Пригоди. Подорожі. Фантастика - 81
Шрифт:
“Бачиш, оцей камінчик — це я, а отой — ти, тому ми їх повинні носити”, — сказав він нерухомими губами.
І вона всміхнулась йому, мабуть, вважаючи це якоюсь милою грою, і повісила собі камінчика на шию.
Він — теж.
Тепер вони йшли, тримаючись за руки, та раптом рюкзак у нього за плечима почав ворушитись, почулось / пхикання. Вони зупинилися, сіли на пеньок, витягли з рюкзака немовля, і дівчина дала йому напитися.
“Подивись”, — показала вона на землю. Обоє всміхнулись — у траві поспішала мурашка, що заблукала з кристаликом зеленуватого камінчика в лапах і шукала дорогу, дорогу
Переклад з чеської
Арпад Балаж
Зустріч
Науково-дослідницький корабель “Меркурій” увійшов у систему Епсилон Ерідана.
— Координати 423-688-321, — доповів штурман.
— Вимкнути автоматичне керування. Посадка на планеті номер сім, — віддав розпорядження капітан Ларр.
Зелено-блакитний диск на щиті відеографа дедалі збільшувався, поки нарешті не заповнив увесь екран. Двигуни “Меркурія” заревли, корпус його почав дрібно вібрувати, затим усе стихло. Перевантаження, викликане прискоренням, ослабло; люди з полегкістю відчули, що знову можуть рухатися нормально.
Сила тяжіння 0,9 g, температура навколишнього середовища 80 °C, атмосфера трохи отруєна, — бурмотів Ларр, диктуючи дані. — Ну, тут не варто висаджуватись. Увімкнути маніпулятори на взяття проби.
З космічного корабля, обмацуючи все довкола, висунулися велетенські механічні руки.
Кулясте Створіння нерухомо лежало на скелі й розмірковувало над вельми складною математичною проблемою. Та ось воно здригнулось, потривожене оглушливим ревінням космічного корабля, що знижувався.
— Лишалося тільки зосередитись, і розв’язання, здається, було близьким, — нервово пульсувало Створіння, докірливо роздивляючись непроханих пришельців. — Страшенно примітивна колимага! Колись у Центральному музеї я бачив макет приблизно такої споруди. Ну що ж, поміркувати всерйоз тепер однаково не вдасться, принаймні хоч роздивлюсь оригінал.
І Створіння попрямувало до “Меркурія”.
Маніпулятор поміщав один за одним живі організми до камери для вивчення розумових здібностей. Щойно на дно клітки гепнулось якесь паличкоподібне створіння. Космофілолог у шоломі з конвертором звично крутив трансформатор пристрою для читання думок та відчуттів піддослідних. Поступово клекотливо-булькаючі звуки стали розбірливішими.
— Усе навкруги незвичне. Мені страшно. Не знаходжу їжі. Тікати звідси, тікати!
Ларр махнув рукою і натиснув кнопку дезінтегратора. По клітці промайнув синьо-фіолетовий промінь, І організм зник, розпавшись на атоми. Загули вентилятори, і маніпулятор узяв черговий екземпляр для дослідження. Це була велетенська тварина. Агресивність її виявилася з першої ж миті. Вона люто кидалася на грати клітки.
Знову зазвучав трансформатор:
— Незнайоме місце. Я ніколи тут не бував. Відчуваю злість і голод. Тільки б перегризти ці тонкі прутики, і я зжеру їх усіх, слабких і явно беззахисних тварюк. Якби ці палиці не були такими міцними! Голод! Біль! Голод!
Ларр дізнався про все, що треба було. Очі його блиснули, і він знову привів у дію дезінтегратор.
І
— Активізую свої думки у 98-му мозковому полі, — пролунало з трансформатора. — Я опинився на космічному кораблі архаїчної конструкції, призначення камери поки що не з’ясоване. Мене роздивляються. У цих пришельців дивна будова: з тіла виступають п’ять відростків, їм властива тільки двобічна симетрія. Переходжу на коротші хвилі. Ага! Ці різностатеві хребетні ссавці. Судячи з будови й кістяка, це уродженці планети з гравітацією середньої потужності та помірним кліматом. Мозок у них міститься у верхньому відростку. Він складає трохи більше за одну соту всієї маси тіла. Концентрація нейронів 107 в 1 куб. см, отже, у них лише 1010 клітин мозку. Період реакції нейрону… сота частка секунди. Ну що ж, при такому інтелекті й те, чого вони домоглися, можна вважати досягненням…
— Уклінно дякую, — пирхнув подумки, капітан, з чимраз більшою цікавістю придивляючись до Створіння.
— Мені слід було б бути уважнішим до їхнього конвертора думок. Адже я перебуваю в безпосередньому зв’язку з мозком філолога, — сіпнулося Створіння, картаючи себе за неуважність. — Треба зараз же перейти на інверсію. Принаймні взнаю, звідки вони прилетіли.
Капітан ладен був не вірити самому собі, а тим часом усе це відбувалось у нього на очах. Регулятори трансформатора думок самі по собі перемкнулися на зворотний зв’язок, космофілолог, мов загіпнотизований, втупився в “бранця” у клітці, а конвертор відновив свої показання:
— Дослідницький корабель “Меркурій” з третьої планети…
Ларр привів у дію дезінтегратор. Ніхто сторонній V космосі не повинен знати — без особливого на те дозволу, — звідки вони прибули. Адже поки що невідома природа досліджуваного і втрачена інформація може накликати па Землю смертельну небезпеку.
Створіння в клітці й далі спокійно пульсувало. Немовби невидима оболонка захищала його від смертоносних променів.
… — Сонячної системи, — вів далі трансформатор. — Галактоцентричні координати…
Ларр вихопив пістолет і кілька разів вистрелив у кляту кулю.
— … = 136°21?42?; Д = 0°02?14?…
Капітанове обличчя скам’яніло. Він зціпив зуби і вистрілив у філолога.
— Варвари! — жахнулося Створіння. — Треба негайно ретрансфбрмувати об’єкт.
Ларр почав сумніватись у власному глузді. Кулясте Створіння незбагненним чином раптом опинилося біля філолога і оповило закривавлену, голову.
— …= 30 637, 5238 світлових років, — закінчив трансформатор.
— Негайно — старт! — у нестямі скомандував капітан.
Двигун заревів, величезний стовп вогню вирвався з нижніх дюз корабля, люди знову відчули, як їм стискає горло і як усе їхнє тіло наливається нестерпним тягарем від перевантажень; кровообіг неначе завмер. “Меркурій” з максимальною швидкістю віддалявся од планети.
Створіння звільнило філолога і своєрідними рухами, перекочуючись, наче ртуть, — без жодних ознак вагань чи пошуків — подалося просто до кабіни пілота й завмерло біля пульта керування.
— Ми відхиляємося від запрограмованої траєкторії, — повідомив через деякий час штурман.