Михайло Драй-Хмара
Шрифт:
Особливо гаряче зустрінув з’їзд робітника тов. Одмоленка, що вітав з’їзд від імени харківського заводу «Серп і молот», тов. Косенка, що вітав з’їзд від пролетарського студентства та представника школи червоних старшин.
Відповідаючи на численні привітання, тов. Пилипенко каже: привітання свідчать про те, що «Плуг» свій іспит на літературному фронті витримав.
На цьому пізно вночі закінчився перший день з’їзду.
Ділова робота з’їзду почалася на другий день – 4-го квітня – доповіддю-звітом ЦК «Плугу». Деякі числа з цього відчиту вважаємо необхідним отут навести.
В 17 філіях «Плугу» (Харків,
Партійність дійсних членів «Плугу» така: членів КП(б)У – 22 %, членів КСМУ – 21,3 %, безпартійних – 56,7 %.
Національний склад: українців – 94,6 %, євреїв – 2,2 %, росіян – 1,6 %, інших – 1,6 %.
Соціяльний склад: селян – 73 %, робітників – 10 %, інтелігентів – 13 %, інших (ремісників) – 4 %.
Віком плужане молоді. Переважають члени 20–25 річного віку (40,3 %), 25–30 літ (26 %) і 30–35 літ (18 %), але є досить високий відсоток і старіших (поза 40 літ – 9 %).
69 % членів «Плугу» пишуть художню прозу (оповідання, повісти тощо), поезії пишуть 65 % плужан, драматичні твори – 32 %, журналістикою займаються – 40 % членів «Плугу». Мало серед плужан критиків: усього 2 %.
Доповіді з місць як додаток до звіту ЦК показали, що всюди «Плуг» розгортає величезну роботу, цілком контактуючи її з планами роботи політосвітніх установ. Плужани – у всіх селянських газетах України займають видатне місце. Проте не обходилося й без курйозів: так в одному з міст України (не будемо прилюдно соромити цього міста!) місцеву філію, коли вона запропонувала свої послуги одній установі, питали там:
– «Плуг» – це легальна організація, чи ні?
Центральним місцем з’їзду була доповідь т. Пилипенка: «“Плуг” на ідеологічному фронті та його відношення до інших літературних угруповань”». Доповідь надзвичайно змістовна і її не можна викласти в декількох словах. Основні положення її: «Плуг» протягом трьох років своєї праці міцно стояв на платформі Жовтня, провадив невпинно й уперто боротьбу на третьому фронті, прищеплюючи селянству пролетарську колективістичну ідеологію, виховуючи в селянської молоді сталих борців за цю ідеологію. Цим він допомагав культурній революції на селі.
Відношення «Плугу» до інших літературних угруповань таке: щільне співробітництво з пролетарськими письменниками і рішуча боротьба з попутницькими об’єднаннями. Боротьба з попутниками провадилася й провадитиметься далі не через заглушування їх ломакою, а нещадним викриттям їхньої буржуазної ідеологічної суті й суворою критикою всіх попутницьких ухилів.
По доповіді «“Плуг” та селькори» з’їзд накреслив низку практичних заходів щодо зв’язку з селькорами й роботи серед них, виходячи з постанови 13-го з’їзду Комуністичної партії.
З’їзд далі прийняв положення про літгуртки «Плугу» на селах й значно зміцнив статут «Плугу», виходячи з надзвичайного зросту спілки, що давно вже вимагає перегляду статуту в його організаційній частині.
Доповідь мандатної комісії змалювала цікаву картину, що являє собою з’їзд
Плужанський стаж членів з’їзду такий: з 1922 року – 13, з 23 року – 21, з 24 року – 53 і з 25 року – 12 чоловік.
Останнє засідання з’їзду було присвячено виборам.
Обрано Центральний Комітет «Плугу», в склад якого увійшло 19 товаришів: С. Пилипенко, П. Панч, Д. Одинець, А. Панів, І. Шевченко, Мих. Биковець, І. Сенченко, Г. Епік, П. Усенко, І. Кириленко, О. Громів, Т. Степовий, М. Кожушний (від Харкова), С. Щупак і Ант. Лісовий (від Києва), М. Лебідь (від Катеринослава), Ю. Жилко (від Полтави) і С. Божко (від Кам’янця).
Кандидати до ЦК: О. Ведмицький (Прилуки), А. Гак, Симанівська (Харків), Я. Качура (Київ), О. Турган (Умань), С. Демчук (Житомир) і О. Жиманський (Школа червон. старшин).
Обрано також ревізійну комісію в складі 7 товаришів.
Представником у Всеукр. Бюро зв’язку пролетарських письменників обрано О. Пилипенка та представниками у Всесоюзну асоціяцію пролетарських письменників С. Пилипенка та Г. Епіка.
В 6 годин вечора 7-го квітня під звуки Інтернаціоналу з’їзд зачиняється й плужани роз’їздяться по своїх філіях й гуртках зі свіжими силами, що їх надав 2-й Всеукраїнський з’їзд.
А. Л[ісов]ий
[Стаття з газети «Більшовик» від 12.04.1925 р.]
З ЖИТТЯ СТОЛИЦІ
(Від нашого кореспондента)
У землю плуг… Похід на «Гарт», або «не треба геніїв!». Селькори, просвітянські культурники, похід на Комісаріят освіти. Боротьба літературних поколінь Жовтня і комсомольський молодняк. Нова плужанська надбудова – «Молот». Несподівана конференція. Скоропостижна смерть ВУАППа. Два десятки поетів і плужанський фейлетон про боротьбу з вітряками.
Після [з’їзду] гірняків, що доперва створив єдину Всеукраїнську організацію пролетаріяту Донбасу та Криворіжжя, маємо другий плужанський з’їзд, що поставив на порядок денний завдання створення єдиної всеукраїнської організації пролетарських письменників і зробив до цього перші кроки.
Другий плужанський з’їзд був більш численний, ніж перший, і на йому були присутні старі письменники (Василь Алешко, Юрко Будяк, Прохір Воронін і драмороб, автор «Пролітайла» – Віталій Товстонос…). Як і на першім з’їзді «Гарту», і тепер плужани йшли з дреколієм на гартованців. Не те, щоб усі плужани, а власне їхній «папаша» т. Пилипенко напридачу з тов. Равічем-Черкаським, що вмудрився у привітанні набалакати сім кіп гречаної вовни, на зразок того, що, мовляв, «геніїв нам не треба». Для плужанської маси це настирливе цькування «Гарту» було зовсім несподіване, незрозуміле й прикре, що й висловили в своїх доповідях делегати.