Іще ніч...
Шрифт:
Тож не будьмо хамами! Прикриймо наготу віри наших отців своїм “одягом”, своєю праведністю, щоб не впало прокляття на дітей наших...
Час світання близько. “«Стороже, – яка пора ночі?» – А сторож сказав: «Настав ранок, а все ж іще ніч…»”
ІНШОЇ ОЗНАКИ НЕ БУДЕ!
Запитання: На яку ознаку пророка Йони вказав Господь фарисеям, і як вона проявляється в теперішньому часі?
Відповідь: “Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, – та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони…” (Мф. 12.39).
Отож, відкриймо книгу пророка Йони і погляньмо на неї очима тих “здатних служителів”, про яких каже нам апостол Павло. Розгляньмо цю біблійну історію в проекції сьогодення, висвітлімо нею проблеми нашого часу – останнього часу, часу другого приходу Христового. Адже, як навчали великі каппадокійці, святі отці Церкви Василь Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський, будь-яка подія, яка потрапила на сторінки Святого Письма, окрім суто буквального, історичного її значення несе на собі також морально-етичне навантаження, і набуває глибокого духовно-символічного змісту. Тож, за словом святого Григорія Богослова, “крізь букву проникнемо у внутрішнє…”
“І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
«Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє».
І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця” (Йони 1.1–3).
Кого символізує собою пророк Йона? Він символізує служителів Божих, церковних діячів, представників релігії, вісників правди Божої, про яких говорить пророк Малахія: “Бо уста священикові знання стережуть, та Закона шукають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа” (Мал. 2.7). До яких звертається і апостол Павло: “Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше – щоб пророкувати” (1Кор. 14.1). І пророкам Своїм, вісникам Своїм говорить Господь: “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє...”
Ніневія – столиця Ассирії. Столиця агресивної, войовничої, язичеської держави. Вона символізує собою світ, де на першому місці стоїть матеріальне. Світ поганський, де поклоняються своїм богам – ідолам; де панують “розпуста, нечисть, пристрасть, лиха пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження” (Колос. 3.5). Цей світ є агресивним. Він побиває пророків Божих, і проповідувати в ньому на весь голос Істину – є справою небезпечною. Недаремно ж Господь наголошує в Заповідях Блаженств (Нагірна проповідь):
“Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на Небесах! Бо так гнали пророків, що були перед вами” (Мф. 5.11–12).
Шлях проповіді слова Божого – тернистий шлях. І значно безпечніше
“І до ангела Церкви в Лаодикії напиши: «Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:
«Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був!
А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст…
Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!..
Кого Я люблю – тому докоряю й караю того” (див. Об. 3.14–19).
І в цій-то літеплості, у цій безпечності, у цій торгівлі і викриває Йону Господь, піднімаючи бурю на морі. Загрожуючи каранням великим тому “кораблю”, на дні якого спить пророк…
2). “Прийди, Господи Ісусе…”
“А Господь кинув сильного вітра на море, – і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля і ліг, і заснув.
І приступив до нього керівник корабля та й сказав йому: «Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, – може, згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо…” (Йони 1.4–6).
Що ж то за море, яке хвилюється та кипить “від сильного вітру”? Біблія сама розкриває свою символіку. Море – це “язики, племена і народи”. У Відкритті святому апостолу Івану Богослову, 17-й розділ, 15-й вірш читаємо: “Води, що бачив ти їх… то народи та люди, і племена та язики”. Житейське море, схвильоване бурею пристрастей, спокус та бажань, що бентежиться різноманітними вітрами вчень, ідей та думок людських, як каже апостол Павло: “від усякого вітру науки за людською оманою” (Ефес. 4.14). Бентежиться та нуртує, бо спить пророк Божий.
Що ж роблять моряки? Що роблять “корабельники”, які керують, які направляють рух державницького корабля у тому морі людських пристрастей? Вони починають молитися своїм богам, “кликати кожен до своїх богів”. Лунають десятки рецептів порятунку і з уст сьогоднішніх “мореплавців” – урядовців, провідників політики, економіки, культури, освіти. Як багато богів світу цього, так багато й самих рецептів – від твердої національної валюти до іноземних інвестицій; від запровадження у школах вивчення народних обрядів до реформи вищої школи; від побудови демократичної держави до ідей диктатури та “твердої руки”. Та не вгамовується море. Вирують пристрасті, збурений народ, немає спокою в серцях людських. Тоді починають скидати з корабля “баласт” – скинули вже й ідеї Сталіна, і Леніна, і Брежнєва, і Хрущова, і Горбачова… Пішли за борт лідери уже й післярадянських часів. Скинуть в це море і нинішніх провідників різноманітних ідей. Скинуть як баласт, звинувативши у тих проблемах, які переливають через край, але не дасть і це заспокоєння – бо спить пророк Божий!..