Історія польсько-українських конфліктів т.1

Сивіцький Микола

Пан начальник Муцнєвськийзаявив, що ця справа останнім часом обговорювалась у воєводському уряді з паном директором департаменту у справах віросповідань Міністерства ВРіОП під час його перебування у Кракові, причому було визначено, що її вирішать через рік. (…)

Секретар — / магістр Б. Александрович, радник

Голова доктор Й. Тимінський, воєвода

AAN, MSW; Wydz. Nar'od. 1058

Документ 57

Звіт щодо діяльності підкомітету у справах Лемківщини за час від 21 травня 1937 до 20 травня 1938р.

І. Політичний відділ

(…) Національний український рух показав

у 1937 році значне зменшення своєї активності через протидію, направлену проти видатних діячів і запеклих українських шовіністів, які намагаються збудити на лемківському терені сепаратистські національні українські поривання. Після переселення з лемківського терену найагресивніших греко-католицьких священиків і від'їзду у 1936 головної опори українського руху священика Качмара інтенсивність української діяльності значно ослабла і не тільки на терені Новосондеччини, а й у інших лемківських повітах Краківського воєводства. Втім, вплив священика Качмара, нині правої руки єпископа Коциловського у Перемишлі, відчувається ще на лемківському терені через підтримання ним зв'язків з відданими особами, які під його настановами намагаються проводити конспіраційну українську роботу. Однак після видалення у минулому році з прикордонної смуги кількох діячів, і серед них учителя-пенсіонера Костіва, видатного діяча, українського націоналіста з Новосондецького повіту, ця інформація дуже остудила тих діячів-українофілів, які побоюються подібної долі. Тому їхня діяльність або зовсім, або значно ослабла, або перейшла на форму конспіраційної діяльності, яка, однак, не доходить до широкого кола населення.

Зрештою, у кінці минулого року, особливо у його останнім кварталі, був помічений певний наплив української літератури на терені Лемківщини, особливо у її східній частині (повіти Леський, Саноцький і Кросненський) у формі різних періодичних видань, брошур і часописів, як, наприклад, «Наш Лемко», «Нове Село», «Дзвіночок» та інші. Ці часописи також передплачував і розповсюджував греко-католицький клір або з допомогою посередників, або безпосередньо серед лемківського населення. Оголошена у зв'язку з цим апостольським адміністратором для Лемківщини заборона читання та поширення цих часописів греко-католицьким кліром і певна протидія з боку влади спричинились значною мірою до затримання їх поширення на лемківські терени. (…)

II. Освітньо-суспільний відділ

Освітньо-суспільна праця на лемківській території у 1937 році була розпочата введенням до шкіл змін програм і плану навчання, в результаті яких власне руська мова з лекційної перейшла в один з предметів навчання. Незалежно від цього проводилась робота в таких напрямках:

1) Усвідомлення вчителів-поляків щодо значення і ролі, яку вони повинні виконувати на лемківському терені, познайомивши їх частково з лемківською проблемою.

2) (…) З метою належної підготовки кандидатів, які мали зайняти посади після вчителів, переведених за межі лемківської території, організовано курс вивчення руської мови у Новому Сончі і Саноку, і протягом року відбувались з'їзди і конференції за участі шкільних інспекторів, на яких обговорювались умови і тактика праці на терені лемківських шкіл.

3) Проведено ліквідацію лемківських шкіл у тих місцевостях, де існували поряд польські і лемківські школи. Одночасно піднесено організаційний рівень польських шкіл на лемківській території (наприклад, зі школи першого рівня утворено школу другого рівня) при одночасному долученні нових польських учителів.

