Північна Одіссея
Шрифт:
— Та десь тисяч п'ять, може — аж вісім, — втрутився у розмову Денні. — Десь так. Тому твоя частка становитиме від тисячі до тисячі шестисот доларів. Досить непогана платня за те, що тебе відлупцює боксер з моєю репутацією. Що скажеш?
І тут Рівера сказав таке, що у всіх присутніх аж подих перехопило.
— Переможцю дістається все, — заявив він з видом людини, яка висловила своє остаточне судження.
Запала мертва тиша.
— Та запросто! — заявив менеджер Денні. Але Денні заперечливо похитав головою.
— Я достатньо довго займався боксом, щоб робити такі поспішні висновки.
Рівера знову похитав головою.
Денні вибухнув гнівом. Бо йшлося про найголовніше — про гроші.
— Ах ти ж гидотний шмаркачу! Зараз я відіб'ю тобі твою дурну голову!
Робертс неквапливо підняв своє тіло і став між ворогуючими сторонами.
— Переможець забирає все, — похмуро повторив Рівера.
— Ну чого ти вперся, га? — спитав у нього Денні.
— Тому що я поб'ю тебе, — напрямки відповів йому мексиканець.
Денні почав був знімати пальто. Звісно, його менеджер знав, що то лише рисовка. Пальто ніяк не знімалося, і Денні дозволив присутнім заспокоїти себе. Симпатії кожного були на його боці. Рівера залишився сам-один.
— Послухай мене, дурнику, — підключився до суперечки Келлі. — Ти — ніхто. І звуть тебе ніяк. Нам, звичайно ж, відомо, чим ти займався останні кілька місяців: вибивав дух з місцевих боксерів легкої ваги. Але ж Денні — висококласний боксер. Безпосередньо після цього поєдинку він змагатиметься за звання чемпіона. А ти — ніхто. І за межами Лос-Анджелеса про тебе ніхто не чув.
— Незабаром почують, — відказав Рівера, знизавши плечима. — Після цього поєдинку.
— Невже ти хоч на мить припускаєш, що зможеш мене побити?! — випалив Денні.
Рівера ствердно кивнув.
— Слухай, облиш, будь розважливим, — благально звернувся до нього Келлі. — Цей бій стане для тебе доброю рекламою.
— Мені потрібні гроші, — відповів мексиканець.
— Хоч тисячу років бийся зі мною — все одно програєш, — запевнив його Денні.
— То за чим тоді затримка? — парирував Рівера. — Якщо це для тебе — легкі гроші, то візьми і виграй їх!
— Гаразд, і ти мені в цьому допоможеш! — вигукнув Денні з рішучістю в голосі. — За те, що ти з мене тут дурня робиш, я заб'ю тебе на ринзі до смерті, так і знай, хлопчику! Келлі, можеш писати оголошення в газети! І обов'язково зазнач, що переможець забирає увесь приз. Обіграй цю тему в спортивній колонці. Скажи, що основний мотив поєдинку — помста. Я покажу цьому шмаркатому новачку, що це таке.
Секретар Келлі вже почав був писати, як Денні перервав його.
— Стривай! — вигукнув він і обернувся до Рівери. — Як зважуватися будемо?
— Перед виходом на ринг, — пролунала відповідь.
— Та нізащо в світі, курча жовтороте! Якщо переможець забирає все, то будемо зважуватися до поєдинку о десятій
— Так переможець здобуває все? — поцікавився Рівера. Денні кивнув. Тепер все ясно — він вийде на ринг у повній силі і готовності.
— Зважуємося о десятій, — погодився Рівера. Секретар знову заскрипів пером.
— Це ж п'ять фунтів додаткової ваги, — мовив з докором Робертс, звертаючись до Рівери. — Ти зробив неприпустиму поступку. Ти вже програв поєдинок — прямо тут, у цій кімнаті. Тепер Денні точно тебе відлупцює. Перед поєдинком він буде сильний, як бик. А ти — дурень. У тебе шансів — що води в пустелі.
Рівера відповів йому поглядом, сповненим ненависті. Навмисне. Навіть цього грінго він зневажав. Хоча вважав його найблагороднішим із них усіх.
Коли Рівера вийшов на ринг, його появи майже ніхто не помітив. То тут, то там по залу прокотилися маленькі хвильки нерішучих оплесків. І все. Публіка не вірила в нього. Для неї він був ягням, приведеним на заклання великому й могутньому Денні. А ще публіка була явно розчарована. Вона сподівалася на грізну битву між Денні Вордом та Біллом Карті, а їй натомість підсунули оцього хирлявого новачка. І глядачі виявляли своє невдоволення тим, що робили ставки на користь Денні два до одного, а то й три до одного. А серце публіки належить тому, на кого вона робить ставки.
Тим часом малий мексиканець сидів у своєму кутку і чекав. Повільно тягнулися хвилини. Денні змушував його чекати. Це був старий трюк, який завжди справляв належне враження на боксерів-новачків. Опинившись сам на сам зі своїми побоюваннями й безсердечною публікою, вони зазвичай лякалися і починали нервувати. Але цього разу цей трюк не спрацював. Робертс таки мав рацію. Ріверу неможливо було залякати. Він мав кращу координацію рухів, тоншу нервову організацію й вищу емоційність, але в душі його не лишилося місця для страху. Тому в його кутку атмосфера приреченості на поразку ніяк не впливала на нього. Усі його секунданти були грінго, і він не знав нікого з них. А ще вони були слабаками і нікчемами, брудною піною на поверхні поєдинку, людьми без честі, совісті і вправності. Їх теж явно розхолоджувало тверде переконання в тому, що саме в їхньому кутку сидить майбутній невдаха.
— Чуєш, будь обережним, — попередив його Спайдер Хагерті. Він був головним секундантом Рівери. — Мусиш протриматися якомога довше — це вказівка від Келлі. Якщо не протримаєшся, то в газетах напишуть про іще один договірний поєдинок, і від цього може сильно впасти інтерес до боксу в Лос-Анджелесі.
Звучало не надто підбадьорливо, але Рівері було байдуже. Він гидував битися за гроші. Це був ненависний спорт, вигаданий ненависними грінго. Мексиканець зайнявся ним і на якийсь час став тренувальною грушею для сильніших боксерів лише тому, що голодував. І той факт, що він мав для боксу прекрасні дані, абсолютно нічого для нього не значив. Він ненавидів його. Тільки тоді, коли Рівера з'явився в штаб-квартирі Хунти, він став битися за гроші. І вони давалися йому легко. Він був не першим серед синів роду людського, які досягли успіху в професії, якою вони гидували.