Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

critical fight, the aged, ailing Chodkiewicz had to transfer command to his lieutenant,

Stanislaw Lubomirski. He died soon after, on September 24.

At that point, the Turks were as exhausted as the defenders, while the Cossacks

were relatively fresh and full of fight. During one of their reprisal raids they penetrated

the Turkish camp, seizing several artillery pieces and other supplies before retiring

and settling in on the left flank of the Polish defenses. The Turks launched their final

major attack on September 28, and by October 3 Osman II was admitting that his

campaign was a failure, having lost 30,000 troops in combat as well as from disease,

starvation and desertions. On October 9, he signed a peace agreement with the Poles

and withdrew. After returning to Istanbul, Osman II initiated reforms in the Turkish

245

army that would have included the dissolution of the janissary corps. The janissaries

moved first, however, overthrowing the young reformer on May 19, 1622, strangling

him in his own dungeon the next day and establishing his uncle, the more traditionalist

Mustapha I, as sultan.

Zygmunt did not keep all his promises to the Cossacks. Although 6,000 more of

them were registered for representation in the Sejm in 1625, the Poles failed to pay their

military expenses and the Treaty of Khotyn’s terms prohibited the Cossacks from raiding

the Crimean Khanate and the Black Sea coast. In spite of that, following Sahaidachny’s

death his successors, Olifer Holub and Michael Doroshenko, led further naval campaigns

until the end of 1624».

Cossack Pirates of the Black Sea By Ronald B. Sorobey

[65]

«1621 року Запорізькі козаки застосували власні мореплавські здібності

в суто наземних походах. У квітні того року 16-річний султан Осман ІІ вів на

південнозахідну Україну велику армію, яка за консервативними підрахунками

налічувала 100 000 війська із 300 гарматами, чотирма слонами, а також кіньми

та верблюдами. Його метою було пройти через Молдову та знищити Польщу.

Польський король Зигмунд ІІІ Васа міг послати лише сорокатисячну армію під

керуванням літнього литовського гетьмана Яна Карола Ходкевича, і до того часу,

як він дійшов до укріпленого міста Хотина на правому березі Дністра, втікло 5

000 його війська. Щоб зміцнити військо в той критичний час, поляки попросили

допомоги у Сагайдачного. Обіцяючи козакам розширити їхнє представництво

у законодавчому органі Польщі, або в Сеймі, більше прав

та захист їхньої

православної релігії. Сагайдачний погодився та наприкінці літа 1621 року привів

із півночі до Хотина невеличкий військовий загін, якраз тоді, коли основне військо

наближалося зі сходу.

Дорогою війську Сагайдачного влаштували засідку, його поранили, і гетьман

помер від ран у Києві 10 квітня 1622 року. Керівника східного козацького війська

під час козацького повстання вигнали і вбили 12 вересня 1621 року. Турки шукали

можливість домовитися про мир із козаками, але не змогли – 20 вересня 40 000

козацького війська прибуло до Хотина, щоб допомогти оточеним полякам.

Доти поляки ледве трималися завдяки добре підготовленим ровам та

грабіжницьким набігам піхоти та восьмитисячної гусарії – о добре озброєної

ударної кавалерії. Протягом однієї атаки турки змогли пробитися через оборону

поляків, однак потім іх вигнала з фортеці контратака Ходкевича, який головував

над трьома полками гусарії та одним полком легкої кавалерії. У тій критичній битві

хворий Ходкевич був змушений передати командування лейтенанту Станіславу

Любомирскі. Невдовзі, 24 вересня, гетьман помер.

Тоді турки, захищаючись, були виснажені, а козаки були відносно свіжими та

готовими до битви. Під час одного із набігів вони проникли всередину турецького

табору й забрали дещо з артилерії та іншого оснащення, перед тим як відійти та

осісти на лівому фланзі польського захисту. Турки розпочали останню, головну

атаку 28 вересня і вже до 3 жовтня Осман ІІ визнав, що його похід був помилкою,

внаслідок якої було втрачено 30 000 війська як у битві, так і через хворобу, голод

та дезертирство. 9 жовтня він підписав мирну угоду з поляками та відійшов. Після

повернення до Стамбула Осман ІІ розпочав реформи в турецькій армії, які мали

влючити розпуск військ яничар. Однак яничари 19 травня 1622 року скинули

246246

молодого реформатора, посадили його у власну в’язницю й призначили султаном

його дядька, більшого традиціоналіста Мустафу І.

Зигмунд не дотримався всіх обіцянок, що їх дав козакам. Хоча ще 6 000 козаків

було зареєстровано для представництва в Сеймі 1625 року, поляки не оплатили

військові витрати, а угода, що базувалася на умовах, укладених в Хотині, не дозволяла

козакам нападати на Кримське ханство та берег Чорного моря. Незважаючи на це,