Ранок дня не визначає
Шрифт:
— Тоді треба було звертатися безпосередньо до вашого Райєна, — зауважує Сандра.
— Мушу вам признатися, що саме з цього я й почав. Тільки Райєн, як нова людина в цих місцях, виявив обережність і відмовився вести переговори, точніше — відклав переговори на потім.
— Ну, якщо відклав, то чекайте.
— Не можу чекати, така ситуація. Угоду або буде укладено зараз, або вона взагалі зірветься.
— Шкода, але я нічим не можу вам допомогти, — каже дама, підводячись.
— Ви не повинні мені допомагати, — кажу я, не збираючись залишати свого місця. — Я гадав, що ви спробуєте допомогти своєму другові.
— Коли я вас правильно зрозуміла, вас непокоїть саме турбота про мого друга… — під'юджує мене Сандра, знову сідаючи в крісло.
— Звичайно, ні. На цьому світі кожний думає передусім про себе. Однак можливо, що в даний момент інтереси двох людей збігаються. І це саме такий випадок.
— Поки що мені зрозумілі тільки ваші інтереси.
— Гадаю, це не так уже й складно. Я зацікавлений, щоб до справи залучили Райєна, аби запобігти дальшим ускладненням. Томас зацікавлений, щоб залучити Райєна — втягти його, заманити в пастку, якщо хочете, обеззброїти й примусити закрити рот.
— Ви щось вип'єте? — запитує дама.
— Тільки разом з вами.
— Ви примушуєте мене мислити, — скаржиться вона. — А я не можу мислити, коли в мене пересохли губи. Коли в мене пересохли губи, я думаю про губи.
Вона підвелася й підійшла до білого, вмурованого в стіну бару. Забув сказати, що всі дерев'яні деталі в цьому холі — матово-білі, а все інше — занавіски, килими й оббивка меблів — блідо-синє, як і домашнє вбрання господині.
Отже, вона попрямувала до білого бару, і невдовзі ми знову сидимо одне навпроти одного, озброєні отим допоміжним стимулом ділової розмови, що його за давньою звичкою наливають у склянки й подають, поклавши туди трохи льоду.
Здається, скотч і справді стимулює процес мислення, бо, вмочивши губи й запаливши сигарету, Сандра зауважує:
— Ви сказали, що Райєн не дурний.
— Тим-то він такий зажерливий.
— Але ж він відхилив переговори з вами.
— Не відхилив. Він їх відклав.
— То відкладе й ці.
— Необов'язково. В даному випадку все залежить від Томаса. Якщо Томас наполягатиме, що угода термінова й він особисто знає клієнта, Райєна так чи інакше вхопиться за це.
— Як зрозуміти «так чи інакше»?
— Або підключиться до угоди разом з вашим другом, або спробує укласти її сам.
— Але в другому випадку Томас спіймає облизня.
— На перший погляд — так. Насправді ж він виграє незмірно більше будь-якої суми. Він одержить дані, за допомогою яких триматиме Райєна на поводі
— Хто йому дасть ці дані?
— Я.
— Звучить заманливо. Але такі речі потребують детального обговорення й надійних гарантій.
Жінка одним духом вихиляє свою чарку, потім якийсь час курить і розмірковує.
— А що виграю в усій цій справі я?
— Не маю уявлення, на що ви претендуєте.
— Я не така корислива, щоб вимагати від вас комісійні. Замість комісійних — усуньте Ерліха. Цей тип мені неприємний. Не кажучи вже про те, що він небезпечний і для вас.
— Ерліх мені потрібний. ^- Тоді я вам не потрібна.
— Не поспішайте, — кажу я. — Давайте глянемо на речі зблизька. Ви, власне, хочете усунути не Ерліха, а Дейзі.
— Не знаю, чи відомо вам, що Дейзі — моя сестра.
— Не знаю, чи відомо вам, що Каїн убив свого брата Авеля. Я забув про цей інцидент, але вчора мені нагадали про нього. Думаю, що стосунки між сестрами не дуже відрізняються від стосунків між братами.
— Думайте що хочете.
— Крім того, в мене є деякі факти.
— Зберігайте їх для себе, — байдуже відповідає Сандра й підводиться.
Я не кваплюся наслідувати її приклад, тому вона додає:
— Гадаю, що вже досить пізно для розмов.
— Ви мені дозволите допити цю чарку?
— Звичайно. Тільки швидше, якщо не хочете, щоб вас тут застукав Томас.
— Це мені не загрожує. В даний момент ваш друг перебуває в Майнці.
Вона дивиться на мене здивовано, і я змушений пояснити:
— Так, так, у Майнці. А точніше — в готелі «Хілтон». Може, ви ще запитаєте, з ким він там чи з якою жінкою?
— Щоб зробити вам приємність відповісти: з Дейзі, — каже жінка крижаним голосом.
— Саме так: з Дейзі. І це мені анітрохи не приємно.
— Бо ви на моєму боці.
— Авжеж.
— Закохалися в мене до нестями ще того вечора.
— Я справді не байдужий до вас. Але важливіше те, що наші інтереси збігаються.
Жінка все ще стоїть перед моїм кріслом, немов чекаючи, коли я нарешті заберуся геть. В її погляді немає й сліду симпатії.
— Коли наші інтереси бодай трохи збігаються, ви повинні усунути цього брудного типа Ерліха.
— Я не можу усунути Ерліха. Але готовий зробити це з Дейзі.
— В який спосіб? — запитує Сандра, забувши на мить, що Дейзі її сестра.
— У найпростіший: службове відрядження у Штати.
— Це справді чудова можливість, — визнає жінка.
Вона йде до білого бару й повертається з двома повними чарками. Потім знову сідає навпроти мене, якийсь час курить, п'є й розмірковує.