Іще ніч...

Ведмеденко Олег Валентинович

Спробу позбавити Ісуса Божеського достоїнства робили іще фарисеї в часи першого приходу Його. Власне визначення Ісусом Свого Богосинівства і стало офіційним приводом для засудження Його до ганебної смерті на хресті: “Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. Відповів їм Ісус: «Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, – за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?» Юдеї Йому відказали: «Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, – бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш»... Відповів їм Ісус: «Хіба не написано в вашім Законі: «Я сказав: ви боги?» Коли тих Він богами назвав (тут “бог” від “багатий” – багатими на віру, на знання, на земні й Небесні багатства,

що щедрою рукою Господь наділяє усім нам по благодаті Своїй, чекаючи від нас у відповідь плодів милосердя та богопізнання. – Авт.), що до них слово Боже було... то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: «Зневажаєш Ти Бога», через те, що сказав Я: «Я – Син Божий»?”;

“А люди, які ув’язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто то вдарив Тебе?» І багато інших богозневаг говорили про Нього вони...

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій (синедріон – вищий церковний суд. – Авт.), і сказали: «Коли Ти Христос, скажи нам». А Він їм відповів: «Коли Я вам скажу, – не повірите ви»... Тоді всі запитали: «То Ти Божий Син?» А Він їм відповів: «Самі кажете ви, що то Я»... А вони відказали: «Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!..”

Щоб слова “Син Божий” не були витлумачені інакомовно, Священне Писання приєднує до них слово “Єдинородний”, “Однороджений”, тобто Один Єдиний, Який є народженим (а не сотвореним!) від Отця: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Бог Слово – Предвічний Логос, Христос. – Авт.). Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця...

Ніхто Бога ніколи не бачив, – Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був…” “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Євангеліє від Івана).

Багато місць із Святого Письма прямо указують нам на Божество Ісуса. Наведу лише декотрі:

Іс. 40.3: “Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому (Ісусу Христу, Богу нашому рівняв стежки в юдейській пустелі бездуховності Іван Хреститель. – Авт.)”.

Іс. 9.5: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть Ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру”.

1Ів. 5.20: “Ми знаємо, що Син Божий прийшов і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого... Він – Бог правдивий і вічне життя!”

Рим. 9.5: “... і від них же (від ізраїльтян. – Авт.) тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний навіки, амінь”.

Іс. 54.5: “Бо Муж твій (тут – Церкви. – Авт.), Творець твій, – Господь Саваоф Йому Ймення (до речі, Саваоф, “Бог воїнств”, “Бог воюючий” – одне з Імен Божих, а не тільки Ягве /Єгова, “Сущий”/ . – Авт.), а твій Викупитель – Святий Ізраїлів (Христос. – Авт.), – Він Богом усієї землі буде званий!”

1Тим. 3.16: “Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог явився во плоті”.

Мф. 1.23: “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Емануїл, що в перекладі є З нами Бог (Бог, а не просто людина. – Авт.)”.

Євр. 1.8–9: “А про Сина [сказано]: «Престол Твій, о Боже, навік

віку; берло Твого царювання – берло праведності. Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радості більше, ніж друзів Твоїх”.

Тита 2.11–14: “Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Ісуса Христа”.

Ів. 20.19–31: “І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди та й на руки Мої подивись. Простягни й свою руку і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!»”

І, нарешті, останнє. Чи можете ви назвати хоч би одну людину на землі, яка була б безгрішна? Ні! Праведна – так, свята – так, але безгрішна? Це прерогатива лише Самого Бога! І поки ми в тілі – то відчуваємо в членах своїх закон плоті, і коли кажемо, що гріха не маємо, то обманюємо самих себе. А Христос – жив во плоті, і був безгрішним! Яких іще доказів Богочоловічества Ісуса Христа нам шукати?

Господь мій і Бог мій!

ВІДНОВЛЕННЯ ЗВ’ЯЗКУ

Запитання: Сьогодні ми маємо тисячі різноманітних конфесій. Чому так? І чи можливе з’єднання усіх релігій в одну?

Відповідь: Слово “релігія” походить від латинського “ре” – “відновлюю” і “ліга” – “зв’язок”. Отже, релігія – це відновлення зв’язку з Богом. Чому виникла необхідність відновлення цього Зв’язку? Вочевидь тому, що зв’язок цей був свого часу втрачений...

Читаючи Книгу книг, Біблію, ми бачимо, що перші люди віри, точніше перша цивілізація людей віри, яка зображена у ній під образами Адама і Єви, мала постійний зв’язок із Богом. Про це свідчить сама назва місця перебування їхнього – Едем. “Едем”, або ж “Еден” у перекладі означає “Приємний”, “Ніжний”, “Делікатний”. Безумовно, у першу чергу Едем є поняттям духовним, – це райський стан досконалих людей віри. Як гармонія духу, він був присутнім у серцях першої Церкви праведників. Це гармонія між Богом і людьми, між людьми і природою, між природою і Богом. На жаль, в результаті гріхопадіння ця вселенська гармонія була втрачена.

Історія гріхопадіння Людини потребує окремого висвітлення, – нас же цікавить у даному випадку не сам факт, а його наслідки.

Одним із наслідків падіння перших людей віри стала втрата постійного духовного зв’язку з Богом. Символічно це роз’єднання змальовується у Біблії так:

“І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю (чоловік біблійною мовою – “віра, розуміння”; жінка –“життя, чуття, церква”. Рай – “сад”: у першу чергу сад духовний. Алегорично “дерева” – це різні ідеології, бачення, розуміння. Кожне дерево має основний стовбур – певний догмат, визначення істини; усілякі розгалуження, листя як ознаку життя, приносить певні духовні плоди. Так фатальне дерево пізнання добра й зла дає плоди пізнання добра через зло. Дерево життя – воля Божа, закон Божий – плоди милосердя й богопізнання, плоди благодаті, плоди життя вічного, – пізнання Бога (добра) через добро. Сховатися серед дерев раю означає прикритися різноманітними догматами, заплутатися в різних баченнях, які без животворчих плодів Древа Життя перетворюються просто на людські мудрствування та філософії).