Перше Правило Чарівника
Шрифт:
— Вибач, Мати-сповідниця, боюся, ти не в моєму смаку. Але не турбуйся, ці хлопці будуть безмірно щасливі надати тобі люб'язність. Хоча спробуй покрутити дупою, — пирхнув він, — може, я ще й передумаю.
Демміні жбурнув дівчину своїм людям. Ті негайно стали перекидати її від одного до іншого, обсипаючи ударами. Вони штовхали Келен з боку в сторону, поки у тої не закрутилася голова. Тепер вона падала, переходячи з рук в руки, безпорадна, як миша в пазурах кота. Розсипане волосся впало їй на обличчя. Келен змахнула кулаком, але, не бачачи, нікого не зачепила. Це лише ще більше розвеселило бандитів.
Той, кого Зедд назвав Першим, вдарив її кулаком
Зедд не міг навіть тремтіти від клекотілої у ньому люті, не міг закрити очі, щоб не бачити цього, заткнути вуха, щоб нічого не чути. Болісні бачення минулого захлиснули Чарівника, накладаючись на реальність і наповнюючи її ще більш страшним змістом. Біль, спричинена спогадами, так скрутила Зедда, що він не міг зітхнути. Біль, терзала його при вигляді того, що відбувається зараз, розривала серце. Зедд готовий був пожертвувати життям, аби звільнитися від кайданів підземного світу і врятувати Келен. Хоч би вона не пручалася! Від цього буде тільки гірше. Марно… Він знав, що сповідниці завжди б'ються до кінця. Всіма доступними засобами. Але сил Келен було явно недостатньо, щоб здобути перемогу.
Ув'язнений в темницю свого тіла, немов замурований у кам'яній стіні, старий Чарівник боровся з безпорадністю всією відомою йому магією. Він випробував кожне відоме йому закляття, кожен трюк. Марно. Нічого не допомагало. Зедд відчував, як по щоках його біжать сльози.
Третій схопив Келен за зламану руку і з реготом жбурнув дівчину приятелям. Вона знову закричала. Вишкіривши зціплені зуби, вона звивалася і відбивалася ногами, але Перший і Другий міцно тримали її за руки і за волосся. Третій підійшов ближче, розстебнув на ній ремінь і рвонув штани, висмикуючи гудзики. Келен плюнула Третьому в обличчя. Той лише розреготався у відповідь і почав стягувати з неї штани. Другий з Першим з усіх сил намагалися втихомирити люто чинячу опір дівчину, і, незважаючи на явну перевагу, ледве могли з нею впоратися. Якби не зламана рука, можливо, Келен і вдалося б вирватися, але Другий грубо викрутив понівечену кисть. У Келен знову вирвався крик болю. Перший потягнув дівчину за волосся і закинув їй голову. Третій тут же припав ротом до шиї Келен, впиваючись в неї зубами. Потім він послабив ремінь, розстебнув штани і накрив ротом її губи, заглушаючи крики. Товсті пальці обмацали груди і повільно спустилися вниз, до темного трикутника внизу живота.
Штани зісковзнули на землю. Третій втиснув коліна між ногами Келен, змушуючи її розвести стегна. Дівчина відчайдушно звивалася, намагаючись запобігти неминучому. Пальці полапали у Келен між ніг і вповзли в неї. Лице Келен почервоніло від гніву, зіниці розширилися. Її груди важко здіймалися.
— Опустіть її на землю! Та тримайте міцніше! — Скомандував Третій Першому і Другому.
Келен різко підкинула коліно і вдарила Третього в пах. Той застогнав і зігнувся навпіл. Дружки радісно загелготали. Очі Третього налилися гнівом. Він випростався і з силою вдарив кулаком по губах дівчини. На підборіддя Келен струменем хлинула кров.
Чейз зі зв'язаними руками кинувся на допомогу. Він врізався Третьому головою в живіт. Обидва повалилися на землю. Третьому не пощастило: спущені
Демміні Насс кинувся до вартового кордону. Він бив Чейза ногами по ребрах до тих пір, поки той не втратив свідомість.
У повітрі майнула сіра блискавка. З загрозливим риком Брофі кинувся на груди ватажкові. Вовк люто рвав Насса гострими іклами, вишукуючи зручний момент, щоб вчепитися йому в горло. Противники покотилися по бруду. Блиснув клинок.
— Ні! — Відчайдушно закричала Келен. — Брофі! Ні! Назад!
Занадто пізно. Гостре лезо з нудотним звуком увігналося Брофі в живіт. Демміні Насс, не перестаючи, наносив удар за ударом. У лічені секунди все було скінчено. Брофі лежав, розпростертий на землі, густа сіра шерсть злиплася від крові. Лапи вовка в останній раз судорожно сіпнулися, і звір затих.
Келен, ридаючи, повисла на руках бандитів.
— Брофі, Брофі! — Кликала вона.
Насс піднявся на ноги, важко дихаючи після короткої, але лютої сутички. По грудях і руках ватажка текла кров. Очі злобно виблискували.
— Примусьте її заплатити, хлопці — тихо наказав він. — Обробіть її гарненько.
Келен рвонулася в руках Першого і Другого.
— В чому справа, Демміні? — Закричала вона. — Ти не в змозі зробити це сам? Доводиться брати з собою справжніх чоловіків, щоб вони працювали за тебе?
— Будь ласка, Келен, — беззвучно заблагав Зедд, — будь ласка, припини. Прошу тебе, не говори більше нічого.
Насс почервонів. У блакитних очах спалахнула ненависть.
— Ці двоє, хоч і виродки, але зате справжні чоловіки! У них-то принаймні все на місці. Ці хлопці можуть упоратися з жінкою. А твої причандали, Демміні, годяться тільки для маленьких хлопчиків! Ну, в чому справа, козел? Боїшся показати жінці, що там в тебе є? Я буду сміятися над тобою весь час, поки справжні чоловіки будуть робити зі мною те, на що ти не здатний!
Насс наблизився на крок і процідив крізь зуби:
— Заткнись, сука!
Келен плюнула йому в обличчя.
— От що зробив би твій покійний тато, якби дізнався, що його синочок не може впоратися з жінкою. Ти зганьбив ім'я батька!
Зедд подумав, що дівчина втратила розум. Він нічого не розумів. Навіщо Келен все це говорить? Якщо вона збиралася спровокувати Демміні Насса на ще більшу жорстокість, то, безперечно, досягла успіху.
Здавалося, Насс ось-ось вибухне, але цього не сталося. М'язи його розслабилися, на губах знову заграла паскудненька усмішечка. Він діловито оглянув галявину.
— Туди, — вказав він. — Покладіть її поперек тої колоди вниз обличчям і тримайте міцніше. — Він нахилився до Келен. — Хочеш отримати це від мене? Добре, сука, ти свого доб'єшся. Але я оброблю тебе по-своєму. Заодно подивимося, як ти вмієш корчитися і звиватися.
Обличчя Келен зробилося червоним від люті.
— Все, на що ти здатний, хвастощі і порожні погрози! Боюся, Демміні, ти ставиш себе в скрутне становище. Спершу я всмак посміюся над тобою разом з твоїми хлопцями, а потім їм знову доведеться робити за тебе те, що тобі не по силах. — Її губи скривилися в презирливій усмішці. — Ну? Я чекаю, молокосос! Давай, оброби мене так, як твій батько обробляв тебе! Щоб ми всі могли від душі повеселитися, уявляючи, як ти стоїш перед ним на колінах. Покажи мені, як він це робив з тобою!