Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

увагу привернули твори Едуарда Мане (1832-1883),

Альфреда Сіслея (1839-1899), Клода Моне (1840-1926),

Оґюста Ренуара (1841-1919) та інших французьких

художників, які вразили його «рішучою свободою у

фарбах і малюванні». Ці художники виступали проти

офіційного ідеалістичного академізму, протиставляю-

чи йому зображення реальної дійсності. Вони вважа-

ли, що художник повинен змальовувати навколишнє

життя так, як він його бачить та відчуває і утворили

новий напрямок

у мистецтві, який дістав назву «ім-

пресіонізм» (від французького impressionnisme — вра-

ження).

Повернувшись з-за кордону до Петербурґа, Ор-

ловський продовжував розвивати свій художній ме-

272

тод, правдиво та поетично передаючи красу рідної

української природи. Він використовував досвід ім-

пресіоністів у правдивому зображенні світлоповітря-

ного середовища, різноманітного стану природи та її

мінливість.

У 1874 році за картини «Перед шквалом», «Болото»,

«У степу», «Вечір», «Сівба», «Зруб лісу», «Піски» Пе-

тербурзька академія художеств надала Орловському

звання академіка, а з 1878 року він став її професором.

Орловський любив рідну українську природу і розви-

вав у своїх земляків, які навчалися в нього, розуміння

особливостей українського пейзажу. Великий ерудит і

блискучий лектор, він змістовно оповідав про пробле-

ми пов'язані з творчою практикою художника-пейза-

жиста і естетикою пейзажу. У педагогічній діяльності

Орловський широко використовував пленерні (живо-

пис на вільному повітрі) досягнення барбізонської пей-

зажної школи й імпресіоністів. Його вихованцями були

видатні українські художники Петро Левченко121, Ми-

кола Пимоненко122, Сергій Васильківський, Костян-

тин Крижицький123, Михайло Ткаченко, Михайло Бер-

кос124 та багато інших.

Розквіт творчості та популярності Орловського при-

падає на восьмидесяті роки 19-го століття, коли були

створені картини «Жнива» (1880), «Стадо у лісі» (1881),

«Туманний ранок у лісі» (1882), «Літній день» (1884),

«Відпочинок у степу» (1884) та інші. Він став «зіркою

першої величини нарівні з Айвазовським», «художни-

ком, який стоїть на чолі нового реалістичного напрямку

в російському пейзажному живопису». Популярність

Орловського пов'язана з використанням кольорових

273

та світлових ефектів, які справляють велике вражен-

ня на глядача. Особливо яскраво проявився кольоро-

вий та світловий прийом в його знаменитій картині

«Березовий гай» (1886). Він майстерно передавав зо-

браження хмар, дощу, туману, денного та вечірнього

освітлення. Цікаві його морські пейзажі «Грозові хма-

ри над морем» (1883), «Віднесений баркас» (1887), «Пе-

ред грозою» (1888) та інші.

Орловський користувався репутацією пейзажи-

ста,

який «перевершував інших художників чудовим

знанням природи, могутнім та гармонійним колори-

том, вільним рухом пензля». Його різноманітні за мо-

тивами пейзажі відображають своєрідну красу Украї-

ни та Росії. Він малював картини для аристократичних

салонів Петербурґа та Києва, заміських палаців імпе-

раторської родини, музею Академії художеств.

Орловський брав участь у діяльності Київської ри-

сувальної школи М.Мурашка (1875-1901), яка відігра-

ла велику роль у підготовці українських національних

художніх кадрів. Він був одним із організаторів Ки-

ївського художнього училища (1900-1920).

Його картини експонуються в музеях України, Ро-

сії, Молдови, Азербайджану, знаходяться у приват-

них колекціях.

Орловський кілька разів відвідував Францію. По-

мер Володимир Донатович 19 лютого 1914 року в іта-

лійському місті Нерві. Похований на Лук'янівському

кладовищі в Києві.

274

СЕРГІЙ ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ

(1854 — 1917)

український живописець-пейзажист

Твори Васильківського — це пое-

ми на честь сонця, повітря,

ніжних кольорів України.

Микола Бурачек

Видатний український

художник

Сергій

Іванович

Васильківський,

якого

на-

зивають

співцем

України,

народився

19

жовтня

1854

року

в

місті

Ізюмі

на

Хар-

ківщині

в

родині

службов-

ця

окружної

лікарні

Іва-

на

Федоровича

і