Сивий Капітан
Шрифт:
Фредо Вікторе слухав Марту, ні словом не перебиваючи її. Тільки тоді, коли дівчина дійшла в своїй розповіді до того, як вона потрапила на «Люцифер», і вперше згадала ім’я Сивого Капітана, — Фредо Вікторе спинив її, піднявши руку, і здивовано спитав:
— Це ти серйозно, Марто? Не помиляєшся? Той самий Сивий Капітан, що…
— Той самий, дядю Фредо, той самий! І він такий суворий, похмурий і сумний. Він обіцяв урятувати батька. Сказав, що бере на себе відповідальність за його арешт. Мовляв, батько потрапив до в’язниці лише тому, що поліція
Фредо Вікторе задумався, потер підборіддя долонею своєї великої робочої руки. Він, видно, вагався.
— Гм… — нарешті відгукнувся він. — Що ж, я буду дуже радий, якщо йому пощастить зробити це… хоч і не знаю, як саме. Дивна він людина, той Сивий Капітан! Надто вже він покладається на свої власні сили. Це було помітно з самого початку, ще з появи його на параді на Авеню-дель-Прадо… Чого він хоче зрештою, чого прагне? Говорив він тоді так неясно, туманно…
Олесь відчув, що настала його хвилина. Користуючись тим, що Фредо Вікторе замовк, наче шукаючи відповіді на свої думки, він зауважив:
— Сивий Капітан хоче, щоб іберійський народ звільнився від фалангістського ярма. Він наказав мені передати це вам такими словами, щоб ви зрозуміли його наміри.
Фредо Вікторе підвів на юнака запитливий погляд.
— Хороша мета, хороші наміри, — мовив він. — Але в який спосіб Сивий Капітан гадає здійснити їх?
— У нього є «Люцифер», могутня, непереможна машина! — палко відповів Олесь, якого майже образила холодна репліка Вікторе. Як, сумніватися в можливостях Сивого Капітана і його надзвичайного «Люцифера»? І він додав: — Уряд і всі його сили нічого не зможуть зробити з «Люцифером»! Уже тепер це ясно, а згодом це зрозуміють усі!
Вираз обличчя Фредо Вікторе залишився таким самим непроникним. Він спокійно мовив:
— Отож, як я тебе зрозумів, Алексо, Сивий Капітан і надалі час від часу з’являтиметься на своєму "Люцифері", аж поки всі не зрозуміють, що він невразливий. А тоді фалангісти, усвідомивши це, скоряться і віддадуть владу народові. Так, виходить?
Щось іронічне, насмішкувате відчувалося в тому спокійному тоні, яким говорив Фредо Вікторе. Він, мабуть, знав заздалегідь, що на його запитання не можна знайти позитивної відповіді, і тому продовжував, наче не помічаючи розгубленості Олеся. А юнак і справді розгубився, бо ніяк не чекав таких іронічних слів у відповідь…
— Ні, друже мій, тут щось не так, — вів далі Фредо Вікторе. — Ти кажеш: «Люцифер». Що ж, «Люцифер», як мені здається, досить непогана машина…
— Коли б ви знали всі її властивості! — палко вихопилося в Олеся. — Ви б тоді зрозуміли…
Фредо Вікторе посміхнувся…
— Та я й без того вірю, бо бачив «Люцифер» під час військового параду. Галасу й безладдя він тоді наробив чимало. Я навіть погоджуся, що в його появі було чимало доброго, бо Сивий Капітан дією свого «Люцифера» скомпрометував військову силу фалангістів… і це має неабияке значення…
— От, ви ж самі кажете, що…
— Так, кажу, що «Люцифер» дуже непогана машина. Мабуть, навіть надзвичайний витвір техніки. Все це так. Але це все ж таки тільки машина. А хіба машина сама може вирішити те, до чого, як ти сказав, прагне Сивий Капітан, хіба вона може визволити народ з-під ярма фалангістів… так само, як і одна людина, хоч би вона й мала в своєму розпорядженні отаку надзвичайну машину? Ти, юначе, сказав мені, що ти — комсомолець. Так от, що ти скажеш про це як комсомолець?
