнішньої політики Польського Королівства, а пізніше – Польсько-Литовського
Королівства. Від початку XV століття Польща вважала Туреччину загалом
дружньою, і плани були спрямовані на встановлення Османсько-Польського Союзу
(союз так і не з’явився). Був спільний кордон, інтереси часто збігалися, а жваві
торгові контакти підтримували хороші стосунки. Повільні зміни почали відбуватися
наприкінці XV століття, коли Туреччина почала контролювати Кримське ханство та
берег Чорного моря (з містами Кіліан та Біалогродем).
На Молдавію найбільше вплинула втрата цих міст, і таким чином цю країну
втягнули в польсько-турецькі інтереси, агресивні напади татарів (разом із
експансією турків у Європу) спричинили те, що Польща відчула загрозу. Це не
погіршило загалом добросусідські відносини між обома країнами. Туреччина була
заклопотана зміцненням своєї влади та експансії в Азію та Європу, і мала й без
того багато ворогів. Своєю чергою Польща не була причетна до «святої війни»
проти турків. Очікувалося, що будь-який такий тягар нестимуть поляки, а інші