Північна Одіссея
Шрифт:
Рівера і виду не подав, що почув.
— От злобне чортеня! — пробурмотів Робертс сусіду праворуч. — Завжди таке відлюдькувате.
Але Рівера забув кинути на нього свій звичний погляд, сповнений ненависті. Видіння безкінечної кількості гвинтівок застувало йому очі. Кожне обличчя глядача — від канатів і до гальорки з однодоларовими місцями — перетворилося на гвинтівку. Він побачив також довжелезний, випалений сонцем мексиканський кордон, а вздовж нього — вдягнені у лахміття відчайдухи, чиє вторгнення затримується тільки через брак гвинтівок.
Трохи перечекавши у своєму кутку, Рівера підвівся. Його секунданти пролізли крізь канати і забрали парусиновий ослінчик. По діагоналі через квадратний ринг напроти нього стояв Денні. Ударив гонг — і поєдинок почався.
Це був не поєдинок. Це було безжалісне побиття. Це було просто вбивство. Будь-яка публіка, окрім тієї, що ходить на поєдинки боксерів-професіоналів, швидко б вичерпала свої емоції в перші ж хвилини цього бою. Денні дійсно демонстрував усе, на що був здатен. І це була вражаюча й дуже переконлива демонстрація. Настільки сильними були впевненість глядачів, їхнє збудження та упередженість проти Рівери, що повз їхню увагу якось пройшов той факт, що мексиканець і досі стояв на ногах. Вони просто забули про Ріверу. Потік людожерських атак, який обрушував на нього Денні, поглинув мексиканця, і його майже не було видно. Минула хвилина, друга. Нарешті, коли рефері розвів суперників, публіці стало добре видно мексиканця. Його губа була розсічена, а з носа йшла кров. Коли поєдинок продовжили і Рівера, похитуючись, увійшов у клінч, на його подертій канатами спині стало видно довгасті смуги крові, яка повільно стікала вниз. Але публіка не помітила того, що він дихав рівно, а очі, як і завжди, палали незгасимою холодною ненавистю. Бо надто вже багато претендентів на чемпіонське звання застосовували проти нього такі нищівні вбивчі атаки в жорстокій круговерті тренувальних поєдинків. І Рівера навчився витримувати це шаленство за платню від півдолара за один бій до п'ятнадцяти доларів за тиждень тренувань. То була важка школа, і він добре засвоїв її уроки.
А потім сталося щось дивне і незбагненне. Несамовитий вихор ударів ураз ущух. На ринзі стояв один лише Рівера. А Денні, непереможний Денні лежав на спині. Його тіло пронизав дрож — то до нього намагалася повернутися свідомість. Він не захитався, не осів на підлогу, не впав, задкуючи, назад. Він просто рухнув, як сніп. Правий хук Рівери кинув його в повітря з різкою безжальністю смерті.
Рефері відштовхнув Ріверу вбік і став над гладіатором, що лежав, відраховуючи секунди. Так заведено, що під час професійних боїв кожен нокдаун публіка зустрічає радісними вигуками. Але ця публіка не раділа. Усе сталося аж надто несподівано. Серед запалої тиші глядачі стежили за невмолимим підрахунком секунд, як раптом цю тишу пронизав голос Робертса:
— А я ж казав вам, що він добре б'є з обох рук!
На п'ятій секунді Денні перекотився на живіт, при рахунку «сім» став на одне коліно, готовий підвестися між дев'ятою та десятою секундами. Якщо його коліно при рахунку «десять» і досі торкатиметься підлоги, то вважатиметься, що він іще лежить, а значить — програв поєдинок. З тієї ж миті, коли коліно відірветься від долівки, вважатиметься, що він уже на ногах, і тому Рівера матиме повне право знову «покласти» його. Рівера не збирався ризикувати. Як тільки коліно Денні відірветься від підлоги, він завдасть удару — останнього. Він очікувально ходив навколо супротивника, але рефері навмисне крутився між ними. Рівера знав, що той лічить секунди надто повільно. Усі грінго були проти нього. Навіть рефері.
При
— У нього посмішка наче приклеєна! — вигукнув хтось, і публіка, відчувши полегшення, весело загиготіла.
— Ну й удар у цього латиноса! Щось страшне, їй-богу! — сказав засапаний Денні, звертаючись в кутку до тренера, поки помічники метушилися довкола, приводячи свого підопічного до належної кондиції.
Другий та третій раунди були невиразними. Денні, цей хитрий і віртуозний генерал рингу, відбивав атаки суперника, блокував удари і входив у клінч, зосередившись на тому, щоб відновити сили після пропущеного в першому раунді запаморочливого разючого удару. У четвертому ж раунді Денні знову був самим собою. Так, удар суперника захитав його й забив баки, але добрий фізичний стан дав змогу швидко відновити сили й енергію. Але тепер Денні змінив свою нахраписту тактику. Мексиканець дійсно виявився міцним, упертим і злобним горішком. Тож його супернику довелося застосувати все своє вміння досвідченого бійця. У різних трюках та прийомах Денні був неперевершеним майстром, і хоча нічого несподіваного він уже запропонувати не міг, він все одно продовжував виснажувати мексиканця методичними ударами в корпус та в голову. На один удар Рівери припадало три його удари; вони були важкими, але не нокаутуючими. Та їхній нокаутуючий ефект полягав у кількості, що накопичувалася. Тепер Денні з належною повагою ставився до цього шмаркача, який, як виявилося, може врізати короткий хук як правою, так і лівою рукою.
Для оборони Рівера напрактикував бентежно-несподіваний прямий лівий удар. Раз по раз він відбивав цим лівим прямим наскоки Денні, завдаючи дедалі відчутнішої шкоди роту і носу суперника. Та Денні був багатогранним і гнучким бійцем. Саме тому його й вважали майбутнім чемпіоном. На свій розсуд він міг запросто міняти стиль бою. І він змінив його — на ближній бій. У ньому він був особливо сильним, до того ж така манера дала йому можливість уникнути бентежних прямих лівих супротивника. І йому пару разів удалося порадувати шаленіючу публіку, коли він, красиво збиваючи захват суперника, підкидав його в повітря потужним коротким аперкотом і валив на долівку. Рівера вичікував, стоячи на одному коліні, намагаючись максимально відпочити за ці короткі десять секунд, які — він це добре знав — суддя-грінго робив для нього ще коротшими.
А в сьомому раунді диявольський аперкот Денні знову потрапив у ціль. Йому вдалося лише захитати Ріверу, але наступної миті, коли мексиканець, ошелешений ударом, стояв перед ним беззахисний і безпорадний, Денні врізав йому так, що той перелетів через канати і гепнувся в партер, прямо на голови газетярам. Ті виштовхали його на ринг, біля канатів. Там він став, приходячи до тями, на коліно, а суддя почав похапцем рахувати секунди. А за канатами, крізь які мав пролізти мексиканець, щоб повернутися на ринг, його вже чекав Денні. І рефері не втручався, не відштовхував його вбік.
Глядачі шаленіли від захвату.
— Добий його, Денні, добий! — осатаніло вигукнув хтось.
Спочатку цей клич підхопили кілька десятків голосів, а потім він переріс у потужне хиже заклинання, схоже на бойове скандування.
Денні готовий був так і зробити, але Рівера при рахунку «вісім» не став чекати решту часу. Він несподівано пірнув під канати і увійшов у клінч, рятуючись від нокауту. І тільки тепер рефері заметушився, забігав, намагаючись відідрати його від Денні, щоб той зміг його вдарити. Таким чином він надавав йому всі переваги, які тільки може надати нечесний рефері.