П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Підхопивши Брюса в обійми, Нора вилетіла з дому, а зло пожирало те, що залишилося від її дочки.
19
Несан плюхнувся на траву, блаженно витягнувши ноги. Прохолодна цегла приємно холодила змокрілу спину. Несан вдихнув глибше нічне повітря, насичене долинаючим з відкритих вікон ароматом смаженого м'яса, що приємно змішувався з запахом свіжих яблуневих полін. Сьогодні вони будуть працювати допізна,
Морлі простягнув пляшку. Напитися як слід вдасться лише пізно вночі, але ковтнути разок-другий можна і зараз. Несан зробив пристойний ковток. І миттєво закашлявся, мимоволі виплюнувши більшу частину.
— Казав же тобі, що воно міцне! — Розсміявся Морлі. Несан витер рукавом мокре підборіддя.
— Ти був правий. Де ти це роздобув? Відмінна випивка! — Несан ніколи ще нічого такого міцного не пив. Напій дер горлянку. Наскільки йому доводилося чути, якщо спиртне ось так пробирає, значить дійсно гарне. Говорили, що якщо доведется коли-небудь таке спробувати, він буде повним ідіотом, якщо відмовиться. Несан знову закашлявся. Горло дерло жахливо. Морлі нахилився ближче:
— Хтось із важливих панів велів віднести це назад. Заявив, що це помиї. Всі вони намагаються показати себе один перед одним. Піт, чашник, прибіг назад на кухню і залишив пляшку на столі. Коли він схопив іншу і помчав нагору, я, поки ніхто не бачив, поцупив цю і сховав за пазуху.
Несан звик пити все, що вдавалося поцупити. Він допивав майже порожні графини і пляшки, збирав недопиті залишки з келихів. Але ніколи ще йому не попадалася така відмінна випивка, як ця.
Морлі підштовхнув пляшку до його губ. Несан набагато більш обережно сьорбнув ще й проковтнув, примудрившись не поперхнутися. У шлунку забушував вогонь. Морлі схвально кивнув, Несан з таємною гордістю посміхнувся.
З відкритих вікон на галереї долинали сміх і голоси присутніх в очікуванні бенкету.
Несан почав відчувати дію спиртного. Пізніше, коли вони з Морлі закінчать з прибиранням, можна буде напитися грунтовно.
Несан потер руки, що покрилися мурашками. Музика, що доносилися з вікон, привела його в дивний стан. Музика завжди так впливала на нього, що йому здавалося, ніби він може встати і зробити щось. Що саме — Несан не розумів, але знав: щось дуже значне.
Морлі простягнув руку. Несан передав пляшку і поспостерігав, як з кожним ковтком кадик у Морлі ходить вгору-вниз. Музика звучала все голосніше, все швидше. І викликала тремтіння.
За спиною Морлі Несан побачив, як стежкою до них наближається чиясь висока постать. Людина йшла цілеспрямовано, не як на прогулянці, а по якійсь справі. У жовтому світлі, що лилося з вікна, блиснуло срібло піхов. І тут Несан упізнав цю благородну поставу і риси.
Далтон Кемпбелл. Прямує прямо до них.
Несан ткнув Морлі ліктем у бік і встав. Піднявся, обсмикнув туніку. Всі груди були залиті вином, яке він вихлюпнув, закашлявшись.
Далтон Кемпбелл обійшов стіг і попрямував прямо до них. Здавалося, високий андерець прекрасно знає, куди йти. Несан з Морлі, коли їм вдавалося вкрасти яке-небудь спиртне і втекти, ніколи нікому не казали, куди йдуть.
— Несан, Морлі! — Гукнув Далтон Кемпбелл.
— Добрий вечір, майстер Кемпбелл, — сказав Несан, вітально піднімаючи руку.
Він подумав, що в яскравому світлі, що ллється з вікон, не так вже важко розгледіти, що тут відбувається. У всякому разі, він чудово бачив, як Морлі ховає за спину пляшку. Напевно, помічник міністра побачив з вікна, як вони йдуть до дровітні.
— Добрий вечір, майстер Кемпбелл, — привітався і Морлі.
Далтон Кемпбелл оглянув обох, як прискіпливий сержант новобранців. А потім простягнув руку.
— Можна мені?
Морлі, скривившись, витягнув з-за спини пляшку і простягнув андерцю.
— Ми… Це…
Далтон Кемпбелл зробив здоровенний ковток.
— Ух! — Видихнув він, повертаючи пляшку Морлі. — Вам пощастило, що ви роздобули повну пляшку відмінного вина. — Він заклав руки за спину. — Сподіваюся, я нічому не завадив?
Несан з Морлі, приголомшені тим, що Далтон Кемпбелл пив з їх пляшки, а ще більше — тим, що він повернув її назад, відчайдушно замотали головами.
— Ні, пане, майстер Кемпбелл, — зумів видавити Морлі.
— Ну що ж, гаразд — відповів Кемпбелл. — Я вас шукав. У мене тут виникли деякі складнощі.
— Складнощі, майстер Кемпбелл? — Ледь нахилившись ближче і знизивши голос, перепитав Несан. — Не можемо ми чимось допомогти?
Кемпбелл пильно подивився в очі Несану, потім — Морлі.
— Ну, взагалі кажучи, так. Саме тому я вас і шукав. Розумієте, яка штука, я тут подумав, що можливо, вам обом сподобається думка отримати шанс проявити себе. І ви захочете продемонструвати, що у вас дійсно мається те, що я в вас розгледів. Я міг би й сам зайнятися цим ділом, але мені подумалося, що, можливо, ви захочете скористатися нагодою і довести, що ви чогось варті.
Несан раптом відчув себе так, ніби самі добрі духи запитали у нього, чи хоче він зробити щось хороше.
Морлі поставив пляшку і розправив плечі, як солдат по стійці «струнко».
— Так, майстер Кемпбелл, я, безумовно, хочу скористатися такою можливістю.
Несан, в свою чергу, набрав поважного вигляду.
— Я теж, майстер Кемпбелл. Ви тільки скажіть, що потрібно зробити, а ми вже постараємося довести вам, що ми чоловіки, які готові взяти на себе відповідальність.
— Добре… Дуже добре, — відповів андерець, пильно вивчаючи обох. Трохи помовчавши, він продовжив. — Це важливо. Дуже важливо. Я думав доручити це комусь іншому, більш досвідченому, але в кінцевому підсумку вирішив дати вам шанс. Доведіть, що ви гідні довіри.