Твори в 4-х томах. Том 4
Шрифт:
Багато що провіщало поранення або каліцтво Луїса Мігеля.
У двох з останніх трьох змагань з Антоніо він діставав рани або синці. Але якось у Франції Луїс Мігель узяв з собою на арену приятеля, графа Теба, небожа покійного герцога Альби, видавши його за члена своєї квадрильї, і ось тепер Антоніо намірився взяти з собою Хотча.
— Хочете, Пекасе? — запитав Антоніо.
— Ще б пак, — відповів Хотч. — Усякий захоче.
— Ось за це люблю. Тепер розумієте, чому я хочу бути Ель Пекасом? Усякий захоче.
Ми смачно й невибагливо поснідали в переповненому
— А точніше — що я повинен робити? — запитав Хотч.
— Перед виходом робіть те саме, що я. Хуан поставить вас на ваше місце. Потім виходьте на арену так, як усі, і робіть те саме, що я. Потім зайдіть за бар'єр, станьте біля Тата і робіть те, що він вам звелить.
— А що мені робити, якщо доведеться убивати биків?
— Ви що — боїтеся?
— Просто хочу знати.
— Тато все достоту скаже вам по-англійському. В чому ви сумніваєтеся? Тато помітить кожну мою помилку або помилку Мігеля. Це його ремесло. Він цим гроші заробляє. Він вам пояснить, у чому наші промахи, а ви слухайте уважно і не повторюйте їх. Потім він вам пояснить, як треба убивати бика, і ви так і робіть.
— Тримайтеся скромніше, Пекасе, — сказав я. — Недобре, якщо ви зразу затьмарите решту матадорів. Це буде не по-товариському. Почекайте хоч до вашого вступу до спілки.
— А можна мені зараз вступити до спілки? — запитав Хотч, — Гроші у мене є.
— Не думайте про гроші, — сказав Антоніо, після того як я переклав йому слова Хотча. — Забудьте про спілку та інші меркантильні справи. Думайте лише про те, як чудово ви будете виступати, і про те, як ми пишаємося вами і сподіваємося на вас.
Потім я пішов від них і спустився вниз, до решти компанії. Коли вони спустилися сходами, обличчя в Антоніо, як завжди перед боєм, було суворе, замкнуте, зосереджене, і погляд його нічого не виказував стороннім. Ластатого Хотча з обличчям завзятого бейсболіста можна було прийняти за бувалого новільєро, що вперше виступає як матадор. Він похмуро кивнув мені головою. Ніхто б не подумав, що він не тореро, і костюм Антоніо сидів на ньому бездоганно.
Коли ми увійшли в цирк, зупинилися під аркою біля побіленого цегляного муру перед червоними воротами, Хотч, котрий стояв між Антоніо і Луїсом Мігелем, був просто чудовий на тлі білого тиньку. Антоніо уже був весь заполонений близьким боєм і приводив себе в звичний перед виходом стан цілковитої внутрішньої порожнечі. Для Луїса Мігеля останні хвилини перед відкриттям воріт давно були важкими. Вони стали ще важчими після Малаги.
Хтось підійшов до мене і спитав:
— Хто sobre-saliente?
— Ель Пекас, — відповів я.
— А-а, — той, хто питав,
— Suerte [7] , Пекасе, — сказав я Хотчу.
Він злегка нахилив голову. Він теж намагався привести себе до стану внутрішньої порожнечі.
Я пройшов по кальєхону до того місця, де Мігелільо і його помічник розкладали бойові плащі і шпаги, закріпляли мулети на дерев'яних держаках. Я відсьорбнув води з глека, озирнувся і побачив, що на трибунах багато вільних місць.
7
Бажаю удачі (ісп.).
— Як Пекас? — запитав Мігелільо.
— Молиться у капличці за успіх інших тореро, — відповів я.
— Не спускайте з нього очей, — сказав Домінго Домінгін, — будь-який бик може кинутися.
— Ідуть, — сказав я. — Парад розпочався.
— Справжній тореро. Домінго ніколи так не виглядав на арені, — сказав хтось, але Домінго не чув. Ми всі дивилися на Пекаса. В поставі його було рівно стільки скромності і спокійної упевненості в собі, скільки треба. Я перевів погляд на Луїса Мігеля — чи не кульгає він? Ні, він не кульгав. Він ступав твердо і впевнено, але обличчя його спохмурніло, коли він побачив порожні місця на трибунах. Антоніо вийшов на арену з виглядом переможця. Він також побачив порожні місця, але залишився байдужим.
Хотч зайшов за бар'єр і зупинився біля мене.
— Що я тепер мушу робити? — запитав він упівголоса.
— Стійте біля мене, робіть розумне обличчя, показуйте готовність, але без нетерпіння.
— Ми з вами знайомі?
— Більш-менш. Я бачив вашу роботу. Але ми не приятелі.
На арену вийшов перший бик Луїса Мігеля. З трьох биків, що дісталися йому, — низькорослого, середнього і великого, — він для першого бою вибрав середнього. Мігель працював плащем, і хвора нога, очевидно, не заважала йому.
Публіка нагороджувала оплесками кожну вероніку.
— Придивіться до бика, — сказав я Хотчу.
— По-моєму, він непоганий.
— Бачите якісь вади?
— Страшенно довгі роги.
— Звідси вони завжди здаються довгими, — сказав я.
— А не занадто стараються пікадори?
— Занадто.
— Навіщо?
Хотч говорив тихо, не ворушачи губами.
— Його приборкують для Мігеля, бо він ще не зовсім оправився від синців у Малазі. У нього не вистачить сили в ногах, щоб упоратися з ним. Для кориди потрібні надійні ноги.
— Запам'ятаю, — сказав Хотч.
— А як ваші ноги?
— Трусяться, але я тримаюсь.
Луїс Мігель робив пасе мулетою прямо навпроти нас. Спершу він працював успішно, у строгому стилі, потім ще краще, нарешті, чудово, — але тут бик, ослаблий від надмірного завзяття пікадорів, почав підупадати. Вони випустили з нього багато крові, але втомити м'язи шиї не зуміли.
— Що ви зараз можете сказати про бика?
— Він утомився, і йому набридло.