Украі?нські народні пісні
Шрифт:
То б найняла, заставила
Стежку промітати.
То б найняла, заставила
Стежку промітати.
Аж він іде, аж він іде,
Ступає дрібненько,
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!
Дощик, дощик
Аж із стріхи капотить...
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.
Розсердився,
Мій милий на мене,
А як гляне - серце в’яне
І в його, і в мене!
А як гляне - серце в’яне
І в його, і в мене!
Е-е, коточок
Е-е, коточок
Украв в баби клубочок
Та поніс поза ліс
Та й до Галі приніс.
Стала його Галя бити:
– Ой не вчися, котку, красти,
А вчися робити,
Черевички шити.
Е, спать, люлі.
Женчичок-бренчичок
Женчичок-бренчичок вилітає,
Високо ніженьку підіймає.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Ой до схід сонечка женчик схопивсь,
Росою чистою женчик умивсь.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Зелене житечко в полі він жав,
Зранку до вечора не спочивав.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Ой по ланочку він весь день ходив,
Грудою гострою ніжку набив.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Хоч стерня колеться, ніжка болить,-
Спати не хочеться - гулять кортить.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
"Любий мій женчику, візьми мене:
Ніжка загоїться, біль той пройде!
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Женчику-бренчику, забудь за ніженьку,
Візьми дівчину, вибирай дружину!"
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
За городом качки пливуть
За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть.
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть.
Вбогі дівки заміж ідуть
З чорними бровами,
А
З кіньми та з волами.
А багаті вдома сидять
З кіньми та з волами.
– Ой чи чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав?
Через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.
Через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.
– Ой хоч чула, хоч не чула -
Не обзивалася,
Темна нічка-петрівочка -
Вийти боялася.
Темна нічка-петрівочка -
Вийти боялася.
– Ой не бійся, дівчинонько,
Не бійся нічого,
Бо я, хлопець молоденький,
Не зрадив нікого!
Бо я, хлопець молоденький,
Не зрадив нікого!
– Ой не хоче твоя мати
Мене, бідну, знати,
Хоче собі багатую
Невістку шукати!
Хоче собі багатую
Невістку шукати!
– Нащо мені на подвір’ї
Воли та корови,
Як не буде в моїй хаті
Любої розмови?
Як не буде в моїй хаті
Любої розмови?
Ой десь гуде, ой десь грає,
Скрипка витинає:
Ой то вдова своїй доні
Весілля справляє.
Ой то вдова своїй доні
Весілля справляє.
Нехай знають, нехай знають,
Де музики грають,
Нехай знають, нехай знають,
Як бідні гуляють!
Нехай знають, нехай знають,
Як бідні гуляють!
За туманом нічого не видно
За туманом нічого не видно, (2)
Тільки видно дуба зеленого. (2)
Під тим дубом криниця стояла, (2)
Там дівчина воду набирала. (2)
Та втопила золоте відерце - (2)
Заболіло в дівчиноньки серце. (2)
"А хто ж моє відерце дістане, (2)
Той зо мною на рушничок стане". (2)
Обізвався козак молоденький: (2)
"А я твоє відерце дістану (2)
І з тобою на рушничок стану". (2)
Зажурилась Україна
Зажурилась Україна,
Що нігде прожити:
Гей, витоптала орда кіньми
Маленькії діти!
Ой маленьких витоптала,
Великих забрала,
Назад руки постягала,
Під хана погнала.
Закувала зозуленька
Закувала зозуленька
На стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька
В батька на порозі.
Іду яром до криниці,
Коромисло гнеться.
– Чом до мене, моя ненько,
Ніхто не пришлеться?
– Багач, доню, не захоче,
А бідний не посміє.
Хай же твоя руса коса
Зіллям зеленіє.
Закувала зозуленька