Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

Дені Дідро

Класик української лі-

тератури, відома російська

письменниця, автор фран-

цузьких оповідань і казок,

перекладачка творів Жуля

Верна і багатьох інших

французьких

письменни-

ків Марія Олександрівна

Вілінська (псевдонім

Мар-

ко Вовчок) народилася 22

грудня 1833 року в селі

Єкатерининське

Орловсь-

кої губернії.

Її

батько Олександр Оле-

ксійович Вілінський був ар-

мійським офіцером українсько-польського походження.

Мати Парасковія Петрівна походила з російського дво-

рянського роду Данилових і доводилася двоюрідною се-

строю Варварі Дмитрівні Писарєвій, матері Дмитра Іва-

новича Писарєва, видатного російського публіциста,

літературного критика і революційного демократа.

206

Батько знав багато українських пісень, мати добре

грала на фортепіано. Батьки вільно володіли фран-

цузькою мовою. Народна пісня і французька мова були

супутниками Марії з дитинства.

Навесні 1840 року батько вийшов у відставку і вліт-

ку того ж року помер. У 1845-1846 роках Марія пере-

бувала на вихованні в приватному пансіоні в Харкові і

виявила там блискучі здібності до вивчення мов. Піс-

ля пансіону вона жила у своєї тітки Катерини Петрів-

ни Мордовіної в місті Орлі.

В Орлі був гурток молодих інтелігентів, які обгово-

рювали становище кріпосного селянства, дискутува-

ли на суспільні і літературні теми, декламували вір-

ші, співали пісні. Серед них був український етнограф,

фольклорист і громадський діяч Опанас Васильович

Маркович104, якого за участь у Кирило-Мефодіївсь-

кому товаристві105 у червні 1847 року вислали на три

роки до Орла. Знайомство з цими людьми і насампе-

ред з Марковичем визначило життєві інтереси Марії.

Маркович розповідав їй про Тараса Шевченка, з яким

був у дружніх стосунках і знав багато його творів на

пам'ять. Під впливом Марковича Марія зацікавилася

українською мовою і українським фольклором, акту-

альними питаннями суспільного життя.

У січні 1851 року Марія Олександрівна одружилася з

Марковичем і виїхала з ним в Україну, яку полюбила на

все життя. В Україні вони жили в Чернігові (1851-1853),

Києві (1853-1855), Немирові (1855-1858). Марія Олек-

сандрівна разом з чоловіком збирала народну творчість,

вивчала побут селян, спостерігала їхнє підневільне ста-

новище, слухала розповіді про знущання поміщиків,

207

бачила народне горе, зрозуміла думи і прагнення тру-

дового народу, вивчила багато українських пісень.

1853 року

у Марковичів народився син Богдан (р. с. 1915),

майбутній математик, революціонер, журналіст, пе-

дагог. Хрещеною матір'ю Богдана була княжна Вар-

вара Миколаївна Рєпніна, друг і шанувальниця та-

ланту Т.Г. Шевченка. Від неї Марія Олександрівна

багато дізналася про улюбленого поета.

Влітку 1856 року в Немирові вона почала писати

свої «Народні оповідання», які наприкінці 1857 року

видав у Петербурзі П.О. Куліш. В оповіданнях молода

письменниця розповіла чудовою українською мовою

про страждання і надії народу України на звільнення

від кріпацтва. Про «Народні оповідання» Марка Вовч-

ка Куліш писав: «Здавалось, після Шевченка нічого

208

____________________________________________ Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

було вимагати більше від

малоросійської мови, та

п. Марко Вовчок розсипав

у своїх оповіданнях такі

багатства рідного слова,

що, я впевнений, сам Шев-

ченко буде здивований».

Тарас Шевченко про-

читав «Народні оповідан-

ня» в Нижньому Новго-

роді, повертаючись після

десятилітньої

солдатчи-

ни до Петербурґа. У сво-

єму щоденнику («Жур-

налі») він 18 лютого 1858

Тарас Григорович

року (за старим стилем)

Шевченко

(1814-1861).

209

записав: «Какое возвышенно прекрасное создание эта

женщина... Необходимо будет ей написать письмо и

благодарить ее за доставленную радость чтением ее

вдохновенной книги». А 22 лютого пише листа М.Ла-

заревському, в якому просить довідатися про адресу

Марка Вовчка: «Треба буде хоч письмом подякувати

їй за ї ї сердечні, щирії «Оповідання».

Влітку 1858 року Т.Г. Шевченко зі своїми друзями

надіслав Марку Вовчку в Немирів цінний подарунок —

золотий браслет і присвячений їй вірш «Сон» («На пан-

щині пшеницю ж а л а . » ) .

Петербурзькі шанувальники українського слова

запрошували її у столицю, і 23 січня 1859 року (за ста-

рим стилем) Марковичі приїхали до Петербурґа, де

вони перебували понад три місяці. На другий день піс-

ля приїзду відбулася зустріч Марка Вовчка з Тарасом