Планета Х

Кудрицький Валентин Олександрович

М.Г.

Я скільки знав тебе, Миколо,

Ти путав всі свої сліди,

І вічно бідкався на долю,

Як це робили всі жиди.

А зараз, коли став багатим,

І стало перти через ніс,

Ти став настільки жаднуватим,

Неначе в зайця куций хвіст.

І хоч ти був не бідний хлопець,

Але завжди ти так крививсь,

Неначе кісткою бізона

Ти щойно, брате, удавивсь.

Я тебе дуже гарно знаю,

Та що тобі, скажи, сказать?

Як міг одним

ти помідором,

Гостей весь вечір частувать,

А потім все самому з’їсти,

Й сказать: – Ви що, прийшли до мене їсти?

14.8.2013 р.

ХАПУНУ СЕРГІЮ БОРИСОВИЧУ

Скільки людей тебе кляло,

Що крав усе, що де було,

І в той же час дививсь їм в очі,

Як хлопці дивляться в дівочі.

Але прокльони не проходять,

Вони таких, як ти, знаходять,

Ото тобі за гріх, «рибак»,

Бог і послав, нарешті, – рак.

Оце, щоб знали всі, як красти,

За авантюри, і за трасти,

За пограбовану державу,

І нашу знівечену славу.

Отож, якщо мені хтось скаже,

Що Бог наслав на тебе рак,

Я руки підніму до неба

Й скажу: що так злодюзі й треба!

19.8.2013 р.

ЩОБ НЕ МАЛИ ПІХВИ

Не було б кохання, не було б штовхання,

Щоб не мали піхви – то не мали б втіхи.

Щоб тоді робили хлопці і дівчата,

Як приходить вечір та не хочуть спати?

16.8.2013 р.

ЯКБИ БУВ Я МОЛОДИЙ

Був би друг мій молодий,

Й як колись – залізний,

Ви б до мене і сьогодні,

Як голубки, лізли.

16.8.2013 р.

ЯКЩО ХОЧЕШ НЕ ХВОРІТИ

Хочеш гарно почуватись? –

Не старайсь, браток, брехати,

Бог все бачить і все чує,

Й за брехню не подарую.

16.8.2013 р.

У СВІТЛІ НЕЙМОВІРНОГО

Папірці, що звуться гроші,

День і ніч штампуються,

І за ті пусті папери

Наший труд купується.

А попробуй відштампуй

Ти такі ж відкрито,

То тебе візьмуть за... попу

І назвуть – бандитом.

23.9.2013 р.

ЩОБ ЖИТЬ

Щоб жить, це значить,

Треба одних любить,

А інших ненавидіть,

В одних пускать стріли Єрота,

А інших хай – морська піхота.

4.9.2013 р.

ЯКЩО ТИ ДАВ ХАБАР

От

до чого вже дійшли

Новоспечені жиди,

Не тих судять що беруть,

А вже тих – що їм дають.

Щоб, якщо хабар вже дав,

То, як риба він мовчав.

То ж хіба не сміхота?

От система в нас яка!

От тобі і чорна редька,

От тобі гарбуз і штик.

Та до цього – запевняю –

Й не додумався б мужик.

28.8.2013 р.

ЩО ЗА ЛЮДИ?

Тих, кого колись я більше всіх любив,

То сьогодні б кожного другого з них вбив.

Звідки ж оці хапуни в нас вони з’явились,

Що за пляшку самогона – ледве не побились.

28.8.2013 р.

ПОЕЗІЯ І СЕКС

Колись була ти поетична,

Неначе квітка екзотична,

Що як подивишся на тебе –

Горить душа, палає небо.

Й яка ще тре’ екзотика?

Як тут така – еротика!

Що забуваєш й про вірші,

Як доберешся до душі.

А зараз, як на тебе гляну,

Мов на зіпсовану сметану,

Який тут може бути секс? –

Як пропадає всякий сенс.

30.8.2013 р.

ЯКЩО ВИ БОЇТЕСЬ

Як вас стало все лякати,

Значить вже пора вмирати.

28.8.2013 р.

ЧЛЕН І РОЗУМ

Член за розум розумніший, отче,

Бо знає завжди чого хоче.

30.8.2013 р.

ЩОБ БІЛЬШЕ ДУРИТИ

Щоб більше красти – треба Трасти,

Щоб більше хапати, то більше треба знати,

Отож підемо вчить закони, –

Сказав Грицько й пішов до Нони.

30.8.2013 р.

ГРИЦЬКО ДО МОЙШИ

Невже Грицько дурніший тебе,

Що мусить бути рабом в тебе?

30.8.2013 р.

ЩОБ ПОЧИНАЛА ТИ З ЧОГОСЬ

– Що мені робить, Антось,

Нести обід чи будем… щось?

– Давай, почнемо краще з щось,

А потім будемо вже й борщ.

30.8.2013 р.

ОТ ТАК ЖІНКА!

Ой, ти жінко, ой, ти жінко,

Як же я тебе люблю,

Краще з чортом в пеклі бути,

Ніж з тобою у раю.

31.8.2013 р .