Украі?нські народні пісні
Шрифт:
Не вернемось, не вернемось,
Не будем вертаться;
Було ж тобі, молодому,
Було шануваться.
Не вернемось, не вернемось,
Не маєм для чого, -
Не вмів же ти шанувати
Здоров’ячка свого!
Вишні, черешні розвиваються
Вишні, черешні розвиваються,
Синє озеро розливається.
Синє озеро розливається.
Ясне сонечко усміхається,
Жито силоньки набирається.
Жито силоньки набирається.
Через
Кума з кумою посварилася.
Кума з кумою посварилася.
Жовте листячко осипається...
Кума з кумою вже й не знається.
Кума з кумою вже й не знається.
Тобі яблучко, мені грушечка, -
Не сварімося, моя душечко!
Не сварімося, моя душечко!
Тобі яблучко, мені зернятко, -
Не сварімося, кумо-серденько!
Не сварімося, кумо-серденько!
Вітер з поля, хвиля з моря
Вітер з поля, да хвиля з моря,
Ой да довела любов до горя. (2)
З горя ніженьки не носять,
Ой да ручки ділонька не роблять. (2)
Голова моя кружиться,
Ой да на плече орел садиться. (2)
"Ой ти, орле сизокрилий,
Ой да скажи правдоньку, де мій милий?" (2)
"А твій милий на роботі,
Ой да на літейному заводі". (2)
"Що ж він робить, виробляє?"
"Ой да мідні трубочки виливає. (2)
Ой да хазяїн його лає:
"Чого в тебе, парень, роботи немає?" (2)
Ой як поїхав хазяїн із дому,
Ой да наробили хлопці лому. (2)
Хлопці трубочки розвалили,
Ой да по заводу пар пустили. (2)
Пошла паронька по заводу,
Ой да пошла славонька по народу
Да на ту дівчиноньку, що без роду.
А я тії славоньки не боюся,
Да й на тій дівчиноньці оженюся! (2)
Віють вітри, віють буйні
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться...
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються!
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються!
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поможуть сльози горю,
Серцю легше буде;
Хто щасливим був часочок,
Повік не забуде.
Хто щасливим був часочок,
Повік не забуде.
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі:
Чи щаслива ж та билина,
Що росте у полі?..
Чи щаслива ж та билина,
Що росте у полі?..
Що на полі, на пісочку,
Без роси на сонці...
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Тяжко
І в своїй сторонці!
"Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди, подивися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди, подивися!
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю".
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю".
До кого ж я пригорнуся
І хто приголубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..
Гаю, гаю, зелен розмаю
Гаю, гаю, зелен розмаю,
Любив дівчину, сам добре знаю. (2)
Любив дівчину півтора року,
Доки не дізнали вороги збоку. (2)
А як дізнали - розщебетали...
Бодай же вони щастя не знали! (2)
Сусіди близькі, вороги тяжкі,
Пийте, гуляйте, як самі знайте! (2)
Пийте, гуляйте, як самі знайте,
Де двоє ходять, не розлучайте! (2)
Гей, була в мене коняка
Гей, була в мене коняка,
Та й коняка-розбишака,
Була шабля, ще й рушниця,
Ще й дівчина-чарівниця.
Була шабля, ще й рушниця,
Ще й дівчина-чарівниця.
Ту коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.
За Бунжацькими степами
Їдуть наші з бунчуками.
А я з плугом і з сохою
Понад нивою сухою.
А я з плугом і з сохою
Понад нивою сухою.
Гей, гей, гей, мій чорний воле!
Степ широкий, стерня коле.
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.
Повіває вітерочок,
Закипає казаночок.
Скоро все засне під млою,
Йдіть вечеряти зо мною.
Скоро все засне під млою,
Йдіть вечеряти зо мною.
Гей, хто в лісі відгукнися,
Гей, хто в полі, відкликнися!
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.
Зву. Луна за лугом гине...
Казаночок стигне, стигне.
Віє вітер, повіває,
Казаночок застигає.
Гей, нуте, хлопці
Гей, нуте, хлопці - славні молодці,
Чом ви смутні, невеселі?
Чом не чувати пісні гучної?
Чом стало тихо в оселі?
Чом не чувати пісні гучної?
Чом стало тихо в оселі?