Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

Грушевський Михайло Сергійович

⁹) В друкованім помилково Dniper.

¹⁰) В друк. Pudlascische.

¹¹) Початок реляції з Нестервару, Теки Наруш. л. 148 с. 1007

¹²) Реляція гетьмана королеві.

¹³) Міхал. 732, Коховский с. 447-8.

¹⁴) Так пише анонімний дневник збірки Міхаловского, с. 733. Коховский оповідає трохи инакше: Розвідчики Чарнєцкого підійшовши під місто застали брами відкриті, на валах ніякої сторожі, але Чарнєцкий зміркував, що се звичайні штуки Богуна, тому підійшов під місто з своїм полком на поготові, і справді при його наближенню вали виповнилися

військом, гармати почали стріляти, і Чарнєцкий не запускаючися в небезпечну битву, звів військо. Вісім разів потім поновляв він приступи під місто, без результату-поки Богун рішився дати рішучу битву, і після неї кинув Браслав. В тексті я тримаюся дневника, написаного за гарячими слідами подій, 22 грудня.

¹⁵) Сівського столу стовб. 158 л. 255. Коротке звідомленнє гетьмана див. нижче.

¹⁶) Міхалов с. 734.

¹⁷) Міхалов. c. 736.

¹⁸) Се пише Лянцкороньский в своїй реляції підканцлєрові, 9 січня-у Ґоліньского с. 729.

¹⁹) В листі Потоцкого до Сільніцкого, 20 грудня, Ґолін. с. 733.

²⁰) В копії на Boh.

²¹) В копії: Dnieprem.

²²) М. Яскульского, що їздив в друге осіннє посольство до Криму.

²³) Теки Нарушевича 148 с. 1007-лист без дати, але її дає пізніший (там же с. 991)-він каже, що сей попередній лист був писаний в Нестерварі 20 грудня. Теж само більше менше читаємо в листі до ротмистра Сільніцького, з додатком отої звістки про лист одержаний від короля, що я подав вище. Лист до Сільніцького в виїмках у Ґоліньского с. 734.

²⁴) Сівського столу стовб. 158 л. 290.

²⁵) Універсали в московськім перекладі в Польських справах 1654 р. № 2 л. 90, дата 18 грудня під Фалчином (читай: Тульчином).

²⁶) Реляція без дати (але очевидно з середини січня з Тростянця-пор. вище с. 1014) в Теках Нарушевича с. 991.

²⁷) Жерела XVI с. 198-9, депеша з 10 січня.

²⁸) Лист гетьмана післаний з Кіндратенком 3 н. с. листопада, наказ йому, мабуть дещо пізніший, і оповідання Ластовецького, післаного з Кіндратенком до царя вище 957. Звертаю увагу, що дата виступу польських гетьманів подана Ластовецьким вповні сходиться з Коховским (4 тижні перед Пилипівкою-се коло 27 жовтня н. с.).

РІЗДВЯНИЙ СПОЧИНОК. ПОЛЬСЬКИЙ ДВІР ПОВІДОМЛЯЄ ДИПЛЬОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ, ЩО БРАСЛАВЩИНУ ОПАНОВАНО. ПАСИВНІСТЬ ГЕТЬМАНСЬКОГО ОСЕРЕДКУ, ЙОГО ІНФОРМАЦІЇ, М. ИН. ПОСЛОВІ ТУРГЕНЕВУ, ТУРГЕНЕВ В ЧИГРИНІ 14 ЛИСТОПАДУ, РОЗМОВИ З ВИГОВСЬКИМ, АВДІЄНЦІЯ У ГЕТЬМАНА. ЗНОСИНИ З МОЛДАВСЬКИМ І МУНТЯНСЬКИМ ГОСПОДАРЕМ І З РАКОЦІЄМ, ПОСОЛЬСТВА ЛИСОВЦЯ І КРЕХОВЕЦЬКОГО (С. 1023), ГЕТЬМАН НАГАДУЄ, ЯК ЙОГО ПІДВЕЛИ З ТРУБЕЦКИМ, ТУРГЕНЕВ ОПИСУЄ ПРИЇЗД ЗОЛОТАРЕНКА, НАЗДОГАД ГЕТЬМАНОВІ, ВИСИЛКА ДО КРИМУ УСТОКАСИМОВА, ЛИСТ ГЕТЬМАНА ДО ЦАРЯ 20 Н. С. ЛИСТОП.

