Твори в п'яти томах. Том 1
Шрифт:
Див. також коментар та примітки до поеми «Великий льох».
ЧИГРИНЕ. ЧИГРИНЕ...
Вперше надруковано у львівському журналі «Вечерниці» (1863. 11).
Автограф—в зошиті «Три літа».
1. Чигрин — Чигирин. Див. примітку 28 до поеми «Гайдамаки». Див. також коментар та примітки до поеми «Великий льох».
СОВА
Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10)-
Автограф — в зошиті «Три літа».
1.
2. Коворот — коловорот — ворота, якими колись закривався вихід із села, щоб не вибігала худоба і не псувала посіви.
ДІВИЧІЇ НОЧІ
Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10).
Автограф — в зошиті «Три літа».
СОН (Комедія)
Вперше надруковано у Львові 1865 р. окремим виданням.
У царській Росії в «Кобзарі» 1867 р. надруковано тільки уривок (рядки 75—156), та й то з цензурними купюрами. Повністю поему надруковано в «Кобзарі» 1907 р.
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Душі пропиває!—Програвання в карти і пропивання кріпаків було тоді звичайним явищем у побуті кріпосників.
2. Загули кайдани під землею...— Йдеться про закованих у кайдани каторжників, що працювали в копальнях Сибіру.
3. Цар волі, цар, штемпом увінчаний!—Образ засланого царатом до Сибіру на каторгу революціонера. Каторжника тоді таврували, ставили клеймо.
4. На багнищі город мрі є...— Петербург, заснований 1703 р. Петром І на березі Фінської затоки, де були болота й непрохідні хащі.
5. Сам — цар Микола І.
6. Там ніч, як ден ь.— Тут йдеться про ясні, білі ночі, характерні для літньої пори на півночі.
7. Твердиня й дзвіниця — Петропавловська фортеця з церквою проти Зимового палацу. Була в’язницею для найнебезпечні-ших політичних ворогів самодержавства.
8. Первому — вторая.— На пам'ятнику Петру І, збудованому з наказу Катерини II 1782 p., написано двома мовами (російською і латинською): «Петру Первому — Екатерина Вторая».
9. Глухів — місто на Чернігівщині. Після зруйнування Батурина, з 1708 р. до 50-х років XVIII ст., Глухів був резиденцією гетьманів Лівобережної України.
10 3 заступами на лінію...— на земляні роботи по зведенню оборонних ліній, фортець тощо.
11. Наказним гетьманом!— Розповідь ведеться від імені чернігівського полковника Павла Полуботка, якого 1722 р. після смерті І. Скоропадського призначено наказним (тимчасовим) гетьманом. Полуботко помер у Петропавловській фортеці 1724 р.
12. Загнав, голих і голодних...— Поет говорить про козаків і кріпаків, що будували Петербург. Історичні документи свідчать, що в цих роботах брали участь не тільки трудящі з України, але й чуваші, татари тощо.
13. Багряниця — царський одяг з дорогої тканини багряного, пурпурового кольору.
14. М е д в і д ь.— Поет мав на увазі царя Миколу І.
У НЕДІЛЮ НЕ ГУЛЯЛА...
Вперше надруковано
Автограф — в зошиті «Три літа».
ЧОГО МЕНІ ТЯЖКО, ЧОГО МЕНІ НУДНО...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1863, № 3),
Автограф — в зошиті «Три літа».
ЗАВОРОЖИ МЕНІ, ВОЛХВЕ..,
Вперше опубліковано в газеті «Русский инвалид» (1857, --№ 61). Вдруге за життя поета надруковано в журналі «Основа» (1861, № 1) під назвою «Пустка» з присвятою М. С. Щепкіну.
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Волхв (ст.-слов.)—чарівник, чародій. З дальших рядків видно, що Шевченко мав тут на увазі видатного російського актора Михайла Семеновича Щепкіна (1788—1863), колишнього кріпака, близького свого друга.
ГОГОЛЮ
Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг) під назвою «Думка».
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Гоголь, Микола Васильович (1809—1852)—геніальний російський письменник. Шевченко дуже високо цінував його творчість.
2. Бсгилова — болиголова, отруйна рослина, бур’ян.
3. н і м о т а — Шевченко мав тут на увазі царську бюрократію, серед якої в той час було багато німців з походження (Бенкендорф, Клейнміхель, Корф тощо).
НЕ ЗАВИДУЙ БАГАТОМУ...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).
Автограф — в зошиті «Три літа».
НЕ ЖЕНИСЯ НА БАГАТІЙ...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).
Автограф — в зошиті «Три літа».
ЄРЕТИК (Шафарикові)
Початок поеми (рядки 1—87) вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 1). Там же («Основа», 1861, № 8) надруковано уривок з поеми під назвою «Частина поеми: Єретик Іван Гус». Інший уривок з поеми (рядки 125—227) вперше надруковано у львівському журналі «Правда» (1873, № 16) під назвою «Папська булла». Другу половину поеми (рядки 228—374) вперше надруковано в журналі «Былое» (1906, № 6).
Повністю поему «Єретик» опубліковано в «Кобзарі» 1907 р.
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Єретик.— Так церква називала людей, що виступали проти окремих положень релігії. Католицька церква оголосила єретиками видатних філософів і вчених Джордано Бруно, Кампанеллу, Галілея за те, що вони боролися за наукове пізнання світу. В Чехії єретиком був оголошений Яи Гус.
2. Шафарик, Павло (1795—1861)—видатний чеський і словацький учений, професор Празького університету, один з основоположників методу порівняльного вивчення слов’янських мов. Своєю науковою роботою значно сприяв зростанню національного руху в слов’янських землях. Для пропаганди ідеї єдності слов’ян велике значення мали його спроби дати порівняльний огляд історії, літератури і етнографії всіх слов’янських народів як відгалужень єдиного народу.