Планета Х
Шрифт:
Й твоїм наніжитись лицем,
О, як же хочеться любити
Й твоїм стать вічним «стрибунцем».
Дозволь насититись тобою
Й твоїм напитися теплом,
О, як би я хотів, щоб стала
Моїм ти вічним маяком.
Вже обсіла ранок прохолода,
Ясний день десь тільки що проснувсь,
І пішов гуляти по городам,
Й розкидати по садку мій сум.
Мати Божа! Що, скажи, зі мною,
І чому за світ я цей борюсь?
І чому я й досі не з тобою?
Хоч про це й
31. 7. 2013 р.
МАЛЕ ТРІПЛО
Так як Сонечко зійшло –
Так й прийшло мале тріпло,
Куди мама і воно,
Щоб купила ескімо.
12.7.2013 р.
СОБАКА В ХАЛАТІ
Сусід пропонує собаку сусіду,
А той посміхається й каже він діду:
– Навіщо ж мені дві собаки у хаті?
Хватає і тої що ходить в халаті.
13.7.2013 р.
ВАЛЕРКА І ДІАНА
Сказав Валерка кине пити,
І, навіть, вже палить не стане,
Якщо зуміє вговорити
Нашу красунечку Діану.
27.7.2013 р.
ЗА ТОБОЮ
За тобою, за тобою, за тобою
Я біжу, немов біда мчить за журбою,
Я лечу завжди, кохана, із журбою,
Бо ти й досі ще, рідненька, не зі мною.
Вже пройшла весна і жарке літо,
Як же ждав я огненного цвіту,
А вже над полями осінь сива,
Всі поля туманами покрила.
А на скронях вихрить завірюха
Зрілим цвітом спогадів і мрій,
І теплом вже тим мене не гріє,
Від якого вічно шеленів.
13.6.1992 р.
ЯКЩО ПОМРУ
Як помру я, мила,
То не плач одначе,
Посади вербичку,
Хай вона поплаче!
А як зійде Сонце,
Витри вітром слізки,
Й поруч із вербичкою
Посади берізку!
А щоб менше плакали
І були веселі,
Посади веселого
Поруч з ними клена!
А сама, кохана,
Встань і не журися,
І за Україну
Богу помолишся!
17.6.1992 р.
МОЇ ВІРШІ
Я бачу те – чого не бачать інші,
Звідти і йдуть мої всі вірші.
27.7.2013 р.
БОГ ПОМОЖЕ
Були ми ніжними і злими,
Були наївними й німими,
Якими тільки не були?
Поки в Союзі ми жили.
Але сьогодні,
Вже знаємо, хто Гриць, Микола,
Хто на що здатний, хто що може,
Хто чарку випити поможе.
А хто, звичайно, й дві чи три,
Адже й такі є в нас орли.
Бо як в сусіда є торти,
Як же йому не допомогти?
Отак й живемо, хто як може,
Бо вірять всі, що Бог поможе.
20.9.1992 р.
ЯКБИ НЕ ЯЗИК
У жінки мусить все буть гарним –
І ніс, і губки, і лице,
І ніжний голос, й гордий погляд,
Що, як погляне, вас – пече.
І голос, посланий Богами,
Аби ним душу солодить,
І те, що в жінки між ногами,
Щоб дарувало вічну мить.
У жінки мусить все буть гарним,
І все це Бог їй, бачте, дав,
Але язик він дав дружині,
Видно, як гарно перебрав,
Щоб кожен з нас не сумував.
26.7.2013 р.
В ПІДПІЛЛІ
Товариш мій пішов в підпілля,
Аж стало жаль його мені,
А так же бідненький старався,
Щоб забувавсь й про вихідні.
9.9.1988 р.
ЛЮБИТЕЛЯМ ЖИВОЇ КРОВІ
Дориченку С., Шабанову О.
Вчителько, ріднесенька моя!
Скільки ж крові випив з тебе я,
Ну, а скільки вип’ю – невідомо,
Якщо не відпустиш ти додому.
Але, певен, ще пройдуть літа,
Й кожен скаже: – Вчителько моя,
Ти прости, рідненька, за ті дні,
Коли ми були такі дурні.
4.10.1998 р.
СИСТЕМУ НЕ ПЕРЕРОБИТИ
Я в ідеальний світ повірив,
І у порядність всіх вояк,
А хто ж тоді мене, як гуся
Пограбував та ще й роздяг?
Хто обікрав мене і діток,
І з мене євнуха зробив,
Щоб я коханням не займався,
А імператору служив?
Хто вчив кричать хвалу убивцям,
Й весь день кулі й снопи в’язать,
От й докричались всі щасливці,
Отож нехай сопуть й мовчать.
Кохать – кричали – аморально,
Ну, а самі оті кнурі
Робили скрізь свої гуральні,
Й всю ніч «трудились» до зорі.
А хлопців, щоб не заважали
Їм обіймать дівочий стан,
В Афганістан всіх на котлети,
Або в Ірак десь, чи в Іран.
Така була радянська дійсність,
І що не вождь, то і – артист,
Але й сьогодні, як я бачу,
Все той же самий аферист.
От тільки вивіски вже інші,