Свіччине весілля

Кочерга Иван Антонович

Х о р

Суньтеся, суньтеся, кравчики,

Суньтеся, суньтеся, шевчики,

Iз покуття в запiчок, бондарi,

Уступайте мiстечко для зорi.

Для зорi, для зiроньки, що зiйшла

Коло ясна мiсяця край стола.

Д р у г и й х о р

Бiжи, бiжи, братику, доганяй,

Свою любу сестроньку одбирай,

Ой бiг любий браточок - не догнав,

За боярами рiдненьку не пiзнав,

За музиками гучними не почув,

Почув

тiльки голосочок, як її

Вже приймали кравчики цеховi.

"Добрий вечiр, кравчики, я до вас,

Приймiть мене, молоденьку, в добрий час.

Бо ж мене нiченька зайняла,

Iнеєм суконька припала,

Русая косонька росою,

Бiлеє личенько сльозою".

П е р ш и й х о р

Iди вiд нас, братику, не жалiй,

Ми вже твою сестроньку прийняли,

По червоному килиму провели,

Повну чару меду їй налили,

Цiлував її наш майстер молодий,

Обсушив її вiд iнею-води,

Русу косоньку вiд дрiбної роси,

Бiле личко вiд дiвочої сльози.

V

Тим часом цеховики вже повстромлювали в свiчники свої свiчки й розсипались по палатi барвистими купками. Починається невимушена весела метушня.

К а п у с т а

А що ж, брати, тепер, либонь, не грiх

Й по чарцi добрiй випить...

(Сiдає за стiл).

Панi свахо,

Частуй гостей. Та не барись i ти,

Дружко мiй любий, наливай чарки.

Т е т я н а

Та ну ж бо! Споживайте на здоров'я!

Наливають з Коляндрою чарки й келихи, що йдуть потiм по руках. Де-де, а на весiллi люди п'ють.

П е р е д е р i й

За Свiччине весiлля! Хай живуть

На довгi роки Свiчка i Меланка!

В с i

За Свiччине весiлля! Хай живуть!

Х о р

По-святому "отче нашi"

Дайте нам по повнiй чашi,

Пиймо Свiччине весiлля,

Щоб у них було привiлля,

Згода в хатi, а на полi

Щоб всього було доволi.

Свiчка бере Меланчинi руки в свої.

С в i ч к а

Меласю люба! Зiронько моя...

Чого ж така смутна та полохлива,

Чом слiзоньки алмазнiї блищать

В твоїх очах наляканих, журливих?

Невже не рада ти хвилинi цiй,

Що нас з'єднала?

М е л а н к а

Любий, дорогий!

Щаслива я... Але... Всi цi вогнi,

I свiчi цi, жаркi та осяйнi,

Сполохали, збентежили мiй спокiй...

Боюся я... здається все менi,

Що пiд вiкном, там, в темрявi глибокiй,

Якiсь зловiщi

тiнi зiбрались...

I радяться... i вищиряють зуби

На наше щастя...

С в i ч к а

О, не бiйся, люба,

Не бiйсь, моя голубко... Усмiхнись,

I зникнуть вмить усi ворожi тiнi.

К а п у с т а

Еге, еге, товаришi-брати,

Прийдеться, мабуть, загасить свiчки!

Або запнути вiкна.

П е р е д е р i й

(збентежений).

Що таке?

Хiба ж яка тривога?

К а п у с т а

Ну, аякже!

Непевна справа. Небезпека всiм.

Не бачите хiба, що молодий

Поцiлувати хоче молоду?

Iще вам мало? Ще не до ладу?

(Регоче задоволений).

Т е т я н а

(в захватi).

I здумає ж старий, бодай ти скис!

Бодай тебе iндичка убрикнула!

Ще б пак, не небезпека, ха-ха-ха!

Нехай цiлує! Зараз же нехай

Цiлує молоду, ми ж комарiв

Покличемо, щоб свiчки затулили!

К о л я н д р а

Нехай цiлує! Просять всi цехи:

Кравцi, шевцi, рибалки, теслярi,

Бублейницi на смальцi i меду -

Хай молодий цiлує молоду!

П е р е д е р i й

Нiхто не п'є - зробився мед гiркий.

Хай молоду цiлує молодий.

К а п у с т а

Вiд всiх цехiв ухвала одностайна:

Хай молодi цiлуються негайно.

Х о р

Ой, робiть, ткачi, завiси

Вiкна запинати -

Буде зараз мiсяць ясний

Зiрку цiлувати.

Ой метелики, злiтайтесь,

Заслоняйте свiчi -

Буде зараз князь княгиню

Цiлувати двiчi.

Поцiлунок. Тиха нiжна музика.

Свiчка пiдводиться, взявши за плечi почервонiлу Меланку, що теж пiдвелась, цiлує її в губи довгим поцiлунком.

Хвилина шанобливої тишi змiнюється знову бурхливою веселiстю.

В с i

Гаразд, гаразд! Оце солодка чара,

Нехай вона не зсякне вам вовiк!

Т е т я н а

(в захватi).

Оце якраз! Аж губи засвербiли!

Аж закортiло i собi того ж!

Х о р

Цiлував, цiлував -

Не нацiлувався,

А в саду соловей

Не нащебетався.

К а п у с т а

(витирає вуса).

Ну, то чого ж! Давай i ми з тобою

Покажемо, як треба, молодим.

Т е т я н а

Та ну тебе в болото - з бородою

Та лiзе цiлуватись, бардадим! 1

1 Бардадим - здоровило.

(Спiває).

Цур тобi, прудивусе,

Якi в тебе сивi вуса,

Яка в тебе борода,