П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Людина підняла руку і дружньо помахала.
Раптово впізнавши незнайомця, Річард зняв стрілу і помахав у відповідь.
— Це Чандален.
Незабаром і Келен помахала рукою.
— Ти правий, це Чандален. Річард прибрав стрілу в сагайдак.
— Цікаво, що він тут робить?
— Поки ти вивчав зібраних в будинках курей, — повідомила Келен, — він пішов зі своїми людьми перевірити один з далеких патрулів. Сказав, що їм зустрілися якісь добре озброєні чужинці. Його людей стурбувала поведінка прибульців.
— Вони вороже налаштовані?
— Ні, —
Річард кивнув, спостерігаючи за підходячим Чандаленом і помітивши, що той не має при собі ніякої зброї, крім кинджала за поясом. Згідно зі звичаєм, Чандален підходив без всякої посмішки. Люди Племені Тіни, поки не обміняються належними вітаннями, не посміхаються, навіть коли зустрічають в степу друзів.
З похмурим виглядом Чандален швидко ляснув по обличчю Річарда, потім Келен і Кару. Хоча більшу частину шляху він біг, Чандален, навіть не захекавшись, офіційно привітав їх.
— Сили Матері-сповідниці. Сили Річарду-з-характером.
Офіційне вітання, адресоване Карі, він здійснив кивком. Вона була охоронцем, як і він.
Всі троє повернули ляпас і теж побажали Чандалену сили.
— Куди ви прямуєте? — Поцікавився Чандален.
— Виникли складності, — відповів Річард, запропонувавши мисливцеві бурдюк з водою. — Нам потрібно повернутися в Ейдіндріл.
Чандален, прийнявши бурдюк, видав заклопотане бурмотіння.
— Курка-що-не-курка?
— Деяким чином так, — сказала Келен. — Як з'ясувалося, це чари, створені сестрами Тьми, яких тримає в полоні Джеган.
— Магістр Рал вдався до своєї магії, щоб знищити курку-що-не-курка, — Повідомила Кара.
Чандален, явно зрадівши цій новині, відпив води.
— Тоді чому ви повинні їхати в Ейдіндріл? Річард упер лук в землю і сперся на нього.
— Заклинання, створене сестрами Тьми, ставить під загрозу все і всіх, хто володіє магією. Через це ослабли Зедд з Енн. Вони залишилися чекати у вашому селі. У Ейдіндрілі ми сподіваємося знайти магію, яка зможе протидіяти магії сестер Темряви, і тоді до Зедда знову повернеться могутність і він розставить все по місцях. Магія сестер Тьми створила ту тварюку, що вбила Юні. Ніхто не захищений від неї, поки ми не доберемося до Ейдіндріла.
Уважно вислухавши, Чандален акуратно закрив бурдюк і повернув господареві.
— Тоді ви повинні якомога швидше вирушити в дорогу, щоб зробити те, що можете тільки ви. — Він озирнувся. — Але мої люди зустріли чужинців, які спочатку повинні з вами побачитися.
Річард повісив лук на плече і втупився в далину. Але не зміг зрозуміти, що за люди на підході.
— Ну і хто ж вони такі?
Чандален, перш ніж відповісти, швидко глянув на Келен.
— У нас є стара приказка. При куховарці краще держати язик за зубами, інакше ризикуєш опинитися в супі разом з тією куркою, що склювала її зелень.
Річарду здалося, що Чандален з усіх сил намагається не дивитися на
Незнайомці були вже недалеко. Чандален, у якого Шнирок убив одного з довірених мисливців, напевно бажав, щоб Річард з Келен зробили все можливе, щоб зупинити ворога, і не став би наполягати на затримці, не будь у нього на те вагомої причини.
— Якщо для них так важливо зустрітися з нами, то пішли.
— Вони просили про зустріч тільки з тобою. — Чандален схопив Річарда за руку. — Може, хочеш піти один? А потім ви поїдете своїм шляхом.
— Чому це Річард повинен захотіти піти один? — Поцікавилася Келен. Підозрілість так і відчувалася в її тоні. Потім вона додала щось на мові Племені Тіни, якої Річард не розумів.
Чандален підняв руки, демонструючи порожні долоні, ніби бажаючи показати, що не озброєний і битися не має наміру. З якоїсь причини він не бажав приймати участі в подіях.
— Може, мені слід… — Почав Річард і осікся, наштовхнувшись на підозрілий погляд Келен. Він кашлянув. — Я хотів сказати, що у нас немає секретів один від одного, — поправився він. — І я завжди радий бачити Келен поруч. Гаразд, нам ніколи. Пішли.
Чандален кивнув і повів їх назустріч долі. Річарду здалося, що мисливець закотив очі з виразом «тільки потім не кажи, що я тебе не попереджав».
Річард бачив десятьох мисливців Чандалена, що йшли позаду сімох чужинців, а з кожного флангу ще по три, на чималій відстані. Здавалося, що мисливці Племені Тіни лише супроводжують чужаків, але Річард знав: вони готові атакувати при найменшому прояві ворожих намірів. У озброєних чужинців на землях Племені Тіни стільки ж шансів, скільки у сухого дерева не змокнути в грозу.
Річард сподівався, що і ця гроза теж пройде стороною. Келен, Кара і Річард поспішали за Чандаленом по вологій молодій траві.
Мисливці Чандалена були першою лінією оборони Племені Тіни. І багато охочих обходили великі землі племені десятою дорогою, наслухавшись про їх лють в бою.
Але шестеро чоловіків в просторих одягах здавалися абсолютно байдужими до ескорту досвідчених і смертельно небезпечних мисливців Чандалена. Щось у цій байдужості здалося Річарду знайомим.
Коли група підійшла достатньо близько, Річард раптом впізнав їх і аж спіткнувся.
Йому знадобилося кілька секунд, щоб повірити своїм очам. Що ж, принаймні тепер стала зрозуміла та байдужість, з якою поставилися чужаки до мисливців Чандалена. Річард поняття не мав, що занесло цих людей так далеко від рідних місць.
Всі шестеро були одягнені і озброєні однаково. Річард знав ім'я лише одного з них, але й інші були йому знайомі. У цих людей було одне призначення, визначене ще тисячоліття тому їх законодавцями — тими чарівниками часів великої війни, які забрали їх батьківщину і створили Долину Заблукалих, яка відділила Старий світ від Нового.