Орігамі-Блюз

Поваляева Светлана

«Я не хочу, щоби вони це побачили!»… Ди тяча долонька вагається… Неможливо знову загорнути це у землю!..

Хтось звалився з драбини й здійняв страшний лемент. Це ніби стає сигналом для закінчення прогулянки.

«Ненавиджу, коли вони хором мене кли чуть!»

Тепла пучка дитячого пальчика виколупує з землі блакитнувате бутелькове скельце. Воно просто мокре з одного боку. Ця мокра зів’яла кульбабка на зім’ятій та вкритій вологими темнавими плямами обгортці від цукерки, намистина та пір’їнкащозлиплася, вже пере мішані з землею, - жалюгідні.

«Треба виправити. Зробити знову. Але кличуть. Спиною відчуваю - вона особисто вирушила по мене. Нічого не виходить.

Жалюгідно».

Брудний

вир землі, змішаний з піском, грудками глини, камінцями, просипався з гуркотом дощовим лопотінням на віко труни…

*. ТЯГНИПХАЙ від Олександри Афонькіної. Виконується у дев’ятнадцять позицій. Симво лізує Мріїн Бодун.

ШОСЬ НЄ АЛЬО!

«Шось у мене всьо якось туй во, нє альо… цеї… тої… карочє! Всьо якось тіпа не зростається… не тримається купи… я - тут, а ти - там… і бабла нема! Геморой в мізках, троянда в дупі. «Доктор, а ето вам!»… і «телефон мене не хоче слухати»…

А, пішло всьо на хуй!»

*. ЛІТАЧОК. Виконується в три або шість позицій. Символізує Мріїну Мрію, Мріїн Пофігізм, Мріїні Обломи та Мріїну Надію.

СЛУЧІЛОСЬ: НЄЛЮБОВЬ!

Ми вихуємо маси! Ми, блядь, піднімемо їхній зацофаний інтелектуальний рівень тим, що не будемо опускатися до кічу, маскульту й мазафакашоубиз! Більшість авторів розраховує на цільову аудиторію, меншість - на Вічність, й зовсім дещиця - ні на що не розраховує, а просто творить. Більшість, яка розраховує на цільову аудиторію, можливо, робить це підсвідомо: творить для тих, хто являє собою продовження самого автора. Натомість аудиторія - одна.

Загальна. Вона реаґує лише на електричні ім пульси, як пацюк на вживлені в «зону раю» електроди. Мрія тягне руку з першої парти: «Я можу навести яскравий приклад! У мене є прик лад!»

Приклад. Мріїні однолітки - махрові ма жори з мажорних (чи, як тоді казали, «прес тижних», а тепер кажуть «елітних») печерських й подільських шкіл, в яких вчилися дітки держапаратників, ментів, Коротичсин і Щер бицькийонук, - всі ці гнилі елітні недоїбки на всю котушку горлали пісню Шевчука ДДТ про хлопчиківмажорів! Судомлячись у гормональному екстазі, бо тоді не чули про екстазі. «Аткройтє рти, сарвітє убори: па уліце чєшут мальчікімажори! Аткройтє рти, сарвітє убори: на папіних волгах - мальчікімажори!» etc., etc. Срали вони на моральний бунт, на викривну й нищівну ідеологію окуляристого берендіягіпаблуда! Вони співали про себе! Вони панімали модний напівзапрєщьонний рок! Вони дрочили й кінчали вулканічною пубертатною спермою на спини парочки зацькованих усім світом привидів: Привида Американської Мрії та Привида Комунізму!

А шо хотєл сказать автор своім проізвє дєнієм?..

*. ПОСТСКРИПТУМ. Виконується в одну або у скільки завгодно позицій. Символізує купу зіжмаканого паперу.

ОРІҐАМІБЛЮЗ.

Вона жмакає папір Оооойєєєє, байбебейбебейбе, вона шматує на клапті й жмакає папір Вона кидає на підлогу Оооо єєєє бейб’абейб’абейб’а пошма тований на клапті й зіжмаканий папір Кидає на підлогу І так далі й тому подібне й по тому й по всьому… Етсетрррра!

