Несподівана вакансія
Шрифт:
— Ви виростали в Пеґфорді?
— Боюся, що так, — самовдоволено всміхнувся Майлз. — Народився ще в старій лікарні «Келланд», тут неподалік. Її закрили у вісімдесятих роках.
— А ви?.. — запитала Кей у Саманти, але та не дала їй договорити.
— Слава Богу, ні. Я тут випадково.
— Вибачте, але я не знаю, чим ви займаєтеся, Саман- то? — поцікавилася Кей.
— Я маю тут власний біз…
— Вона продає гігантські ліфчики, — перебив її Майлз.
Саманта зірвалася з місця й пішла по наступну пляшку вина. Коли вона повернулася до столу, Майлз розповідав Кей смішну історію, що мала проілюструвати, як добре всі знають одне
— …отож Стів тримає алкотестер, я збираюся дихнути, і тут ні сіло ні впало ми починаємо реготати як навіжені. Його партнер не має зеленого поняття, що сталося, він стоїть отак, — Майлз показав, як той чоловік здивовано махав головою з боку на бік, — а Стів мало не падає зо сміху, бо ми обидва раптом згадали, коли востаннє він тримав щось таке, у що я мав дмухати, а це було майже двадцять років тому, і…
— Це була надувна жінка, — додала без тіні посмішки Саманта, опускаючись у своє крісло біля Майлза. — Майлз і Стів підклали її в ліжко батьків їхнього приятеля Іана під час святкування Іанового вісімнадцятиріччя. Але скінчилося все тим, що Майлза все одно оштрафували на штуку та ще й зняли з нього три пункти, бо це вже було вдруге, коли його спіймали нетверезим. Було страшенно смішно.
Майлз так і застиг з дурнуватою посмішкою, немов на здутій повітряній кульці, що її забули викинути після вечірки. Здавалося, що в кімнаті, де на якийсь час запанувала тиша, війнуло прохолодним вітерцем. Хоч Майлз, як думала Кей, і виявився страшним занудою, вона була на його боці. Він був єдиний за цим столом, хто хоч трохи намагався полегшити їй доступ до світського життя Пеґфорда.
— Мушу сказати, що ситуація на Полях досить складна, — сказала вона, повертаючись до найкомфортнішої, як їй здавалося, теми для Майлза, і зовсім не усвідомлюючи її явну недоречність у присутності Мері. — Я працювала в подібних дільницях у великих містах. Не думала, що побачу аж таку злиденну ситуацію в сільській місцевості, проте й великої різниці між тим, що діється в Лондоні, також немає. Звичайно, тут не так перемішані етноси.
— Ну, так, нам не бракує власних наркоманів і нероб, — погодився Майлз. — Гадаю, С'aмо, що більше я цього не подужаю, — додав він, відпихаючи тарілку, де залишалося ще дуже багато їжі.
Саманта почала прибирати зі столу. Мері підвелася, щоб допомогти.
— Ні-ні, все гаразд, Мері, відпочивай, — заперечила Саманта.
Кей була роздратована, що Ґевін теж підскочив, по-лицарськи пропонуючи Мері повернутися за стіл, але Мері наполягла на своєму.
— Було смачно, С'aмо, — сказала в кухні Мері, допомагаючи їй викидати у відро для сміття рештки їжі.
— Ні, неправда, це була гидота, — заперечила Саманта, що тільки тепер, звівшись на ноги, усвідомила, наскільки вона сп’яніла. — Як тобі та Кей?
— Не знаю. Я сподівалася більшого, — знизала плечима Мері.
— А я саме цього й сподівалася, — мовила Саманта, дістаючи десертні тарілочки. — Це просто чергова Лайза, якщо хочеш знати.
— Ой, ні, не кажи такого, — жахнулася Мері. — Він заслуговує
Це була абсолютно неочікувана оцінка з погляду Саманти, адже вона вважала, що Ґевіна якраз і треба постійно карати за його слабкохарактерність.
Повернувшись до їдальні, вони застали Кей і Майлза за жвавою розмовою, тимчасом як Ґевін мовчки сидів осторонь.
— …скидати на них усю відповідальність, що мені видається трохи егоїстичним і самолюбним…
— Ну, але мені цікаво, що ви вжили слово «відповідальність», — не дав їй закінчити речення Майлз, — бо це, на мою думку, стосується самої суті проблеми. Питання лише в тому, де саме провести межу?
— По той бік Полів, очевидно, — поблажливо всміхнулася Кей. — Ви хочете акуратно розмежувати представників середнього класу домовласників і нижчого…
— У Пеґфорді, Кей, мешкає багато представників робітничого класу, різниця полягає в тому, що більшість із них — це справжні робітники, вони працюють. Чи знаєте ви, який відсоток полян існує за рахунок соціальної допомоги? Ви кажете, відповідальність. А що сталося з особистою відповідальністю? У наших місцевих школах уже роками навчаються діти, в чиїх родинах ніхто не працює. Поняття заробляння грошей на життя своєю працею для них абсолютно чуже. Цілі покоління дармоїдів, яких ми маємо фінансувати…
— То ви вважаєте найкращим виходом скинути цю проблему на Ярвіл, — сказала Кей, — не завдаючи собі клопоту зайнятися…
— Шоколадний пай «Міссісіпі»? — запропонувала Саманта.
Ґевін і Мері подякували і взяли по скибочці, а Кей розлютила Саманту, бо, не припиняючи розмови з Майлзом, лише простягла свою тарілочку, мовби Саманта була тут якоюсь служницею.
— …клініка для наркоманів, значення якої неможливо переоцінити, хоч дехто відверто намагається її закрити…
— Ой, ну, якщо ви говорите про «Белчепел», — похитав головою Майлз, зневажливо всміхаючись, — маю надію, Кей, що ви ретельно проаналізували рівень ефективності роботи клініки. Він жалюгідний, чесно кажучи, абсолютно жалюгідний. Я ознайомлений з цифрами, переглядав їх сьогодні вранці, і не хочу вам брехати, бо що швидше її закриють, то…
— Ви маєте на увазі цифри?..
— Що свідчать про рівень ефективності, Кей, саме те, що я вже казав: кількість людей, що справді припинили вживати наркотики, очистилися…
— Перепрошую, але це дуже наївний погляд. Якщо ви збираєтеся оцінювати рівень успішності лише…
— Але ж як до біса інакше ми маємо оцінювати рівень успішності роботи клініки для наркоманів? — щиро здивувався Майлз. — Наскільки мені відомо, усе, що вони роблять у «Белчепелі», це призначають хворим метадон, і половина їхніх клієнтів приймають його разом із героїном.
— Проблема наркоманії пов’язана з неймовірною складністю процесу лікування, — заперечила Кей, — тому дуже наївно і спрощено оцінювати ефективність її вирішення лише за кількістю тих, хто й далі вживає наркотики, і тих, хто не…
Але Майлз лише хитав головою і усміхався. Кей, що певною мірою отримувала втіху від словесної дуелі з цим самовдоволеним юристом, раптом відчула злість.
— Ну, спробую навести вам дуже конкретний приклад того, що роблять у «Белчепелі». Я працюю з однією родиною, це матір, її донька-підліток і малюк-син. Так от, якби цю матір не лікували метадоном, вона пішла б на панель, заробляючи гроші для підтримання своєї згубної звички. Дітям незрівнянно краще від…