Іще ніч...
Шрифт:
Відповідь: Апостол пише: “А все оце сталося, щоб збулося сказане пророком від Господа, Який провіщає:
«Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл», що в перекладі є: З нами Бог (зауважте – Бог, а не просто людина)” (Мф. 1.22–23; див. також Іс. 7.14).
“Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог в тілі з’явився” (1Тим. 3.16).
Родичка Маріїна, Єлизавета, вітає Її як Матір Божу: “Коли ж Єлизавета зачула Маріїн привіт, затріпотіла дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим,
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби Твоєї!
І
Запитання : Звідки узято звертання “Цариця Небесна”?
Відповідь: “…по правиці Твоїй [о, Боже] стояла Цариця в офірському щирому золоті” (Пс. 44(45).10).
Запитання : З чого видно, що Марія народила Спасителя не від смертного чоловіка, але від Духа Святого?
Відповідь: “А Марія озвалась до Ангела: «Як же станеться це (зачаття), коли мужа не знаю?»…
І Ангел промовив у відповідь Їй: «Дух Святий злине на Тебе, і Всевишнього сила обгорне Тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!»” (Лк. 1.34–35).
“…ось з’явивсь йому (Йосипу) Ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в Ній – то від Духа Святого»” (Мф. 1.20).
Запитання : Чому православна церква називає Діву Марію Пріснодівою (тобто завжди Дівою – Тією, Яка зберегла Своє Дівоцтво і дітей інших не мала)?
Відповідь: Пророк Єзекіїль передрік про Неї: “І сказав мені Господь: «Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена»” (Єзек. 44.2).
Запитання: А як же тоді біблійні відомості про братів та сестер Ісусових – чи вони не діти Її? (див. Мф. 12.47–50; 13.55–56).
Відповідь: Ні, бо слово “брати” єврейською та арамейською мовами означає взагалі близьких родичів. Так двоюрідні чи троюрідні брати також називалися просто братами (див. Левит 10.4; 1Пар.(1Хр.) 23.22). Тут маються на увазі або діти Йосипа від першого шлюбу, або двоюрідні брати Ісуса по Матері. Та й якби Пресвята Діва мала інших дітей окрім Ісуса, то Він і не доручав би Її учневі Своєму Іванові, кажучи з хреста:
“«Оце, Жоно, Твій син!»
Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв Її до себе” (Ів. 19.26–27).
Адже Яків, брат Господній, тривалий час був єпископом Єрусалимським (див. Гал. 1.19), та й інші сини Йосипа були в Єрусалимі (Мф. 13.55).
Запитання: Чи не вказують слова Ісусові “Бо хто волю Мого Отця, що на Небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!” (Мф. 12.50) на те, що Христос знехтував Свою Матір, відмовився від Неї?
Відповідь: Хіба може Той, Хто дав Закон Божий і п’яту Заповідь “Шануй батька й матір своїх” зокрема, порушити хоча б одну йоту із цього Закону? Безперечно ж, ні! У наведеній цитаті Спаситель каже про духовний зв’язок Його та учнів. Навіть будучи розіп’ятим на хресті Він піклувався про Свою Пречисту Матір. Вона також була ученицею Його проповіді і не відділялася від учнів Його: “Вони всі однодушно були на невпинній молитві,
Запитання: Чому православні у молитві проголошують: “Пресвятая Богородице, спаси нас!” Адже один у нас Спаситель – Христос Господь? (див. Дії 4.12).
Відповідь: Насправді відповідь на поставлене запитання знаходиться на початку цієї публікації. Але іще раз підкреслю: не Своєю силою, а Силою Божою! Подібно, як наголошує апостол народів Павло: “Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!” (1Тим. 4.16). Або: “…може… і спасу декого з них” (Рим. 11.14).
Завершити дану статтю хочу величним гімном Богородиці, що його співає Церква під час богослужінь, – гімном, складеним на основі уривків із Святого Письма:
“Богородице, Діво, радуйся! Благодатна Маріє, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами, і благословен Плід лона Твого, бо Ти породила Спаса душ наших.
Достойно є поправді величати Тебе, Богородице! Завжди блаженну та пренепорочную, і Матір Бога нашого. Чеснішую від херувимів і незрівнянно славнішую від серафимів, що породила Бога Слово непорочно. Істинну Богородицю, Тебе величаємо!”
БЛАЖЕННІ УБОГІЇ ДУХОМ
Запитання: Що означають слова Господні “Блаженні убогії духом”? Які “убогі” маються тут на увазі?
Відповідь: У запитанні, що його свого часу поставив читач однієї з моїх духовних рубрик, мова йде про першу із Заповідей блаженств Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне” (Матвія, 5 розділ, 3 вірш). Слово “блаженство” означає “щастя” і, як бачимо, шлях до щастя лежить саме через духовну убогість. Про що тут ідеться? Насамперед необхідно зазначити, що поняття духовної вбогості не є синонімом ущербності, недостатності а чи неповноцінності. Мова тут, безперечно, про інше. Про духовний стан, який є протилежним так званій, як модно нині висловлюватись, світській “крутості”, – ось про що тут ідеться! Тут вбогість позитивна, зі знаком “+”. “Вбогість”, яка насправді є силою. І силою не в проекції шкали цінностей “сильних світу цього”, але цінностей Божих. “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваоф” (Захарії, 4 розділ, 6 вірш).
Поняття “бідняки Господні”, – давньоєврейською “ебіонім Ягве”, або “анавім” – “убогі”, – відоме іще з часів Старого Заповіту, і за змістом воно визначається як “лагідні, тихі, смиренні”. Блаженної пам’яті отець Олександр Мень пише з цього приводу у загальновідомій праці “Історія релігії”:
“«Лагідність» і «смирення» – слова, які сильно постраждали від неправильного вживання та хибних асоціацій; смирення легко ототожнюється нині з ханжеською єлейністю, низькопоклонством, принизливою покірністю. Проте смирення в біблійній старозавітній та християнській традиціях розуміється як духовна тверезість і доброта, що є протилежними сп’янінню гординею… Слова «анавім» та «ебіонім» і у євангельські дні означають тих, хто свідомо став на шлях добра й безкорисливості; і саме тому через вісім сторіч після [пророка] Ісаї у Своїй Нагірній проповіді Христос насамперед звернувся до «вбогих», «лагідних», гонимих та шукаючих правду. І про Себе Він каже: «…навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм» (Мф. 11.29)”.