Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

sobie ruskie imie Juryj II (Jerzy) i poslubil Eufemie, corke wielkiego ksiecia litewskiego

Gedymina. Za namowa swego powinowatego, krola polskiego Kazimierza Wielkiego,

zawarl z nim ugode o sukcesji, moca ktorej w wypadku bezpotomnego zgonu ktoregos

z dwu umawiajacych sie monarchow, pozostaly przy zyciu mial otrzymac w spadku jego

posiadlosc. Po uplywie 17 lat panowania, Jerzy II zostal otruty przez bojarow halickich

(1240), ktorzy niezadowoleni byli z prowadzonej przez ksiecia prokatolickiej i propolskiej

polityki. Kazimierz Wielki powolujac sie na postanowienia ugody, wystapil z roszczeniami

o spadek po nim, spotkal sie jednak ze stanowczym sprzeciwem ze strony moznowladcow

ruskich. Nadto z pretensjami do tronu halickiego wystapil ksiaze litewski oraz chan tatarski,

jako zwierzchnik ziem ruskich. W rezultacie doszlo do dlugotrwalych wzajemnych walk,

w ktorych krol polski odnosil chwilowe sukcesy, ale tez i czeste porazki. Kazimierz Wielki

nieustepliwie prze lat dwadziescia dochodzil swych praw sukcesorskich. W tym czasie

pieciokrotnie wyprawial sie zbrojnie na Rus, w latach: 1340, 1344, 1349, 1351, az dopiero

skutkiem ostatniej wyprawy w 1366 roku wspierany przez wojska wegierskie, przejal

ostatecznie swa sukcesje wlaczajac do Polski ksiestwo halicko-wlodzimierskie wraz z

dzielnica chelmsko-belzka».

[44]

«У XІІІ столітті й пізніше руські князі, що володіли Галицько-Волинським

князівством, до складу якого входили землі над Бугом, вели часті бої з польськими

правителями, що, проте, не заважало їм вступати в родинні зв’язки. У результаті

цього виникали також різні політичні об’єднання. Коли 1323 року вимерла чоловіча

лінія Романовичів галицько-волинських, княжий трон успадкував Болеслав, син

мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії, дочки Юрія І Галицького. На

вимогу галицьких бояр Болеслав Тройденович прийняв православну віру, обрав собі

ім’я Юрій ІІ (Єжи) і повінчався із Евфемією, дочкою Великого князя литовського

224224

Гедиміна. Підбурений своїм далеким родичем польським королем Казимиром

Великим, уклав з ним угоду про успадкування, згідно з яким у випадку бездітної

смерті одного з цих двох монархів той, що залишиться живим, отримає всі його

володіння. Після 17 років правління Юрій ІІ був отруєний галицькими боярами

(1240), які були незадоволені його прокатолицькою та пропольською політикою.

Казимир Великий, спираючись на укладену угоду, висунув претензії щодо передачі

йому трону, однак наштовхнувся на рішучий спротив з боку руських магнатів.

Окрім цього з претензіями на галицький трон виступив литовський князь, а також

татарський хан, як начальник руських земель.

В результаті, дійшло до тривалих

взаємних сварок, у яких польський король мав тимчасові успіхи, але також і часті

поразки. Казимир Великий непоступливо протягом 20 років набирав своїх прав

спадкоємця. Водночас п’ять разів відправлялися війська на Русь, в роках: 1340, 1344,

1349, 1351, допоки внаслідк останнього походу 1366 року за підтримки угорських

військ остаточно отримав свій спадок, приєднавши до Польщі Галицько-волинське

князівство разом з холмсько-белзькою територією».

[45] http://www.kki.pl/pioinf/przemysl/dzieje/rus/rus2.html

STRONA GLOWNA

Problem Rusi we wczesnym okresie dziejow Polski

W innym zas miejscu ten sam autor (Feliks Koneczny) podkresla dobitnie:

«Tzw. Rus Czerwona jest ziemia osadnicza dla Rusinow, ktorzy osiedlac sie w niej

poczeli dopiero w drugiej polowie XIII wieku (po pierwszym najezdzie mongolskim); dla

Polakow jest zas krajem rodzinnym. Swiadczy kronika Nestora. A zatem wojewodztwo

lwowskie jest ziemia «staropiastowska». Ziemia ta byla na przemian pod Piastami

i Rurykowiczami. Nieprawda jest, zeby na stale wrocila byla pod Piastow ostatecznie

w r. 1340. Poprzednik Kazimierza Wielkiego na grodach Halicza i Lwowa, od 1324 r.,

Boleslaw Trojdenowicz byl takze Piastem (z ksiazat mazowieckich, na Sochaczewie).»

ГОЛОВНА СТОРІНКА

Проблема Русі в ранньому періоді історії Польщі

[45] В іншому ж місці той самий автор (Фелікс Конечни) підкреслює наступне:

«Т. зв. Русь Червона є поселенською землею для Русинів, які почали осідати на

ній лише в другій половині XІІІ століття (після першого монгольського нашестя);

для поляків же ця земля є рідним краєм. Свідчать записи Нестора. А отже львівське

воєводство є землею «старопястівською». Земля ця була поперемінно під Пястами

і Рюриковичами. Неправда, що вона була остаточно передана князівству 1340 року.

Попередник Казимира Великого в містах Галич і Львів, з 1324 року Болеслав

Тройденовіч, був також Пястом (з мазовецьких князів, на Сохачеві)».

[46] ЮРІЙ ІІ, ЮРІЙ І

Розпад Галицько-Волинського королівства

Але в момент свого, здавалося б, апогею, Галицько-Волинське королівство

увійшло в період занепаду, який призвів до повного його розпаду. Останні з