Побачити Алькор
Шрифт:
На тому розмова закінчилась. Але Мармура кожного разу нервово озиралася, коли у заднє скло впирались промені фар. Одного разу їй здалося, що два здоровенні джипи видавлюють «прімеру» з лівого ряду. Вона вже не відривала благального погляду від Лавра, коли джипи раптом форсанули і помчали кудись уперед, до сузір'я рекламних вогнів.
— Що це було? — запитав Корецький.
— Пацани в доганялки грають.
Після пригоди з джипами пасажири «прімери» розслабилися. Беконтізаснула. На в'їзді до міста почалася злива. Лавр з'їхав з траси і покрутився вулицями і дворами навколо багатоповерхівок. Не відчувши нічого підозрілого, він виїхав на об'їзну і повернувся до міста
— Ви тут будете з нами постійно? — спитала Лавра Мармура, коли вони увійшли до просторого і майже порожнього лобіо.
— Ні, Наталі, не постійно. Мені треба буде зайнятися справами. А тут з вами посидить інша людина.
— Що за людина? — поцікавився Корецький. — 3 агентства?
— Людина, якій я довіряю. Колишній міліціонер. Він приїде в обід і буде з вами до завтрашнього дня. А до того часу відпочивайте.
Ідея залучити до охорони Корецьких Кабарду виникла у Лавра ще під час ментівського шухеру. Вони не були близькими приятелями, але Микола Семенович вважався в агентстві людиною надійною. Лавр ніколи не чув, щоби хтось поставив під сумнів порядність і професійну відповідальність колишнього капітана.
«Якщо я попрошу, Микола Семенович цієї точки не здасть», — вирішив Лавр. Він піднявся гвинтовими сходами на другий поверх, відчинив двері, що вели до спальних кімнат.
— Як бачите, конспіративні квартири бувають великими і комфортними.
— Наша організація за все заплатить, не сумнівайтесь, — завірив Лавра журналіст.
— А я і не сумніваюсь. Ви ж самі підписували договір з агентством.
Розділ 16
Костиганов зустрівся з Командором в офісі фірми, віце-президентом якої той значився у профанному світі. Проходячи крізь турнікети пропускної системи, брат Пітер зауважив, що відтоді, коли він востаннє сюди приходив, охоронців побільшало рівно удвічі. А востаннє він відвідував цей офіс сорок годин тому. Бійці виглядали грізно. З плеча одного з них звисав «скорпіон».
«Посилений режим охорони, — констатував Лицар Кадош. — Значить, „гостей“ очікують і тут».
Один з охоронців уважно перевірив його документи і провів на третій поверх, через операційну залу і дві приймальні, до самих дверей віце-президентського кабінету.
— До вас, Сан Саничу, — повідомив він, прочинивши двері. — Пан Костиганов.
— Дякую, вільний. — Командор вийшов з-за столу назустріч Пітерові, уважно подивився йому в обличчя, запитав: — Я самопочуття, брате?
— Другу ніч не сплю.
— А треба спати. Мозок Кадоша має бути ясним і проникливим. — Командор натиснув на кнопку селектора і розпорядився: — Танюша, зроби нам міцної кави. Найміцнішої. І всіх жени геть. Мене немає.
Костиганов оглянув кабінет. Вікно в ньому займало цілу стіну. Світло, що йшло крізь нього, замість стандартних жалюзі регулювали напівпрозорі завіси, котрі змінювали колір залежно від напряму обсервації. Пітер скептично примружився:
— Вчора братан Тіма сказав мені, що в цій країні немає місця, гарантованого від прослуховування.
— Гарантованого взагалі нічого немає. Ні в цій країні, ні в іншій, — зауважив Командор. — Наприклад, щодо цього кабінету є дев'яностодев'ятивідсоткова впевненість. Впевненість, а не гарантія. Але все ж краще, аніж по стільниковому.
— Не сперечатимусь. Я так зрозумів, що у нашого Тіми дуже інформовані інформатори.
—
Поки Костиганов переповідав Командорові розмову на терасі, сексапільна Танюша двічі приносила найміцнішу каву. Свою розповідь Пітер закінчив тим запитанням, на яке не дістав відповіді по стільниковому:
— Цю річ справді зберігають наші брати?
— Так, — відповів Командор після довгої паузи. — Наші посередники взяли на себе цей обов'язок.
— Я можу детальніше ознайомитися із запитанням?
— Можеш. Учора ввечері я узгодив твою афіляцію [19] до кола хранителів Машини Проклять.
19
Афіляція— специфічний орденський термін. Від латинського affiliation — всиновлення, залучення до родової традиції.
— Так ця річ називається Машиною Проклять?
— Американські брати називають їх Генераторами Долі. Така назва, зрозуміло, більш політкоректна, але в ній немає адреналіну. Зрештою, всі назви умовні, — господар кабінету підійшов до вікна, заглянув за гардину, ніби перевіряючи, чи не підслуховує хто розмову. — Я дам тобі інформацію про Машину.
— Де і як?
— Тут і зараз. — Командор підвівся, підійшов до масивного сейфа і набрав комбінацію цифр. — Один із хранителів попереднього покоління бавився літературою. Він узагальнив наші знання про Машину в такому собі оповіданнячку. Я дам тобі рукопис, і ти прочитаєш його тут, у моїй присутності. Більше, аніж написано, у нас про Машину ніхто не знає.
Командор поклав на поліровану поверхню стола стос пожовтілих аркушів, щільно заповнених текстом. Його було надруковано на друкарській машинці з мінімальним інтервалом.
— Сідай, брате, он у те крісло, — розпорядився господар кабінету. — Якщо будеш засинати, Танюша принесе ще кави.
— І сигару.
— О'кей.
— Гаванську. Здоровенну.
— В Танюшиному хумідорі лише здоровенні гаванські сигари. Вона дрібних узагалі не визнає.
— Красива дівчина ця ваша Танюша.
— А головне — небалакуча.
— Познайомите?
— Коли вирішимо усі проблеми. А то, не дай Боже, помреш від безсоння.
Костиганов вмостився у зручному кріслі і подивився на заголовну сторінку.
— О, так тут навіть є епіграф! Я
— Ти читай, читай, не відволікайся.
…Креонт обіцяв Амфітріону допомогти
у війні з телебоями, якщо той знищить люту
Тевмеську Лисицю, що спустошувала околиці
Фів і втікала від усіх переслідувачів.
Славетний атенський мисливець Кефал позичив
Амфітріонові дивовижного пса, який наздоганяв
будь-якого звіра. Змагання між звіром, якого ніхто
не міг впіймати, і псом, від якого ніхто не міг
втекти, завершилось Зевсовим рішенням
перетворити обидвох істот на камені.
20
Велике Мистецтво (лат.).