Вбивці на борту
Шрифт:
Гузен недовірливо похитав головою, але промовчав. Потім наказав відвести одного із затриманих до караульного приміщення.
Коли троє залишили кімнату, Гузен звернувся до водія форда.
— Як ваше прізвище?
— Чесмен.
—Ім'я?
— Керіл Уїттір.
— Народились?
— 27 травня 1921 року в Сент-Джозефі, Мічіган.
— Як звуть вашого батька?
— Уїттір Чесмен.
— Хто він за фахом?
— Колись був асистентом режисера у кінокомпанії «Парамаунт», тепер тільки
— Як звуть вашу матір?
— Хеллі Чесмен, уроджена Браун.
— Чим вона займається?
— Вона паралізована.
— Гм… Чи притягалися ви до суду, Чесмен?
Стереотипно, наче відповідаючи на анкету, Чесмен перелічив усі випадки, коли був під судом і відбував покарання. Інспектор відстукав його відповіді на друкарській машинці, потім раптом відсунув її вбік, витяг я шухляди пачку сигарет і, вибивши вказівним пальцем одну, запропонував її Чесмену.
— Ага, починаєте м'яко стелити? — сказав Чесмен і недбалим рухом узяв сигарету.
Інспектор дав йому вогню.
— А чого б це я без особливої причини став шкодити вам? Поки ви розумно себе поводите, я ставитимусь до вас добре.
Чесмен задумливо втупився у сигаретний дим.
— Облиште ці підходи, інспекторе. Чого ви наказали мене сюди притягти?
— Схоже, що ви поспішаєте, Чесмен! Це видно хоча б із швидкості, з якою ви намагалися втекти від патрулів.
Метод допиту інспектора почав нервувати Чесмена.
— Що ви хочете від мене? — грубо спитав він.
— Дізнатись, чому ви так уперто хотіли втекти від нашої патрульної машини. Була ж для цього яка-не-будь причина, га? Звичайний водій не тікає так просто від першого-ліпшого патруля!
Чесмен вказав сигаретою на протокол допиту, який все ще стирчав з машинки.
— Прочитайте ще раз список моїх відсидок, інспекторе. Останнього разу мене звільнили з тюрми умовно. Це пояснює все. На час умовного звільнення мені заборонено мати контакт з людьми, у яких є судимість. А Джонні, мій напарник, теж вийшов оце з в'язниці, і списочок у нього більший за мій. І мене знову посадять, якщо ви дасте справі хід. Тепер ви розумієте, чому я так поспішав?
Інспектор ледь помітно похитав головою.
— Я не вірю вам, Чесмен. Поліцейські патрулі не цікавляться минулими злочинами і не питають першого-ліпшого, чи випущено його на волю умовно. Це ви знаєте не гірше за мене. Я не повірю вам, навіть якщо ви мені скажете, що причина вашої втечі — крадені костюми, знайдені нами у вашому багажнику.
Чесмен глянув на костюми, що лежали біля столу, і спитав:
— А чого ж, на вашу думку, я мав тікати?
— Бо ви й є «бандит з червоним ліхтарем», Чесмен!
На якусь мить Чесмен втратив мову, але потім оглушливо зареготав:
— Ви невдало жартуєте, інспекторе! Невже ви вважаєте
Немовби демонструючи інспекторові свої шанси у жінок, Чесмен звівся на ноги, поставши перед слідчим у весь зріст, і, наче боксер, ударив себе кілька разів кулаком у груди.
Гузен все ж збентежився, побачивши перед собою довгов'язу фігуру — не тому, що оцінив враження, яке міг справити на жінок Чесмен, а тому, що у всіх свідченнях жертв «бандита з червоним ліхтарем» його описували як чоловіка невеликого зросту—1 метр 60— 1 метр 70 сантиметрів. А зріст Чесмена аж ніяк не становив менше 1 метра 85 сантиметрів, і він був куди могутнішої статури.
І все ж інспектор сказав:
— Сідайте-но знову на свій стілець. Це вже психіатр скаже, для чого був вам потрібен пістолет. Може, це у вас таке відхилення? Хто може знати?
Знизавши плечима, Чесмен знову сів.
— Не може бути, щоб ви говорили серйозно, інспекторе. Мені… ґвалтувати їх! Я б вам багато міг дечого розповісти про отих клятих жінок…
Чесмен все ще не збагнув, у яку диявольську ситуацію завів його інспектор. За зґвалтування закони Каліфорнії вимагали смертної кари! Він ще сміявся з підозри інспектора, не відчуваючи петлі на своїй шиї.
Інспектор, досвідчений криміналіст, добре розумів, що такого досвідченого гангстера, як Чесмен, голими руками не візьмеш. Тому він поки що припинив допит.
— Ну, гаразд, Чесмен, почекаємо. Вам усе одно доведеться залишитися під вартою, доки суддя не вирішить, як бути з вашим достроковим звільненням. А ми за цей час усе з'ясуємо.
Гузен натиснув на кнопку дзвінка і наказав поліцейському вивести Чесмена з кімнати.
Коли двері за Чесменом причинилися, інспектор заглибився в документи, в яких описувалась зовнішність, «бандита з червоним ліхтарем». Зріст— 160–170 сантиметрів, худорлява постать, коричнювата шкіра, темне, майже чорне волосся, не вистачає кількох зубів; можливо, він італійського походження — так одностайно описували злочинця жертви і свідки його злочинів.
Чесмен — довжелезний, кремезний хлопець, у якого всі зуби були на місці, ніяк не скидався на «бандита з червоним ліхтарем».
Крім того, Гузен розумівся на сексуальних злочинах. Він кілька років працював у відповідному відділі нью-йоркської поліції і знав, що чоловіки, які під загрозою зброї примушують жінок скорятися перед своїми бажаннями, становлять цілком певний людський тип: боягузи, обділені природою невдахи, психопати. Ні, людина, що оце сиділа перед ним, — хто завгодно, але не сексуальний психопат.