Твори в п'яти томах. Том 1
Шрифт:
14. Як цариця по Києву з Нечосом ходил а...— Нечос— запорозьке прізвисько князя Г. Потьомкіна, державного діяча, фаворита Катерини II. 1787 р. вони разом подорожували по Україні та Криму. Те, що Катерина «Межигорського Спаса вночі запалила»,— легенда.
'15. І як степи запорозькі німоті ділила та б а х у» рям і байстрюкам люд закрепостил а.— Після ліквідації Січі Катерина II роздала величезні земельні простори на півдні України своїм наближеним особам, зокрема Г. Потьомкіну. Чимало земель перепало німцям з походження, німцям-колоністам. 1783 р. Катерина II видала указ про
16. Як Кирило з старшинами пудром осипалис ь...—> Кирило—Кирило Розумовський, останній гетьман України (1750— 1764). Пудром осипались — перейняли закордонну моду носити парики, обсипані пудрою.
17. Головатий, Антон — один з організаторів Чорноморського козацького війська й ініціатор переселення запорожців на Кубань з Наддністрянщини (1792).
ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ (Містерія)
Більшу частину твору (рядки 175—500) вперше надруковано у львівському журналі «Правда» (1869, № 2—3). Повністю поему опубліковано 1876 р. у «Кобзарі», виданому в Празі зі спогадами Костомарова і Мікешина.
Автограф — в зошиті «Три літа».
Поема Т. Г. Шевченка «Великий льох» спрямована проти соціального та національно-колоніального гніту, здійснюваного на Україні ро* сійським царизмом.
Символізуючи долею «душ» становище українського народу за часів царювання Миколи І, Шевченко висловив своє обурення й гнів з того, що царизм, козацька старшина, Дворянство скористалися з возз’єднання України з Росією, з перемоги над шведами для дальшого закабалення народу. Звідси й негативна оцінка Шевченком діяльності Петра І та Богдана Хмельницького.
У поемі показано глибоку ненависть народу до царів, панів-кріпос-ників і козацької старшини. Три ворони — це образи українських, польських і російських реакційних сил.
1. Містерія (грецьк.) — таїнство. Особливий жанр драматичного твору, що виник у середньовічному театрі (XIV ст.).
2. Суботове (або Суботів)— село і маєток Богдана Хмельницького біля Чигирина. Там він і похований.
3. Юрусь гетьманенко — син Богдана Хмельницького Юрій. Був гетьманом з 1659 по 1663 р. та в 1677—1681 роках.
4. Щ о він їхав в Переяслав Москві присягат и!..— 8 січня (ст. ст.) 1654 р. на раді в Переяславі було ухвалено приєднати Україну до Росії. Богдан Хмельницький присягнув з старшиною на вірність російському цареві Олексію.
5. Цареві московському коня напоїла — в Батурин!, як він їхав в Москву із Полтав и.— Шевченко тут говорить про повернення Петра І з-під Полтави після розгрому шведів 27 червня 1709 р.
6. Батурин — місто на Чернігівщині, в 1669—1708 роках було резиденцією гетьманів Лівобережної України.
7. Чечель, Дмитро — батуринський полковник, прибічник зрадника Мазепи.
8. Сейм — річка, притока Десни. На Сеймі стоїть м. Батурин.
9. Мазепа, Іван — був гетьманом в роках 1687—1708. В жовтні 1708 р. зрадив Росію і Україну і перейшов на бік шведського короля Карла XII. Після поразки шведів під Полтавою Мазепа втік з Карлом XII на турецьку територію, де незабаром і помер.
10. Чута — назва одного з лісів поблизу Суботова.
11.
12. Декабристи—дворянські революціонери (визначення
Леніна), здебільшого офіцери, перше покоління революціонерів у Росії; в першій чверті XIX ст. вони' виступили проти царату з метою повалити монархічну владу і встановити в Росії буржуазну республіку. Декабристи мали три організації: «Південне товариства», «Північне товариство» і «Товариство з’єднаних слов’ян». 14 грудня (ст. ст.) 1825 р. декабристи підняли а Петербурзі повстання, яке цар Микола І жорстоко придушив. Царські війська придушили і другий декабристський виступ — повстання Чернігівського полку в околицях м. Василькова на Київщині (кінець грудня 1825 р. — початок січня 1826 p.). Микола І нещадно розправився; з декабристами. П’ять керівників повстання — Пестель, Рилєєв, Бестужев-Рюшн,. С. Му-равйов-Апостол, Каховський — були повішені, решту (понад IQ"O чо/.) заслано на каторгу до Сибіру. Різних кар зазнали також солдати — учасники руху.
Шевченко глибоко співчував декабристам. Побачивши в Нижньому Новгороді у свого знайомого номер герценівського журналу «Полярная звезда», на обкладинці якого були надруковані портрети декабристів, він записує в своєму «Щоденнику» таке: «Обертка,, т. е. портреты первых наших апостолов-мучеников, меня так тяжело, грустно поразили, что я до сих пор еще не могу отдохнуть от этого мрачного впечатления. Как бы хорошо было, если бы выбить медаль в память этого гнусного события. С одной стороны — портреты этих великомучеников с надписью: «Первые русские благовестнтели свободы», а на другой стороне медали — портрет неуд обоза б ываемог о Тормоза с надписью: «Не первый русский коронованный палач».
13. Три указа накаркала на одну дорогу...— укази царя Миколи І про побудову залізниці між Петербургом і Москвою.
14. Да шесть тысяч в одной версте дут передушила...— На будуванні залізниці працювали селяни-кріпаки,. які тисячами вмирали від нелюдських умов праці, голоду та епідемій.
15. Фон Корф — барон М. А. Корф, царський чиновник,' казнокрад, член Державної ради. Керував поліцейською управою за царя Миколи І і одночасно поставляв кріпаків для земляних робіт на будівництві залізниці між Петербургом і Москвою. На цьому добре нажився.
16. щ о розлили з річку крові та в Сибір загнали свою шляхту...— Мова йде про польське повстання 1830—J831 років. Після придушення повстання Микола І заслав до- Сибіру багатьох його учасників.
17. Карамзін, Микола Михайлович. (1766—1826) відомий російський історик і літератор. Написав «Историю- государства Российского» в 12-ти томах.
18. Сулу в Ромні загатила тілько старшинами козацьким й„.— Ромен, або Ромни,— місто на Гіилтавщині, над річкою Сулою, притокою Дніпра. Тут мова йде про скарання Петром І старшин козацьких — однодумців зрадника Мазепи.