4) 3 метою розширення опікунства над польськими і змішаними родинами, які мешкають серед лемків, запроваджено реєстрацію тих родин і їхніх дітей, які у школах на Лемківщині вчаться тільки польською мовою. Крім цього, забезпечено навчання тих дітей римо-католицької релігії навіть тоді, коли до школи ходила лише одна польська дитина. Незалежно від моральної турботи була проведена також акція харчування найбідніших дітей

і надання їм безплатно підручників і польських книг. У деяких місцевостях при школах організовано учнівські світлиці, у яких діти під керівництвом польських учителів отримували опікунство і допомогу у навчанні. (…)

III. Відділ віросповідання

1) Римо-катол. — у 1937 році отримано дотацію на пробощів у Жегістові Здрою і для ректоратів у Лабовій, повіт Новий Сонч, і Висовій, повіт Горліце. Незалежно від цього розпочата підготовча робота для побудови костелів і каплиць на терені всієї Лемківщини. Розуміючи значення римо-католицьких костелів для піднесення національного духу, піклувались про створення римо-католицьких парафій на лемківському терені у Концловій, повіт Новий Сонч, Жегістові, повіт Новий Сонч, Скальнику, повіт Ясло, Команьчи, повіт Санок, і ректоратів у Високій, повіт Горліце, Лабовій, повіт Новий Сонч, Цісній, повіт Леско, Гуті Польській, повіт Кросно, Снітниці, повіт Горліце, Одернем, повіт Горліце, Гладишові, повіт Горліце, Менціні, повіт Горліце, Вєрхомлі Великій, повіт Новий Сонч, Ізбах, повіт Горліце. (…)

V. Суспільно-економічні проблеми

Головне зусилля у минулому і поточному роках було спрямоване на організацію в осередках рільничих гуртків і польських кооперативних магазинів, якими керують поляки. (…)

AAN, MSW, Wydz. Nar'od. 1058.

ПЛАН ПРАЦІ НА ТЕРИТОРІЇ ЛЕМКІВЩИНИ

(Краківське і Львівське воєводства)

Мета і головні завдання пропагандистських акцій на Лемківщині:а) Відділення лемків від ворожих нам впливів ззовні (СРСР, Чехословаччина і лемківська еміграція або совєтофільської тенденції, або великоруської), а також відцентрових впливів зі Львова українських і староруських націоналістів; б) Охоплення лемків впливом польської культури і тісний зв'язок їх з Польською державою (державна асиміляція); в) Полонізація лемків, тобто національна асиміляція. Це завдання розраховане на кілька поколінь, два ж перші можуть і повинні послідовно реалізовуватись на всіх відтинках суспільного і економічного життя вже зараз (…)

1. Галузь освіти:а) Остаточний відбір педагогічного персоналу загальних публічних шкіл на Лемківщині, направлений на усунення вчителів-русинів і заміщення їх поляками-чоловіками, які відбули військову службу, для того щоб серед учительок-польок на Лемківщині залишились дружини офіцерів і підофіцерів прикордонної служби, функціонерів державної поліції та інших державних і самоврядних чиновників і функціонерів; б) Систематичне проведення у канікулярний період курсів для вчителів-поляків і відповідне перенавчання їх до праці на цьому терені; в) Поступове обмеження у публічних загальних школах лемківської мови на користь польської (аж до повного усунення лемківської мови на кінцевому етапі) з тим, щоб протягом найближчих років руська мова (лемківська) лишилась би як мова навчання тільки у 1 відділенні, тоді як у II, III і IV відділеннях — як предмет і допоміжна мова навчання, при цьому в І класі польська мова викладалась би від 1. II кожного року. Як загальний принцип належить встановити переважання польської мови у загальних публічних школах на Лемківщині або за формальною ознакою, або через відсутність реагування. (…); г) Безплатне надання незаможним дітям польських букварів і підручників історії та географії Польщі;

ґ) Через вичерпання попереднього накладу видати перед 1938/39 шкільним роком букварі і читанки лемківською мовою, але виключно з латинським алфавітом, а не кирилицею для перших трьох відділів загальної школи, після попереднього усунення з тих підручників русизмів і можливого запровадження замість них полонізмів. Але не змушувати дітей до придбання підручників лемківською мовою. (…); д) Надання допомоги вчителям, які працюють на Лемківщині, у зв'язку з важкими умовами праці.

2. Позашкільна освіта