Вбивці на борту
Шрифт:
Отже, інспектор Гузен аж ніяк не був впевнений, що цей Чесмен і «бандит з червоним ліхтарем» — одна й та ж людина.
Роздуми інспектора перервав асистент, що прожогом увійшов до кабінету:
— Форд затриманих доставлено сюди, сер, — доповів він.
Інспектор склав документи до купи і встав зі стільця.
— Дякую, Глен, я зараз вийду на повітря і сам гляну на нього.
Біля форда вже порались агенти, у пошуках слідів орудуючи в світлі трьох прожекторів пінцетами, лупами, знімаючи відбитки пальців на приладовому щитку.
— Придивіться добряче до сидінь, чи немає на них
В той час як двоє криміналістів заходились виймати з машини сидіння і спинки, Гузен підійшов до вітрового скла і уважно обстежив горішню рухому фару. Він не знайшов у ній нічого незвичайного. Такий собі прожектор з білим склом, що трапляється на кожній другій машині. Але, придивившись уважніше, Гузен насторожився. Промінь його ліхтарика освітив подряпини на хромі кріплень фари. Верхня гайка від частого зіткнення з гайковим ключем наполовину стерлася, нижньої взагалі не було.
На якусь мить Гузен замислився, потім повернувсь і мерщій подався через двір до свого кабінету. Він довго нишпорив у паперах на своєму столі, аж поки знайшов невелику картонну коробку, в якій було складено речі, знайдені в кишенях Чесмена: бумажник, гаманець, пилочка для нігтів, сірники. Але все це не цікавило тепер Гузена. Лише висипавши на стіл весь вміст коробки, він знайшов, нарешті, те, що шукав: невелику хромовану гайку. Вона точно підходила до нижнього гвинта рухомої фари.
Тепер інспектор уже був переконаний, що «бандита з червоним ліхтарем» спіймано. Чесмен постійно орудував рухомим прожектором, замінюючи для своїх нічних злочинів біле скло червоним.
Але все було лише гіпотезою. Не вистачало головного доказу — червоного скла! Якщо Чесмен заявить, що розгвинчував прожектор, аби замінити перегорілу лампу, чи відремонтувати щось інше, гайка в його кишені нічого іншого не доведе.
Розчарували інспектора й криміналісти, що оглядали сидіння форда в пошуках плям крові: вони нічого не знайшли. Ніяких наслідків не дала спроба знайти сліди замитої крові. Але кримінальний інспектор Гузен не хотів так просто відмовитись від свого переконання. Цієї ж ночі він прагнув дістати остаточний доказ вини Чесмена. Дві останні жертви «бандита з червоним ліхтарем» мусили особисто засвідчити його вину.
Гузен наказав терміново пригнати на подвір'я управління дві автомашини, одна з яких по можливості мала бути сірим лімузином форда. Щоправда, доставили лімузин світлоблакитного кольору, але це не збентежило інспектора.
— Вночі свідки однаково не зможуть помітити, що машина іншого кольору, — розвіяв інспектор сумніви свого асистента.
За півгодини обидва автомобілі залишили подвір'я поліцейського управління Лос-Анжелеса і помчали до Голлівуду. У світлоблакитному лімузині поруч з водієм сидів скутий по руках і ногах Чесмен, на задньому сидінні його охороняли два кремезних полісмени з готовими до дії автоматами в руках. У машині, що йшла слідом, їхав другий ескорт озброєних поліцейських.
Була вже третя година ночі, коли інспектор Гузен постукав у двері невеликого котеджу на Сієрра-Боніта-авеню в західній частині Голлівуду.
— Мадам, ми повинні негайно бачити вашу дочку Мері-Еліс! Ми впіймали бандита, що напав на неї минулого тижня. Розбудіть її негайно! Вона має пізнати його. Але по можливості зробіть це швидше, у нас мало часу…
Пані Рут Меса, мати 17-річної Мері-Еліс, злякано зіщулилась:
— Невже це обов'язково робити вночі, сер? Моя дочка хвора, вона ще не отямилась від шоку. Я далебі не знаю, чи можна…
Але Гузен перебив її:
— Це триватиме якусь хвилинку. Їй треба тільки глянути на цього молодика, нічого більше!
Гамір тим часом розбудив дочку, і вона підійшла до дверей.
Інспектор тут же схопив її за руку і повів через палісадник до вулиці, де стояв форд. Полісмени вже. вийшли з машини, посадовивши Чесмена на місце водія.
Перш ніж наблизитися з дівчиною до форда, інспектор сказав їй:
— Не бійтесь нічого, Мері. Він скутий по руках і ногах і нічого не може вам заподіяти. Ви повинні нам тільки сказати, чи це саме він.
Всупереч правилам, що вимагають проведення ідентифікації лише за умов, коли призначена до впізнання особа перебуває в групі інших людей, Гузен підніс Чесмена як «бандита з червоним ліхтарем» наляканій Мері-Еліс, так би мовити, на срібній таці. Надзвичайно чутлива і боязлива, вихована у монастирі дівчина була після жахливої пригоди із злочинцем у шоковому стані і тепер просто не насмілилась пильніше придивитись до Чесмена. До машини ще лишилося зробити кілька кроків, а вона вже полохливо притиснулась до інспектора і сказала тихо:
— Так, я гадаю, що це він. Я впізнаю його.
Подібним же чином відбувалася й очна ставка з другою жінкою, на десять років старшою — Реджіною Джонсон. Вона потрапила до лап «бандита з червоним ліхтарем» за кілька тижнів до цього під час нічної прогулянки зі своїм коханим Флінтріджськими пагорбами.
Після того, як Гузен заявив їй, що «бандита з червоним ліхтарем» піймано і що інша жертва вже впізнала його, Реджіна відразу ж сказала:
— Так, гадаю, що це він.
Щоправда, в ніч злочину вона не змогла детально описати поліції зовнішність бандита і заявила, що навряд чи зможе його впізнати. Було, мовляв, дуже темно, а, крім того, злочинець обв'язав своє обличчя хусткою і від страху вона не змогла його розгледіти.
І все ж її теперішнє свідчення було запротокольовано, як доказ проти Чесмена.
Не виявивши готовності скласти зізнання після цих нічних очних ставок, Чесмен відчув, що кримінальний інспектор Гузен не збирається більше «м'яко стелити». Дальші допити відбувались уже не в службовому кабінеті, а в маленькій кімнаті без вікон, в якій панувала нестерпна задуха від увімкнених на повну потужність трьох батарей центрального опалення. Допит Чесмена вели інспектор Гузен і ще троє криміналістів, які щогодини змінювали один одного. Температура повітря в кімнаті доходила до 60 градусів тепла. Оскільки для підтримання такої спеки одних батарей було мало, в стелю було вмонтовано потужні прожектори, світло котрих концентрувалось на тій частині кімнати, де сидів Чесмен.