Ранок дня не визначає
Шрифт:
— В чому ж я помиляюсь?
— Крім вашого й Райєнового поглядів, існує ще й третій — мій. Ви не казали мені, що угоду буде укладено й що справа дійде до оплати. Якщо не помиляюся, ви твердили якраз протилежне.
— Ваша правда, — незворушно відповідає Сеймур. — Але це вже пройдений етап. Тепер, коли техніка моїх людей виявилася безпорадною, тільки ви можете врятувати становище, Майкле.
— Врятувати становище, проваливши себе.
— Не думаю, що дійде до цього.
— Однак ви так часто змінюєте умови гри…
— Я нічого не змінюю. Вони самі змінюються, не питаючись ні вас, ні мене. Тож примиримося з цим мінливим світом, який оточує нас, і поміркуємо над тим, що ми робитимемо завтра.
Люб'язна дама з сивим пасмом киває на двері святилища:
— Вас чекають, містере Каре.
Проникаю у вогнетривкий сейф і переконуюсь, що господар сьогодні привітливіший, ніж учора. Люди завжди стають привітливішими, коли їм належить одержувати гроші.
Райєн поблажливим жестом підсовує до металевого письмового столу стілець, дістає з папки аркуш і простягає мені.
— Я постарався зробити певні корективи попередніх цін. Досить суттєві корективи, містере.
Швидкий погляд на проект фактури переконує мене, що твердження черепахи не зовсім голослівне. Нові ціни значно нижчі від попередніх, але й досі значно перевищують Томасові.
— Це вже інша річ, — визнаю я. — Це вже якась основа для розмови.
Голова черепахи, висунута вперед в очікуванні моєї реакції, смикається назад:
— Якщо для вас «розмова» означає торг, мушу вас попередити, що цього не буде.
— Гадаю все-таки, що певні корективи, зокрема на запасні частини першої групи…
— Виключено, — рішуче хитає головою Райєн. — Моє рішення остаточне.
Я дивлюся на аркушик із зосередженим виглядом людини, яка робить подумки складні підрахунки. Зітхнувши, кажу:
— Гаразд, хай буде так. Але я хочу, аби ви знали, що поступаюсь тільки тому, що вимушений обставинами.
— Всі, хто приходить сюди, вимушені обставинами, — спокійно киває черепаха. — Люди не купують запасні частини для прикрас.
— Ваша правда. Правда завжди на боці сильнішого, містере.
Остання фраза, здається, приносить певне задоволення Райєнові, хоч це не заважає йому докинути:
— Сподіваюсь, ви не забуваєте, що зроблена вам знижка реальна тільки наполовину.
— Тобто як?
— А так: коли пишеться, що на великі запасні частини робиться сорок процентів знижки, фактично це означає тільки двадцять процентів. Решта двадцять процентів має бути виплачена як
У цьому сталевому ящику явно розмовляють на якомусь особливому жаргоні. Карабіни називають запасними частинами, а хабар — накладними витратами.
— Але це змінює всю картину…
— Нічого не змінює, — спокійно заперечує Райєн. — Я вважав, що такі елементарні речі вам відомі.
— Накладні витрати — звичайна річ, — поспішаю погодитись я. — Але ви могли б легко перекрити їх, збільшивши знижку до шістдесяти процентів, і таким чином поєднали б свої інтереси з моїми.
— Я сказав: торгу не буде, — сухо нагадує черепаха. — Це остаточно.
Я знову дивлюся на аркуш, удаючи, ніби щось підраховую.
— Ви досить грубо тиснете на мене, містере…
Черепаха мовчить, заклякши в гордовитій позі.
— … На жаль, обставини на мене також тиснуть.
Роблю паузу, що повинно означати глибоку внутрішню боротьбу, потім запитую:
— Як відбудеться розрахунок?
— Виймете гроші й заплатите. Я гадав, що ви маєте при собі потрібну суму.
— Я маю при собі чекову книжку.
Райєн пересуває окуляри вперед, щоб поглянути на мене поверх них. Маленькі очиці недовірливі й колючі.
— Ви, здається, й справді новачок у нашій справі, коли не знаєте, що чеки в нас не котируються.
— Я припускав такий варіант і приготував потрібну суму. Але ж це дві валізи банкнотів! Погодьтеся, що я не можу ходити по місту з двома валізами банкнотів.
— Це мене не стосується.
— Гроші депоновані в касі готелю, за п'ять кроків звідси. Ми могли б вийти й, поки вип'ємо по чарці…
— По готелях не ходжу. Я не вуличний торгаш.
— У такому разі я можу зателефонувати секретарці, щоб вона принесла гроші.
— Ні, — так само категорично відрубує черепаха. — Я не звик допускати до себе третіх осіб.
Цей категоричний тон і ця задерта догори маленька голівка починають мене дратувати.
— Бачите, містере, може, я і справді новачок, але не настільки, щоб принести вам на стіл півтора мільйона доларів навзамін оцього аркушика, який навіть не є звичайною фактурою.
— Звичайна фактура тут, у шухляді, — спокійно каже черепаха, постукуючи пальцями по столі.
— Все одно. Ваша фактура — не більше як аркуш паперу. Мені ж потрібен не папірець, а…
— … Запасні частини, — підказує Райєн, щоб я бува не бовкнув зайвого.
— Саме так: запасні частини, а не рахунки на папері.
Черепаха знову витягує довгу шию. Маленькі очиці знову дивляться на мене поверх окулярів.
— Невже ви не довіряєте мені, містере?