Народження Адама (на украинском языке)
Шрифт:
Далебiу Капiтан Небреха не помилився. Ми таки залетiли у катзна-яку безодню доiсторичного часу.
Та, незважаючи на цю прикру для мене невдачу, я радiв уй, мов школяр несподiванiй п'ятiрцi.
Подумати тiльки, ми здибали на свiтанку геологiчноу бiографiу Землi космiчного брата по розумуi
Авжеж, що не кажiть, а якби не дивовижна впертiсть капiтана Небрехи, оця доiсторична зустрiч нiколи не була б заресстрована у бортовому журналi. Навiть капiтан Козир не мiг би похвалитися чимось подiбним, хоч би скiльки вiн рився на звалищi
Бачили б ви, з якою зворушливою щирiстю розмовляли 4пi-ер-квадрат i Небреха.
Вони, як рiднi брати, що довго не бачилися, квапилися розповiсти один одному про своу незлiченнi заслуги, намагаючись жодним необережним словом не принизити себе в очах спiврозмовника.
ухнi слова стикалися, мов блискавки, освiтлюючи iнтелектуальну велич обох цивiлiзацiй. У словах 4пi-ер-квадрата я впiзнавав несхибну вдачу Небрехи, а в капiтанових словах - гостроту думок мiжзоряного брата.
Та краще викладу ухнiй дiалог вiд слова до слова, щоб кожна кома стала надбанням iсторикiв, яким не завадило б привселюдно подякувати менi, що я той дiалог не полiнувався занотувати.
Щойно капiтан Небреха вiдрекомендувався, як 4пi-ер-квадрат вiд душi мовив:
– Така радiсть!
– Ще б пак!
– погодився капiтан.
– А чи уявлясте ви, хто я?
– повiв далi привiтний колобок.
– Якби ви це уявили, ваша радiсть була б ще бiльшою. Та не буду iнтригувати вас. Тож слухайте: я - Великий Шукач Помилок, Наладчик Еволюцiй Вищого Розряду, Конструктор Мислячих Iстот з далекоу галактики ЗС-295! Почесний член усiх можливих i неможливих академiй та фiлантропiчних закладiв! Батько сучасноу галактичноу iстотологiу! Я шукаю на всiх космiчних путiвцях цiлиннi планети, що тiльки пробуджуються до органiчного життя, i колонiзую ух штучними мислячими iстотами. Ось у кого ви мали честь потримати кiнцiвку!
– Авжеж, з вами цiкаво познайомитися, - негайно пiдхопив запропоновану тему капiтан Небреха.
– А чи здогадустеся ви, добродiю, кого бачите перед себе? Навiть вам, конструкторе, розгризти цей горiшок було б так само важко, як менi запалити люльку з протилежного кiнця. Та не буду морочити вас цiсю непотрiбною зараз загадкою. Знайте ж: я - Невтомний Шукач Пригод, Капiтан Далекого Мiжзоряного Плавання, Дослiдник i Географ Всесвiту з Чумацького Шляху! Я прокладаю космiчнi траси до нових заселених свiтiв, щоб першому з зореплавцiв на невiдомих розумних iстот подивитися i себе показати. Ось кому ви мали честь потиснути руку.
– Але погодьтеся, капiтане, - делiкатно натякнув на своу видатнi заслуги 4пi-ер-квадрат, - якби я не заселював новi планети, ваша професiя була б зайвою. До кого б ви тодi лiтали?
– А ви, конструкторе, - скромно вiдповiв йому капiтан Небреха, - зважте на той незаперечний факт, що якби не моу мандри, ваша робота була б марною. Хто знав би про неу?
– Те-те-те! За свос життя, капiтане, я заселив стiльки планет i сотворив так багато найрiзноманiтнiших iстот, що
– Ах-ах-ах! До речi, конструкторе, я й сам це помiтив, бо менi вже бракус оригiнальних недослiджених цивiлiзацiй.
– Капiтане!
– Конструкторе!
Як бачите, за своум iнтелектуальним рiвнем уславлений капiтан Небреха i конструктор 4пi-ер-квадрат анiтрохи не поступалися один одному.
– Капiтане, - ввiчливо поцiкавися 4пi-ер-квадрат, - невже ви один-вдиний у Всесвiтi зореплавець?
– Конструкторе, - чемно запитав Небреха, - невже ви один-сдиний у Всесвiтi творець?
– Ви, капiтане, лише ресстратор цивiлiзованих свiтiв!
– вiддав Небресi належну йому шану колобок.
– А ви, конструкторе, - вiдзначив його успiхи Небреха, - не бiльш як пбмiчник природи!
– Що ж, з вами неможливо не погодитися, - зiтхнув 4пi-ер-квадрат.
– Так само, як i з вами, - насупився Небреха.
Менi давно кортiло втрутитися у цю легендарну розмову, та я аж нiяк не встигав докинути хоч би одне iсторичне слово.
Аж ось капiтан i конструктор замовкли i тiльки важко хекали, наче разом з мiфiчним Сiзiфом тягали на величезну гору кам'янi брили.
З усього було видно, що спiврозмовники цiлком вичерпали тему. I справдi, це я мушу наперед зазначити, вони уу бiльше нiколи не торкалися. Вже з першоу вступноу бесiди Небреха i 4пi-ер-квадрат досягли повного, взасморозумiння. I де тiльки каштан навчився дипломатiу?
Я закохано дивився на двох мовчазних титанiв.
4пi-ер-квадрат задумливо гойдався з боку на бiк, а Небреха зосереджено колупав протезом грунт.
Я волiв ух обох стиснути в обiймах. Та це було неможливо. По-перше, це суперечило б усяким нормам дипломатичного етикету, а по-друге, конструктор мав у попереку метра пiвтора. Та й Небреха, нiвроку, не дуже поступався йому габаритами.
I тодi я вiдклав своу нотатки, вийшов з коробки i хоробро взяв слово.
– Конструкторе! Капiтане!
– схвильовано вигукнув я.
– Ваша слава i подвиги, як i сам Всесвiт, не мають меж! Один у вас генiально починас, другий генiально завершус. Хай живе науковий симбiоз двох цивiлiзацiй! Ура!
Куля аж пiдстрибнула вiд задоволення, а Небреха лагiдно глянув на мене.
– Капiтане, а непогано сказано, - оцiнив мою щиросердну промову 4пi-ер-квадрат.
– Здорово!
– охоче погодився з ним Небреха.
– Хто цей чарiвний юнак?
– нiжно запитав 4пi-ер-квадрат.
– Мiй штурман Азимут, - гордо пояснив мiжзоряний вовк.
Та раптом сферична поверхня кулi затьмарилася.
– Невже ще один знаменитий дослiдник?
– чомусь стурбувався конструктор.
– Та нi, вiн ще початкiвець, - заспокоув його капiтан Небреха.
– Ах, так! Оце присмно!
– з неприхованою радiстю мовив чужинець. Надзвичайно присмно! Мiй юний друже, я дозволяю тобi потриматися за мою кiнцiвку.