Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

з присвятою Д.І. Писарєву), «Записки причетника»

(1869-1870), «Путешествие во внутрь страны» (1871),

«Теплое гнездышко» (1873), « В глуши» (1875). У 1874

році окремою книжкою вийшла збірка оповідань і по-

вістей «Сказки и быль».

216

Марко Вовчок добре

знала французьку, німець-

ку, італійську, англійську,

польську,

чеську, данську

мови і з усіх цих мов багато

творів художньої літерату-

ри переклала російською

мовою. Завдяки її перекла-

дам у російську літерату-

ру ввійшло багато творів

французьких

письменни-

ків: Гектора Мало, Андре

Лео,

Еркмана-Шатріана,

Альфреда де Мюссе, Лю-

сьєна Біара, П.Ж. Ста-

Перше число журналу

ля, М. де Шервіля, Жана

«Перево-

Масе, Каміля Фламмарі-

ди лучших иностранних

она, А.Бреа, Жуля Сандо,

писате-

Е.Ш. Кандеза. Найбільшу лей». За редакцією Марка

Вовчка.

популярність

їй

як

перекла- 1871 рік.

дачці принесли романи Жуля Верна.

П'ятнадцять

його

романів у перекладах Марка Вовчка із захопленням

читала вся Росія.

У січні 1871 року Марко Вовчок стає редактором

ілюстрованого журналу «Переводи лучших иностран-

ньіх писателей». У журналі вона друкувала чимало

своїх перекладів творів Жуля Верна, Віктора Гюґо,

П.Ж. Сталя та інших французьких письменників. Че-

рез брак коштів і утиски цензури видання журналу у

1872 році припинилося.

За десять років життя в Петербурзі (1867-1877)

Марко Вовчок написала багато визначних творів і пе-

217

реклала цілу бібліотеку французьких, англійських і

німецьких книг.

У липні 1875 року у Марії Олександрівни і її другого

чоловіка Михайла Дем'яновича Лобача-Жученко (1850-

1927) народився син Боря (р. с. 1938), майбутній моряк, визнач-

ний вчений з корабельної механіки. Відтоді вона вино-

шує план назавжди припинити літературну діяльність,

зв'язки з друзями і знайомими і оселитися в глухій про-

вінції. Для прийняття такого рішення було багато при-

чин: велика перевтома від багаторічної праці, втрата

близьких людей, погіршення стану здоров'я, цензурні

утиски при виданні її творів, а з 1876 року — заборона

царським урядом друкувати твори українською мовою.

У січні 1878 року вона стає законною дружиною від-

ставного офіцера М.Д.Лобача-Жученка і з сином Бо-

рисом залишає

Петербурґ і виїжджає до місця служби

чоловіка. Так з'явилася нікому невідома жінка Лобач-

Жученко. Вона живе в місцях служби свого чоловіка:

Ставрополі, Абрау-Дюрсо, Новоросійську, селі Сер-

гієвському на Ставропільщині, знову в Ставрополі.

У 1886-1893 роках Марко Вовчок жила в містечку Бо-

гуславі та в селі Хохітва на Київщині. Перебуваючи в

Україні, Марко Вовчок збирала народну творчість і го-

тувала матеріали для словника української мови.

У 1893 році Лобачі-Жученки переїхали з України

до Саратова. Тут Марко Вовчок підготувала до друку

повне зібрання своїх творів у восьми томах. Сім томів

вийшли з друку у 1899 році. Восьмий том цензура не

дозволила друкувати, і доля рукопису невідома.

У 1899-1905 роках Марко Вовчок із чоловіком жили

в селі Олександрівському на Ставропільщині, де вона

218

написала повість «Отдых в деревне», оповідання «Чор-

това пригода» і «Гайдамаки», переклала з польської

російською мовою оповідання Болеслава Пруса і Кле-

менса Юноші.

У 1902-1903 роках видавництво «Вік» у Києві над-

рукувало її твори у двох томах.

На початку 1906 року М.Д. Лобач-Жученко залишив

службу і переїхав із Марією Олександрівною на хутір

Долинський (нині у межах міста Нальчика, Північний

Кавказ), де вони збудували невелику хату на три кім-

нати. Тут Марко Вовчок, незважаючи на тяжку хворо-

бу, продовжувала літературну працю.

Померла Марія Олександрівна 10 серпня 1907 року.

Її поховали в садку біля хати. Перед смертю письмен-

ниця заповіла, щоб її поховали в Україні, а садиба, де

вона жила останні роки, служила завданням українсь-

кої культури.

219

П'ЄР ЕТЦЕЛЬ

(1814 — 1886)

французький видавець, письменник

Знай, що швидкоплинно все,

що нам дається

Навічно тільки слово

остається.

Юсуф Баласагунський

220

Ми

повинні

вчити

й

виховува-

ти, розважаючи.

П'єр Етцель

П'єр Жуль Етцель на-

родився 15 січня 1814 року