5. «Маленька самотня оргія

для альта з оркестром»

Мрія міркує про вузол стосунків Рут - Мрія - Флеш. Двоє юних чоловіків й між ни ми - мрія. Мрія на прізвище Нездійсненна.

Якесь безглуздя.

Про Макса Мрія не думає - він просто не вписується в цю схему навіть у контексті «зради».

Мрія не відчуває плину літ: Флеш існує в її житті лише влітку (липень - серпень) й лише біля річки. Це схоже на сон, який повертається та знову йде, не залишаючи по собі жодних слідів: його можна пригадати тільки в мить чергового повернення. Як літо. Літо - це казка.

Влітку, як у казці й уві сні - все стає можливим.

Що може пов’язувати Мрію та Флеша? Нічого.

Літо. І якесь незбагненне тяжіння, яке напевно змушує схрещуватися непоєднувані види тварин. Мрія й Флеш справді схожі на тварин, що належать до несумісних біологічних видів, скажімо, як риба та птах, вуж та кішка, метелик та ящірка. Мрія ні про що не думає: вона просто хотіла б ненадовго опинитися з Флешем десь, де б ніщо не могло нагадати їм - кожному свій - внутрішній та зовнішній світ. Де вони могли б стати самим літом, його уособленням, його серцем. Ця Мріїна манія також не залишає по собі й сліду, варто Мрії повернутися до Міста.

Флеш - кавалок цілком окремого її - а може й не її - життя. With all her Gentle Gigantic Pas sion Мрія почувається Тейт ЛаБjанкою - вона облизує пальці ніг свого Чарлі, відчуваючи, що втрачає своє ім’я й набуває нового (Морра, Моніка, Міяр, Мара, Орландіна, Марина…).

Флеша називає Флешем тільки Мрія й лише для себе. Вголос вона звертається до нього на ім’я.

Зрозуміло, що Флеш має ім’я й має поганяло, які в середовищі його однолітків найчастіше утворюються від скороченої форми прізвища.

Але для Мрії він - спалах. Єдиний чоловік з оточення, кому (аж ніяк нескремпована) Мрія може просто сказати: «Виїби мене негайно!»

Перетикаються (радше - зіштовхуються) Мрія та Флеш щоразу знагла, ніби вперше.

Флеш довго вагається, перш ніж наблизитися до Мрії. Мрія довго крається відсутністю надії на зіткнення - неначе школярочка в апогеї всеохопного платонічного кохання - перш ніж послати все під три чорти й розслабитись.

Вона приймає його правила гри: у юних все непросто…

Флеш кохається ніби актор якісного порно: гарно, технічно, брутально, різноманітно… без оргазму. Мрія не може скінчити в цьому наполегливому хаосі поз, та й не надто докла дається. «Сам процес»… З боку здорового глузду й притаманної обом витонченої, глибоко зрілої ніжності це - вершина маразму. Здається, ніби вони обмінялися віком та врешті втратили його взагалі. Можливо, це тільки здається, адже нежиттєздатність утопії доведено давно і назавжди поборниками рифової ідеології.

Можна спробувати пояснити, чому Флеш та Мрія не оргазмують… Питання з серії оксюморочених: чи може клава закохатися в яблуко? І чи можуть у них народитися близнюки Чайник та Паяльник. Кожен для ін шого - привид зі світу «напівпокоління». Вир ва між «напівпоколіннями» непорівнювана з дистанцією між поколіннями. Порожнеча у десятьп’ятнадцять років перетворює людей на істоти, непоєднувані за жодних умов. Такі люди одне для одного - тільки проекція образу й подоби людської. Що можуть зро бити проекціїпривиди? Пройти один крізь одного, нашаруватися та змішатися у яскра вий сюрреалістичний хаос лише на мить свого ефемерного зіткнення. Технічна хиба часопростору декорацій, які складають світ шаблонів людського сприйняття. Між Мрією та Флешем можуть існувати маґнетичні й електричні імпульси, між ними може виникати кишеньковогранчакова енергетична буря, але єдине, що кожному дано побачити в іншому - ретельний абрис Homo Sapiens. Мрія та Флеш можуть поводитись як Homo Ludens у найважчій клінічній формі, можуть обмінюватися туди й назад імперативами життєвого досвіду та емоціями, відродженими з чужих почуттів.