Украі?нські народні пісні
Шрифт:
Поведу тя в чужую, в чужую, в чужую,
Поки свою збудую, збудую".
"Постав хату, постав хату з лободи,
Постав хату з лободи, з лободи, з лободи,
А в чужую не веди, не веди!
Чужа хата, чужа хата такая,
Чужа хата такая, такая, такая,
Як свекруха лихая, лихая.
Хоч не лає, хоч не лає, та бурчить,
Хоч не лає, та бурчить, та бурчить, та бурчить,
А все ж вона не мовчить, не мовчить".
Чорноморець,
"Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую на морозець. (2)
Вивів мене босую та й питає:
"Чи є мороз, дівчино, чи немає?" (2)
"Ой нема морозоньку, тільки роса,
А я з чорноморчиком стою боса". (2)
Ой став вітер буйненький повівати,
Ой став мене чорноморець підмовляти. (2)
"Ходи, ходи, дівчино, ходи з нами,
Дамо тобі сірмяжину із стрічками. (2)
Дамо тобі черевички з підківками,
Дамо тобі ще й віночок із квітками". (2)
Дурна була, матінко, послухала,
Сіла з чорноморчиком, поїхала. (2)
Я ж думала жить буду, панувати,
А теперка довелося бідувати. (2)
А тепер доводиться горювати,
На чужії нивочці жито жати. (2)
На чужії нивочці жито жала,
Малесенькі снопики пов’язала. (2)
Чумарочка рябесенька
Чумарочка рябесенька,
Пригортає злегесенька...
Отой мене пече-ріже,
Що не люблю, в вічі лізе;
Той мене порива,
Кого люблю, та й нема!
Той мене порива,
Кого люблю, та й нема!
На тарілці два лини...
Прийди, серце, прилини!
Прийди, серце, прилини,
До серденька пригорни!
Прийди, серце, прилини,
До серденька пригорни!
Було в мене троє перснів,
Та всі й розкотились...
Було в мене три женихи,
Та всі показились.
Було в мене три женихи,
Та всі показились.
Один оженився,
Другий утопився,
А третього чорти взяли,
Щоб не волочився!
А третього чорти взяли,
Щоб не волочився!
"Ой не ходи по льоду,
Бо завалишся!..
Чи ти ж мене вірно любиш,
Чи ти чванишся?"
Чи ти ж мене вірно любиш,
Чи ти чванишся?"
"Як я тебе не люблю,
Скарай мене Боже!
Буду тебе цілувати,
Поки сон ізможе!"
Буду тебе цілувати,
Поки сон ізможе!"
І націлувався,
І намилувався,
Як у саду соловейко
Та й нащебетався.
Як у саду соловейко
Та й нащебетався.
Я в середу родилася
Я в середу родилася,
Кажуть
Не піду я за старого, -
Бо борода коле.
Не піду я за старого, -
Бо борода коле.
А піду я за такого,
Що сіються вуса.
Він до мене кивне-моргне,
А я засміюся.
Він до мене кивне-моргне,
А я засміюся.
Мела хату, мела сіни
Та й засміялася.
Вийшла мати воду брати,
Та й догадалася.
Вийшла мати воду брати,
Та й догадалася.
– Знаю, доню, знаю, доню,
Чого ти смієшся.
Полюбила козаченька
Та й не признаєшся!
Полюбила козаченька
Та й не признаєшся!
– Тобі, мати, не питати -
Мені не казати.
Як набрала повні відра,
То іди до хати.
Як набрала повні відра,
То іди до хати.
– Люби, доню, люби, доню,
Та й остерігайся,
Щоб той козак молоденький
Та й не насміявся.
Щоб той козак молоденький
Та й не насміявся.
Я ж тебе, Галю, не лаю
– Я ж тебе, Галю, не лаю,
Я ж тебе, Галю, питаю:
Ой чи були гості, які були гості
У моєму домі без мене?
– Був Омелько із села,
А Оверко з хутора,
А ще був Михайло, милий шкандибайло,
Був у мене, молодої, з города.
– Я ж тебе, Галю, не лаю,
Я ж тебе, Галю, питаю:
Ой що їли гості, а що їли гості
У моєму домі без мене?
– Їв Омелько гусака,
А Оверко - індика,
А що той Михайло, милий шкандибайло,
З’їв у мене, молодої, голуба.
– Я ж тебе, Галю, не лаю,
Я ж тебе, Галю, питаю:
А що пили гості, ой що пили гості
У моєму домі без мене?
– Пив Омелько горілку,
А Оверко - наливку,
А що той Михайло, милий шкандибайло,
Пив у мене, молодої, самогон.
– Я ж тебе, Галю, не лаю,
Я ж тебе, Галю, питаю:
Ой де спали гості, а де спали гості
У моєму домі без мене?
– Спав Омелько за столом,
А Оверко під столом,
А що той Михайло, милий шкандибайло,
Спав у мене, молодої, під боком.
Якби мені не тиночки
Якби мені не тиночки
Та й не перелази,
Ходив би я до дівчини
По чотири рази.
Ходив би я до дівчини
По чотири рази.
Якби мені не тиночки
Та й не перетинки,
Ходив би я до дівчини
Та щовечоринки.
Ходив би я до дівчини