Історія України-Руси. Том 9. Книга 2
Шрифт:
Містечко Лесевичі — замок обведений палісадом, одна башта з ворітьми, 3 глухі, криті дранню; в сім замку монастир жіночий св. Юрия, 30 черниць; відти з дві версти Лесеницьке місто, з двома стінами, одна будована городнями (“звенный”, зрубами). Соборна церква св. Михайла, приходські 4. Армати нема. Козаків заприсяжено 153 (сотник, осавул, хорунжий), міщан 273.
Боярка — наоколо містечка “стоячий острог”, в нім три брами, до нього прироблений замок — “звенчатый тын” (рубана стіна), дві башти з ворітьми, третя глуха. 11 гармат, але до них нема припасу — олива і пороху. Соборна церква св. Юрия і одна парафіяльна. Шляхти заприсяжено 21, на чолі “намісник” Гр. Сахецький (?). Козаків 89 (сотник, отаман, писар, осавул, хорунжий). Міщан 245 (війт,
Фастів — замок “рублений городнями”, одна башта проїзжа, з вартовою вишкою, і 3 башти глухі. Кругом міста стіна теж рублена городнями; одна башта з ворітьми, 4 глухі. 10 гармат, але без припасу. 84 козаків (сотник, отаман, осавул, хорунжий, писар), 76 міщан (війт і 4 бурмистри) 2).
В переписи Ніженського повіту полкового міста бракує; з инших: Борзна — над рікою Борзною; “город”: по валу дубовий “острог”, дві башти з проїздом, дві башти на рогах глухі, криті драниною. На брамах 3 гармати залізні. В середині дві церкви. На острові ріки замок: так само вал, на нім дубовий острог, 4 башти глухі, брама в палісаді; вода пущена ровом, виложеним деревом, через рів міст до того замку. Тут був панський двір, укріплений палісадом і ровом, 10 залізних гармат, але без припасу. Козаків 178 (сотник Петро Забіла, хорунжий і осавул).
Бахмач — на острові (вл. розі) між р. Борзною і Бахмачем. Місто від “поля” відгорожено парканом, між р. Борзною і Бахмачем; в нім троє воріт, без башт; одна церква. На устю Бахмача замок (“городок”): на валу палісад дубовий, і брама під баштою; ровом іде вода з р. Борзни до р. Бахмача, але тільки при більшій воді, весною. На полі перед містом земляні фортифікації, на випадок наступу. Армати нема: сотник казав, що давніш було 20 залізних гармат, але їх забрано до Чернигова. Заприсяжено з Бахмача і з приналежних сіл 572 козаки і 527 міщан; сотник, писар, осавул, хорунжий, 3 отамани, 2 земські “старости” 3).
Конотоп — над р. Конотопом земляний вал, на нім дубовий палісад, в нім 4 воріт без башт, з двох сторін рови до ріки. В середині дві деревляні церкви — соборна (протопоп і диякон) і звичайна (тільки священик). На майдані 4 залізні гармати “в станках”, на колесах. Коло сього “земляного городу” — “дворовий острог”, уфортифікований панський двір, теж над річкою: з трьох сторін вал і рів, з четвертої ріка; на валу палісад, і до води хід обгорожений палісадом. В середині ніяких садиб крім панського двору. Обидва укріплення були звязані мостом, але він зігнив і обвалився. Заприсяжено в Конотопі з його “уїздом” (3 села) 615 козаків (сотник, писар, осавул, хорунжий, 14 отаманів), 1 шляхтич, 3 земські старости, бурмистр і 513 міщан 4).
Батурин при р. Семи і озері “Попівка”, що тече в Семь. Місто з трьох сторін обгорожено валом з дубовим палісадом, з четвертої сторони озеро. Воріт троє: двоє під баштами, критим дранню, треті без башти; глухих наріжних башт без верхів 6, гармат в баштах 9 залізних. В місті деревляна церква. На горі над озером панський двір обгорожений ровом і валом з дубовим палісадом; брама в башті і крім того 3 башти глухі. За містом “в слободі” на горі над озером монастир Успенія, обведений ровом і валом з дубовим тином; на брамі деревляна рублена дзвіниця; крім ігумена і строїтеля (економа) 30 ченців і 20 служок і робітників. Заприсяжено в місті і 3 селах 608 козаків (сотник, писар, осавул, хорунжий, 27 отаманів) 4 земські старости, бурмистр і 715 міщан 5).