Для козацького штабу сей польський наступ не був несподіванкою. Ми бачили що гетьман, просячи у царя війська в перших днях жовтня, і в своїх листах і через бранців і перебіжчиків, висланих з його посольствам до Москви, досить докладно поінформував царську ставку і про початок польського наступу, і про його завдання- йти на Браславщину, на Ставище і Умань ¹). Тиждень пізніш в середніх днях листопада н. с., коли до гетьмана приїхав царський посол Денис Тургенев з піддячим Портомоиним, він їм ще докладніш представив ситуацію. Посли приїхали з звідомленнєм про закінченнє кампанії на Білоруси і з перепросинами за те що московський штаб,

захопившися білоруськими операціями, що називається-вивів в поле гетьмана і лишив його без обіцяної підтримки з свого боку і навіть без усяких інформацій. Посол-як звичайно в московській дипльоматії-не дуже ясно, а більше натяками і недомовками мав пояснити, як се воно так сталося, що давши гетьманові з літа наказ іти під Луцьк на схід з армією Трубецкого, в дійсности туди Трубецкого ані кого небудь иншого на його місце не післано, так що гетьман міг би попасти в дуже серйозну небезпеку, коли б справді став виконувати сі московські директиви. Заразом Тургеневу доручено було заручитися помічю гетьмана для московського посольства до Криму-товмача Кутлумамета Устокасимова, що мав зложити поздоровленнє на ханстві новому ханові і подати пропозиції відновлення приязни. Нарешті мав Тургенев з Портомоиным можливо докладно розвідатися про політичну ситуацію і дипльоматичні зносини гетьмана та роздобути від Виговського всякі секретні документи ¹).

Приїхавши до Чигрина 14 н. с. листопада. Тургенев застав Хмельницького в Суботові, нездоровим, чи може просто втомленим після походу, але 15-го бачився з Виговським, а 16 мав таки авдієнцію у гетьмана. І Виговський і гетьман, хоч мали всі причини бути дуже незадоволеними на необачне й легкодушне поводженнє з ними і козацьким військом в такій відповідальній справі як воєнна, стратеґічна, одначе держалися дуже стримано і нічим не виявляли незадоволення. Але і в інформаціях були видимо досить здержливі. Тим не менше дещо з того що послові довелось почути і довідатись (богацтвом змісту його звідомленнє не визначається) має деяку вартість для зрозуміння ситуації.

Можна одмітити, що форми авдієнції були досить прості і ніяких особливих гонорів послам не показано; дарунки ними привезені були скромні-сорок соболів самому гетьманові, і сорок соболів і дві пари Виговському-передані йому секретно на дворі. Гетьман дуже дякував: “Велике царське жалуваннє до мене, і відплатити не маю чим!” ³). На інформацію про царські подвиги на Білоруси (се було офіційне звідомленнє про здобуттє Смоленська) гетьман відповів як звичайно-побажаннями перемоги над усіми ворогами. Потім посли виложили царське дорученнє гетьманові: виправити до Криму товмача Кутлумамета, що цар посилає до хана; гетьман обіцяв ⁴).

За обідом посли поставили запитаннє, що сталося з тими заявами молдавського господаря-мовляв присягає цареві, шле до нього послів, і мунтянський господар і семигородський князь теж хочуть піддатися цареві? були від них якісь посилки, мав гетьман з ними потім якісь зносини і що йому відомо про їx наміри? Гетьман пояснив, що він тоді посилав своїх послів: до мунтянського господаря Демка Михайловича Лисовця ⁵) та писарів Івана Ковалевського і Федора Погорецького, а до Ракоція корсунського писаря Івана Креховецького, і він знає, що ті його посли у мунтянського господаря і Ракоція були і поїхали назад, але тут їх перейняв воєвода Стефан і тримає у себе у Ясах. Гетьман двічі писав йому, щоб він їх пустив, але Стефан нічого не відповідає: показав себе неприятелем, з королем і з ханом підтримує зносини, намовляє Татар на Україну.

При тім гетьман звернув увагу на грізну ситуацію: баша сілістрійський Сіауш уже перейшов Дунай. Станислав Лянцкороньский прийшов під Бар і хоче на Україні зійтися з ордами, здобувати Браслав, Чечельник та инші українські городи. Насувається війна. Мамет-ґерай, новий хан збирається з великими силами воювати Україну разом з Ляхами, і в недовгому часі треба сподіватись його приходу. Навіть такі Ногайські Татари, що над Дніпром кочували і завсіди з козаками тримались, перевозяться на кримську сторону-очевидний знак розриву. Тому треба, щоб цар дав наказ Шереметьеву з товаришами підійти на українську границю, і на випадок польського наступу помагати козакам.