Тереза та парабола

Дереш Любко

– Отож.

Буба невдоволено підняв голову.

– Хто хоче, сходіть звільніться. Бо всраєтеся тільки так. – Антон клацнув пальцями, показуючи,

з якою легкістю це може статися, і виразно глянув на Бубу.

– Не хочу, – буркнув той, але для перестраховки поплентався в кущі. Терезка вирішила зекономити сили й не зав’язувати розмову; вона продовжувала спостерігати за сонечками в траві. Антон побачив, куди вона дивиться, знову кашлянув і мовив:

– Деякі мої знайомі, старі плазматики, кажуть, шо сонечка – це загуслі краплини “архе”. Тобто, це зовсім не живі істотки, а узаконений людьми малімон. Та частина “плазми”, яку ми призвичаїлися бачити нормальними очима. Заплющеними очима.

Терезка насупила брови, вдумуючись у сказане.

З кущів повернувся Буба з новою маскою “IT’S ОК”.

– Крапаємо, –

бадьоро смикнувся він.

4.

Терезка витягнула свою пляшечку. Вона побачила, як Антон розкорковує свою кишеньковим ножем, і попросила й собі. Надрізала целофанову запайку, розкрутила і понюхала. Пахло, як у прогрітій лабораторії. На кінчику піпетки блистіла металом крапелька “архе”.

Кілька разів вона глибоко вдихнула, щоб якось заглушити схвильованість.

– А скоро почне діяти? – спиттала вона.

– Так по-справжньому – хвилин через двадцять.

Терезка стиснула кулаки і знову втягнула ніздрями гаряче повітря. Запах сіна. Вона набрала в піпетку розчину і закинула голову. Знову тяжко втягнула повітря.

– Тобі закрапати? – турботливо поцікавився Буба.

Конец ознакомительного фрагмента.