Сосниця на острові (розі) на р. Убеди місто з трьох сторін обведене ровом і палісадом, троє воріт без башт. В середині замок обведений ровом і валом з палісадом, ворота і над ними башта. Одна гармата залізна коло воріт, але припасу до неї нема. Окремо в тім же острогу укріплений панський двір, обведений ровом і валом з палісадом; будова сього двору вся поруйнована. Дві церкви. Під острогом слободи, обведені ровом. Заприсяжено в місті і в приналежних до нього 4 селах (з 4
Мена — місто над р. Меною, обведене ровом і валом з палісадом і наповненими землею тарасами з деревляних паль. 10 наріжних веж глухих, дві з ворітьми, треті ворота без башти; башти некриті, а на деяких і верхи повалились. До води зроблено 7 виходів, на випадок облоги. Дві церкви, в соборній протопоп. Коло міста укріплений двір Кисіля обведений ровом з Десни до Меня, в тім рові уроблений став, з мостом через нього і брамою під баштою; 5 наріжних глухих башт, і ворота до міста. Сам двір Киселів розвалився. Недалеко на Десні Максаківський монастир що фундував Кисіль і надав 3 села. Монастир обведений дубовим тином; деревляна церква Воведенія, почато муровану церкву Спаса, але доведено тільки під нижні вікна; 10 єромонахів, 5 дияконів, 40 ченців, 30 робітників. Другий монастир над Десною — жіночий, деревляна церква св. Миколая; ігуменія і 15 сестер — черниць; маєтностей не мають, та і в селах Максаківського монастиря живуть тепер козаки і міщани, що на монастир нічого не дають і його не слухають. Всього в Мені з селами присягло 375 козаків, сотник, писар, осавул, хорунжий, 17 отаманів, міщан 490; оден земський староста, два соцькі 6).
Новгородок Сіверський: над Десною замок — “стоячий острог” без башт; з двох сторін вали, з двох нема, бо гора. При замку місто укріпленне валами, на них паркан, по рогах 4 башти — брама; від неї через рови міст, і вкінці мосту мурована брама; до води потайний хід (“тайник”). За “великим острогом” на горі монастир Спаса, 20 ченців. Заприсяжено 2 сотників, 2 писарів, 2 осавулів, 2 хорунжих, 27 отаманів, 620 козаків, 305 міщан.
Стародуб: наоколо міста замісць острога по краю гори поставлено паркан з брусів, але він погнив і повалився; дві церкви. На горі замок з палісадом; одна вежа з брамою, 6 глухих на рогах, без верхів, погнили і повалились. Заприсяжено 506 козаків рядових, сотника, писаря, осавула, суддю і 27 отаманів 7).
Так виглядала ся Україна, що орала і корчувала, будувала і торгувала, вчилась і молилась, співала і малювала в той час як на пограничах лилася кров, горіли села і міста і “галайкали” Татари. Мусимо покинути її й знову вернути до тих, що покладали в тім часі голови “за землю Руську”, або не витримавши і зневірившися в сій безконечній боротьбі, кидали батьківщину і брели в “незнаєму землю” за московську границю. Переїздячи через козацьку Україну літом 1654 року Павло застав Дністрянське побереже і Побоже ще живими, не вважаючи на спустошення вчинені великоднім рейдом. Тільки про волинсько-подільське пограниче йому оповідали як про країну цілком спустошену кампанією 1653 року (с.1329.). Тепер прийшла черга на Браславщину — котру Павло в повороті 1656 р. застав уже цілком безлюдною, випаленою і випустошеною. До огляду сеї страшної операції приходиться нам тепер приступити.
Примітки
1) Акты Ю. З. Р. X. с. 781-790.
2) Акты Ю. З. Р. Х с. 790-7.
3) Акты Ю. З. Р. Х с. 808-812.
4) Тамже с. 813-4.
5) Тамже с. 816-7.
6) Тамже с. 819-822.
7) Тамже с. 831-1.
ЗАГИБІЛЬ БРАСЛАВЩИНИ: ПОЛЬСЬКИЙ НАСТУП НА УКРАЇНУ В ЖОВТНІ 1654, ПОЛЬСЬКІ СИЛИ, ЗБОРИ ПІД ШАРГОРОДОМ, ОБЛОГА БУШІ-ОПОВІДАННЄ КОХОВСКОГО, РЕЛЯЦІЯ ЧАРНЄЦКОГО, КАПІТУЛЯЦІЯ ТИМОНІВКИ, НАСТУП НА БРАСЛАВ, ПРИХІД ТАТАРСЬКИХ ПЕРЕДОВИКІВ, БОЇ ПІД БРАСЛАВОМ, ВИХІД КОЗАКІВ З БРАСЛАВА, МЕНҐЛІ-ҐЕРАЙ ПРОСИТЬ ПОЧЕКАТИ, КОРОЛЬ ВІДКЛИКУЄ ПОТОЦКОГО, ЙОГО РЕЛЯЦІЯ КОРОЛЕВІ.