Запитання було поставлене дуже серйозно. Олесь завагався. Він відчував, як запитливо дивиться на нього Марта,
— Мовчиш? — продовжував Фредо Вікторе так само спокійно, немовби у ваганнях Олеся не було для нього нічого несподіваного, немовби інакше юнак і не міг поводитися. — Ну от, як тобі здається, товаришу комсомолець, чи може взагалі щось зробити одна людина проти цілого державного ладу? Чи матиме така людина рацію, якщо вирішить вийти на бій сама з цілим ладом?
— Ні, — чесно визнав Олесь. Совість і гідність комсомольця не дозволяли йому дати іншої відповіді. Але тут-таки він додав: — Проте Сивий Капітан не один! У нього є помічники, його команда. І він має в своєму розпорядженні, крім того, ще й "Люцифер"!
Та хіба ж можна скидати з рахівниці цю надзвичайну машину! Олесь немов знов почув голос Сивого Капітана, що пояснював йому дивовижні властивості "Люцифера".
Але Фредо Вікторе тільки недбало махнув рукою:
— Команда — це всього кілька чоловік. «Люцифер» — усього-на-всього добре задумана і вдосконалена машина. А лад, державний лад — це велетенська сила. І боротися проти нього можна лише за допомогою великої маси людей, натхнених патріотичними почуттями. Так робимо ми, патріоти, що в підпіллі готуємося до вирішальної боротьби з фалангістським режимом, з його поліцією, жандармерією і навіть військом… хоч заздалегідь знаємо, що переважна більшість солдатів буде з нами, коли настане грізний час, бо вони — теж прості люди, хіба що зодягнені у військову форму… Ми готуємося, наполегливо готуємося, щоб, коли настане той час, вийти справді грізною для фалангістів, непереможною силою, разом з усіма робітниками, усіма чесними людьми країни. І тому ми віримо в нашу майбутню перемогу, впевнені в ній. А Сивий Капітан…
Фредо Вікторе зітхнув:
— Я вірю, що Сивий Капітан має найкращі наміри, що він також чесна людина. Але те, що він хоче зробити, неможливо, доки він залишається один. Уряд, державний лад завжди будуть сильнішими за нього. Людина, хай і найталановитіша, не може нічого зробити сама, без підтримки, без допомоги народу. Оцього, мені здається, ваш Сивий Капітан не враховує. Він воліє провадити якусь самостійну боротьбу. Але така боротьба самотужки не завжди приносить користь загальній справі. Іноді — і навіть часто! — вона може, навпаки, зашкодити… Як би не трапилося так і з Сивим Капітаном, от чого я побоююся, друзі мої…
Олесь мовчав. У ньому боролися два почуття. Звісно, він і сам добре знав те, про що говорив цей непоказний чоловік з вдумливими ясними очима. Хіба ж не знав Олесь Гайдуков законів класової боротьби? Але, з другого боку, Олесь був захоплений чудовим витвором Ернана Раміро і Анхело Альвареса, їх «Люцифером», який нічого не боявся: ні нападу людей, ні свинцевої зливи куль. Хіба ж може щось протистояти невразливому "Люциферові"? І хіба не має права розраховувати на перемогу людина, талант якої допоміг їй збудувати таке технічне чудо? Людина з такою залізною волею, з такою непохитною рішучістю, як Сивий Капітан?.. Кому ж тоді й вести боротьбу з фалангістським ладом, якщо не такій людині?.. Так, почуття Олеся були цілком на боці Сивого Капітана. А розум? Розум нагадував, що існують незалежні від романтичних почуттів закони класової боротьби. І ті закони стверджують, що одинаки, якими б героїчними вони не були, ніколи не можуть досягти вирішальних успіхів у боротьбі з цілим державним ладом. Закони класової боротьби доводять, що тільки великі маси трудящих, тільки організований народ може здійснити революцію…