П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
— У мене немає чарівного дару в загальноприйнятому сенсі слова, — сказала Келен. — Він не такий, як у чарівників і чаклунок, але так, я розбираюся в магії. Будучи сповідницею, я вивчала магію у всіх її різноманітних проявах.
— Тоді дай відповідь мені ось на що. Якщо є якась певна умова, задана якимось чарівництвом, то чи може, з якихось неоднозначних правил, умова вважатися виконаною, навіть якщо відповідний ритуал як такий не відбувся?
— Так, звичайно. Це називається ефектом відображення.
— Ефект відображення. Як він діє? Келен, намотавши на палець
— Скажімо, є кімната з одним вікном, і, отже, до якогось кута сонце ніколи не дістає. Можна направити сонячний промінь у цей вічно темний кут?
— Ну, оскільки ти назвала це ефектом відбиття, то, мабуть, береться дзеркало, щоб воно відобивало промінь в кут.
— Вірно. — Келен випустила пасмо і підняла палець. — Хоча промінь сам ніколи кут не освітить, ти за допомогою дзеркала можеш направити сонце туди, куди воно інакше не досягає. Магія іноді може спрацьовувати точно так само. Звичайно, магія куди як складніше, але це найпростіший спосіб, яким я можу пояснити. Навіть якщо по якомусь древньому закону щось відповідає давним-давно забутій умові, заклинання може прийняти це щось, щоб виконати необхідні для якогось чаклунства вимоги. Як вода намагається досягти зручного їй рівня, так і магія часто шукає свій власний вихід із положення — в рамках своїх законів, звичайно.
— Ось цього я й боявся, — пробурмотів Річард. Він пожував травинку, дивлячись на хмари, що тягнулися на горизонті, весь час пересікаючись блискавками.
— Магія, про яку йде мова, приблизно тих же часів, що і це стародавнє пророцтво про Кахаріна, — нарешті вимовив він. — Ось у чому біда. Келен схопила його за руку, змушуючи подивитися на неї.
— Але Зедд сказав…
— Він збрехав. А я купився. — Річард роздратовано пожбурив травинку. — Зедд вдався до Першого Правила Чарівника — люди вірять брехні або тому, що хочуть їй вірити, або тому, що бояться, що це правда. Я хотів йому повірити, — пробурмотів Річард. — І він обдурив мене. — Про що це ти? — Зацікавилася Кара. Річард приречено зітхнув. Він проявив безпечність не тільки тут.
— Зедд. Він все придумав з цим Шнирком.
— Навіщо це йому? — Скривилась Кара.
— Тому що з якоїсь причини він не хоче, щоб ми знали, що шими на свободі.
Річард повірити не міг, якого дурня зваляв, забувши про Дю Шайю. Келен права, що так розізлилася. Його вибачення просто жалюгідні. І це він-то — Магістр Рал? Якому повинні вірити і за яким слідувати? Келен потерла брову.
— Річард, давай подумаємо як слід. Чи не може бути…
— Зедд сказав, щоб закликати шимів в цей світ, ти повинна бути моєю третьою дружиною.
— Крім усього іншого, — заперечила Келен. — Він сказав «крім усього іншого». Річард стомлено підняв палець.
— Дю Шайю. — Він підняв другий. — Надін. — Підняв третій. — Ти. Ти моя третя дружина. У всякому разі, в принципі. Може, я так і не вважаю, але чарівникам, що створили заклинання, було глибоко наплювати, що я там вважаю, а що ні. Вони створили чарівництво, яке запускається при виконанні такої умови.
Кален випустила щось подібне болісного подиху.
— Ти
— Коли я був змушений одружитися на Надін, щоб проникнути в Храм Вітрів, а ти — вийти заміж за Дрефана, в наших серцях ми принесли обітниці один одному. І через ці обітниці одружилися там і тоді. У всякому разі, з точки зору духів. Навіть Енн погодилася, що так воно і є. Як ти тільки що пояснювала, магія іноді діє за неоднозначним правилами. Не важливо, як ми до цього ставимося, формальні вимоги — вимоги, обумовлені древньою магією, створеною чарівниками під час великої війни, коли було зроблено пророцтво про Кахаріна і встановлений древній закон, — виконані.
— Але…
— Келен, мені дуже шкода, що я здуру не подумав, але ми повинні це визнати. — Річард підкреслив жестом свої слова. — Шіми на свободі.
28
Незалежно від того, наскільки вагомими Річард вважав свої аргументи, несхоже було, що Келен вони переконали. Вона навіть не здавалася здатною сприйняти доводи розуму. Вона просто злилася.
— А Зедду ти казав про… неї? — Тицьнула Келен в Дю Шайю. — Казав? Напевно ж ти йому щось говорив.
Річард міг зрозуміти її почуття. Він би теж не порадів, виявивши, що у неї є інший чоловік, про якого вона не спромоглася повідомити — не важливо, винна вона була чи ні, — навіть якби цей чоловік був би таким же символічним, як Дю Шайю в якості його дружини.
Але все ж малися речі серйозніші, ніж якісь заплутані умови, згідно з якими Дю Шайю вважалася його першою дружиною. Не просто серйозніші, а надзвичайно небезпечні. Келен повинна це зрозуміти. Повинна розуміти, що у них — велика біда.
Вони вже й так витратили занадто багато дорогоцінного часу. Річард молив добрих духів, щоб вони допомогли йому змусити Келен зрозуміти істинність його слів без необхідності до кінця розповідати їй, чому він знає, що все відбулося саме так.
— Я ж сказав тобі, Келен, що начисто забув про це, тому що не вважав це серйозним, отже, і не припускав, що це слід було прийняти в розрахунок. До того ж коли у мене був час сказати йому? Юні помер до того, як у нас з'явилася реальна можливість поговорити з Зеддом, а потім він придумав цю казочку про Шнирка та відправив нас з цим дурним дорученням.
— Тоді звідки він знав? Щоб обдурити нас, він спочатку повинен був про це знати. Звідки Зедд знав, що насправді я твоя третя дружина — нехай навіть по якомусь… — Вона стиснула кулаки, — якомусь безглуздому древньому закону, про який ти настільки вдало забув?
— Якщо вночі йде дощ, — сплеснув руками Річард, — не обов'язково бачити хмари, щоб знати, що дощ ллє з неба! Якщо Зедд знає про щось і розуміє, що це таке, він не стане задаватися питанням чому, а займеться лагодженням даху!
Келен стиснула пальцями перенісся, намагаючись заспокоїтися.