Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Його бичача шия лежала на широких, потужних плечах. На ньому був жилет з вовни ягняти, а його масивні руки були оголені.
Він був зайнятий листанням книги і поглинений пошуком тексту. В той час як він легко віддавався насильству, Джеган все ж в певних областях залишався інтелектуальною людиною і цінував знання, які він знаходив в книгах або під час просіювання умів, в які він забирався.
Емоційно переконаний в істинності своїх вірувань, він ніколи не турбував себе тим, щоб зробити ці вірування предметом обговорення.
Замість цього свої зусилля він докладав на збір інформації у вузьких областях. Наприклад, він відносив до потрібного знання відомості про будь-яку зброю. Він був людиною, яка обожнювала бути добре озброєною — зброєю будь-якого виду і форми.
І тут щось привернуло увагу Ніккі. Вона глянула вліво від себе.
Це сталося, коли вона побачила її, сидячу на підлозі, торкаючись її одним стегном і відкинувшись на руку. Вона була самим найбільш бездоганним і прекрасним створінням з усіх жінок, яких Ніккі коли-небудь бачила.
Жодних сумнівів не було в тому, ким була ця жінка. Перед нею була Келен, дружина Річарда.
Їх очі зустрілися. Розум, благородство, життя, яке світилося в її зелених очах просто заворожили Ніккі. Ця жінка була рівнею Річарду.
Енн була неправа. Келен була єдиною жінкою, яка мала право стояти з ним пліч-о-пліч.
Ніккі помітила і Рада-Хань на шиї Келен. Ось чому вона здавалася прикутою до бляклого килиму синього кольору. Келен, в свою чергу, не упустила з уваги нашийник на її шиї. Ніккі подумала, що від погляду Келен навряд чи щось може вислизнути.
Вони подивилися в очі одна одній. Цей погляд був обережним свідченням того, що Ніккі її бачить. У цей момент вони обидві зрозуміли, що їх пов'язує щось більше, ніж просто одинакові нашийники.
Як, мабуть, самотньо і безпросвітно відчувати себе невидимою і зовсім забутою, а все через жахливе заклинання. Невидимою всіма, за винятком Сестер Тьми і Джегана. І навіть погляд абсолютно незнайомої людини, яка помітила тебе, здається промінцем світла і надії в царстві пітьми.
Тепер, дивлячись на Келен, Ніккі не могла второпати, як можна було забути ЦЮ жінку, навіть за допомогою Вогняного Ланцюга. Їй стало повністю ясно, чому Річард ні на мить не залишав спроб розшукати її.
Вона не тільки володіла вишуканою красою, але була втіленням сильної волі і, безсумнівно, проникливого розуму. Ніккі не могла не впізнати в ній ту, кого Річард так майстерно відобразив у статуетці під ім'ям «Сильна Духом».
Вона не повторювала в точності зовнішніх рис Келен. Але була вираженням сили її духу, її внутрішніх якостей. Статуетка настільки точно представляла Келен, що тепер, дивлячись на неї вживу, у Ніккі захоплювало дух.
Вона зрозуміла, чому, незважаючи на свою молодість, Келен була Матір'ю Сповідницею.
Спершу здивувавшись, виявивши Келен тут, Ніккі зрозуміла, що це було закономірно: Сестра Ерміна була
Сестра Тові повідала Ніккі про те, як вони зуміли за допомогою присяги Річарду уникнути проникнення Джегана в їх свідомість. Ніккі було цікаво, як Джеган примудрився обійти магічні узи, але, взагалі-то, вона вважала, що вони ніколи по-справжньому не пов'язували Сестер Тьми з лордом Ралом.
Якщо Джеган захопив Сестру Ерміну, то Сестер Юлію і Цецилію спіткала та ж доля. Ось як Келен опинилася тут: вона потрапила в полон разом з Сестрами Тьми.
Ніккі помітила Джилліан і щире здивування в її очах кольору міді. Якщо перебування тут Келен можна було пояснити, то те, як сюди потрапила Джилліан, для Ніккі залишалося загадкою.
Джилліан нахилилася до Келен і прошепотіла їй щось на вухо. Ніккі не сумнівалася, що Джилліан назвала Келен її ім'я. Келен лише злегка кивнула їй у відповідь, але в її очах промайнув вогник, який ясно свідчив — вона вже чула про Ніккі.
Вона жестом звеліла їм зберігати мовчання і нічим не видати, що вона може бачити її, коли побачила Джегана, який відсторонився від книги, що лежала перед ним на столі. Ніккі зовсім не хотілося, щоб він дізнався, що вона бачить Келен або знайома з Джилліан.
Чим менше знає Джеган, тим краще для них, якщо так взагалі можна сказати про будь-яких з його полонених. Не чекаючи у відповідь реакції від Келен і Джилліан, Ніккі повернулась до Імператора.
Коли він обернувся і глянув на неї своїми темними, як ніч очима, Ніккі здалося, що її ноги ось-ось підкосяться. Одна справа пам'ятати його, але стояти перед ним — зовсім інше.
Знову опинившись під пильним поглядом цих жахливих очей, Ніккі втратила колишню наснагу. Вона знала, ЩО її чекає.
— Так, так, — огинаючи ліжко і не зводячи очей з Ніккі, вимовив Джеган, — подивіться-но, хто нарешті до нас завітав! — Широка хижа усмішка ковзнула по його обличчю. — Ти чудова! Така, якою я тебе представляв весь цей час, поки ти була не зі мною!
Ніккі не була захоплена зненацька його ввічливістю, яка, вона знала, рівним рахунком нічого не значила. Ніхто і ніколи не знав, як Джеган поведеться в наступний момент, змушуючи всіх, хто його оточував, постійно танцювати, як на розжареному вугіллі.
Його спокій раптово міг змінитися спалахом найлютішого гніву. Хоча іноді він був спокійний, незважаючи на все і вся, що його оточувало.
Ніккі була свідком того, як він своїми руками задушив слугу за те, що той перекинув випадково тацю з хлібом. А іншого разу він сам підняв що випалу з рук слуги страву з ягнятиною і просто сунув її слузі в руки, не зронивши ні слова при цьому.
В якійсь мірі ця мінливість у характері Імператора відображала ту ж ірраціональну, непередбачувану і незрозумілу поведінку всіх, хто сприйняв на віру вчення Братства Ордена.